ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13814/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022
у справі № 910/13814/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторно (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 11 585,29 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, відповідач) про стягнення 11 585,29 грн заборгованості, в тому числі: 3% річних у сумі 1 484, 22 грн та 10 101, 07 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання зі своєчасної виплати страхового відшкодування у встановлений строк.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання у повному обсязі МТСБУ свого обов`язку з виплати за договором страхування №АІ/3978388 страхового відшкодування, передбаченого приписами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV).
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що МТСБУ зобов`язано відшкодувати за ліквідованого страховика виключно шкоду, до якої законом не віднесено сплату 3% річних та інфляційних втрат, поряд з цим відповідач не є правонаступником ліквідованого боржника, а також первісний кредитор не передавав позивачу прав на зазначені вимоги за договором відступлення права вимоги. Також заявлено про застосування строків позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
19.11.2014 о 17:20 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ВАЗ 2107", державний реєстраційний номер (далі - д.р.н.) НОМЕР_1, по вул. Я. Коласа, 17 у м. Києві, у порушення п.12.1 Правил дорожнього руху, під час руху не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, що призвело до зіткнення з автомобілем "Фольцваген Пассат", д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який був припаркований біля узбіччя, що призвело до механічних пошкоджень вказаних автомобілів.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва №759/19902/14-п від 11.12.2014, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 2107", д.р.н. НОМЕР_1, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ ?СК "Україна?) на підставі полісу №АІ/3978388 - договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір страхування №АІ/3978388).
На підставі договору про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 29.07.2015, укладеного між ОСОБА_2 (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) Шияном Д.С., та договору про надання фінансових послуг факторингу №5/31-07/2015 від 31.07.2015, укладеного між ФОП Шияном Д.С. та ТОВ "Маркс.Капітал", позивач набув усі права вимоги, серед іншого, до винної у ДТП особи, відповідальність якої застрахована ПрАТ "СК "Україна" за договором страхування №АІ/3978388.
Позивач зазначає, що ПрАТ "СК "Україна", порушуючи умови договору страхування № АІ/3978388, не здійснило виплату страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".
ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання грошових вимог до ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору страхування № АІ/3978388, у загальному розмірі 32 622,17 грн, з яких: 16 829, 50 грн - розмір завданого збитку, 1 484, 22 грн - 3 % річних, 10 101, 07 грн - розмір інфляційних втрат, 4 207,38 грн - розмір пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано конкурсним кредитором ПрАТ "СК "Україна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.
22.08.2019 у зв`язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна", ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до МТСБУ із заявою про виплату боргу.
12.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов`язання за договором страхування № АІ/3978388, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 16 829, 50 грн. Інша частина зобов`язань, зокрема, щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат була залишена з боку відповідача без задоволення.
Посилаючись на часткове виконання МТСБУ зобов`язання за договором страхування №АІ/3978388 та невиконання вимог перед ТОВ "Маркс.Капітал" з виплати 3% річних у розмірі 1 484, 22 грн та 10 101, 07 грн інфляційних втрат, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/13814/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022, позов задоволено повністю; стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 10 101,07 грн інфляційних втрат, 1 484,22 грн 3% річних, 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Судові рішення мотивовані тим, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика (ПрАТ "СК "Україна"), що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та п. 36.5 статті 36 Закону № 1961-ІV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
У цих висновках суди врахували правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/14293/19 (від яких не вбачав підстав відступати Верховний Суд у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суди дійшли висновку, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Установивши обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності, та факт звернення з цим позовом 25.08.2021, суди спростували доводи відповідача про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Судами враховано правові висновки щодо визначення початку строку позовної давності у спірних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
МТСБУ (далі також скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та стверджує про необхідність відступлення шляхом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3% річних, інфляційних втрат і пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який у подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності.
В обґрунтування необхідності відступу від висновку Верховного Суду у наведеній постанові скаржник зазначає про невідповідність цього висновку доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону №1961-IV.
Скаржник вважає, що, оскільки Закон №1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання МТСБУ обов`язку зі сплати пені, 3% річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону №1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися на загальних підставах положення Кодексу України з процедур банкрутства або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на час ліквідації ПрАТ "СК "Україна", згідно з якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
Скаржник стверджує, що він не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ "СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.
У питанні прийнятності касаційної скарги МТСБУ вказує про наявність виняткового значення цієї справи для скаржника та зазначає, що покладення відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом, порушує принцип індивідуального характеру відповідальності.
Також вважає, що справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб (потерпілих осіб внаслідок ДТП) та фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері виконання обов`язків страховиків - членів МТСБУ, які на сьогоднішній день перебувають у процесі добровільної ліквідації.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
ТОВ "Маркс.Капітал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач вважає, що позиція відповідача полягає у намаганні звузити гарантійну функцію МТСБУ у випадках, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-ІV, натомість цей закон наголошує на повноті захисту прав потерпілого (стаття 3, пункт 20.3 статті 20, статті 39, 41 Закону № 1961-ІV). Крім того, Закон № 1961-ІV не містить норм, які обмежують права потерпілого, передбачені статтею 625 ЦК України у зобов`язанні за договором страхування.
Касаційне провадження
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 відкрито касаційне провадження у цій справі № 910/13814/21 за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022; зупинено касаційне провадження у справі до розгляду справи №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру судових рішень 19.07.2023 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №910/16820/21, яку (постанову) оприлюднено 25.07.2023.
01.08.2023 до касаційного суду надійшла заява МТСБУ, в якій скаржник просить поновити касаційне провадження у справі; врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21; задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 поновлено касаційне провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою МТСБУ, призначено розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності/відсутності підстав для покладання на МТСБУ обов`язку сплати 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням страховиком, якого визнано банкрутом та ліквідовано, зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк.
Як зазначалося вище, у оскаржених судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позову, урахувавши правовий висновок Верховного Суду про застосування норм права, викладений у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, згідно якого МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Така правова позиція Верховного Суду була мотивована, серед іншого, тим, що у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15 (за яким потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному; він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав), та зробила висновок, за яким покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.