1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Київ

справа № 306/1648/17 провадження № 61-4478св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1, відповідач - Приватне підприємство Фірма "Полата",

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року позивач звернувся з позовом до Приватного підприємства Фірма "Полата" (далі - ППФ "Полата"), в якому просив змінити дату звільнення та дату видачі копії наказу про звільнення, трудової книжки і проведення остаточного розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 4 листопада 2008 року його призначено на посаду директора ППФ "Полата". У квітні 2017 року йому стало відомо про своє звільнення із займаної посади з 6 березня 2017 року, проте у видачі копії наказу про звільнення відповідач відмовив.

Вважає, що дату звільнення необхідно змінити з 6 березня 2017 року на дату видачі копії наказу про звільнення, трудової книжки та проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області

від 30 березня 2018 року, ухваленим у складі судді Жиганської Н. М., позовні вимоги задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 6 березня 2017 року на дату видачі трудової книжки; зобов`язано ППФ "Полата" провести розрахунок при звільненні ОСОБА_1 ; вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що ППФ "Полата" не видало позивачу копію наказу про звільнення та трудову книжку в день звільнення і фактично не розрахувалося з ОСОБА_1 при його звільненні. Вказані обставини суд першої інстанції вважав підставою для задоволення позову.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив з відсутності вини роботодавця у невидачі трудової книжки ОСОБА_1 з підстав відсутності такої на підприємстві і недоведеності останнім передачі трудової книжки ППФ "Полата" для внесення відповідних записів, ведення обліку та зберігання. Щодо зміни дати звільнення на дату видачі копії наказу про звільнення та проведення остаточного розрахунку при звільненні, апеляційний суд зазначив, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права чинним законодавством не передбачений.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року і залишити в силі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області

від 30 березня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову, не застосував приписи статей 9, 44, 47, 116, 117, 233 КЗпП України та скасував законне судове рішення.

Позиція інших учасників справи

У липні 2019 року представник ППФ "Полата" - адвокат Гончаров В. В. надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано зі Свалявського районного суду Закарпатської області матеріали справи.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом № 39-к від 4 листопада 2018 року ОСОБА_1 призначений на посаду директора ППФ "Полата" і

6 березня 2017 року звільнений з цієї посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб) рішенням № 01/2017 від 6 березня 2017 року власника ППФ "Полата".

Вказані обставини не заперечувалися і сторонами в судовому засіданні.

В день звільнення, а саме 6 березня 2017 року ППФ "Полата" не видало

ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення і не провело остаточного розрахунку у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

На письмове звернення ОСОБА_1 4 липня 2017 року про видачу копії наказу про звільнення ППФ "Полата" копію цього наказу не видало.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені

статтею 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.


................
Перейти до повного тексту