ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 176/1970/19
провадження № 51-3695км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040220000113, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 липня 2008 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років три місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зараховано йому у строк покарання попереднє ув`язнення з 08 липня 2019 року по 10 грудня 2020 року.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду постановою від 09 лютого 2023 року касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 задовольнила, касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задовольнила частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувала і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обрала ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно з вирокомОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 19 лютого 2019 року приблизно о 18 годині 05 хвилин у приміщенні сторожки на території гаражного масиву "Гігант" по вул. Залізничній у м. Жовті Води Дніпропетровської області на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, умисно завдав ОСОБА_9 не менше трьох ударів правою рукою по обличчю, від яких потерпілий присів на ліжко. Після чого ОСОБА_6 правою ногою умисно завдав ОСОБА_9 один удар в область лівої бокової поверхні тулуба, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі і доповненні до неї засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції не усунув розбіжностей у пред`явленому обвинуваченні та фактичними обставинами справи, що мають істотне значення. Посилається на неправильну юридичну оцінку його дій за ч. 1 ст. 121 КК. Також засуджений долучає до касаційної скарги медичні документи, просить призначити медичну експертизу, стверджує, що за станом здоров`я не міг завдати потерпілому хворою рукою тілесних ушкоджень. Посилається на порушення судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 22, ст. 20, ч. 1, ч. 2 ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і зазначає, що безпосередньо не досліджувались відеозапис проведення слідчого експерименту та процесуальні документи про походження фототаблиць до протоколу цієї слідчої (розшукової) дії. Вважає, що показання свідка ОСОБА_10 є неправдивими, суперечливими, були отримані ним завчасно від працівників поліції. Вказує, що слідчий експеримент проводився 10 квітня 2019 року без участі захисника. Посилається на порушення апеляційним судом вимог статей 42, 350, 370, п. 5 ч. 2 ст. 396, ч. 3 ст. 404, 410, 439 КПК. При цьому вважає, що апеляційний суд не врахував вказівки касаційного суду, викладені в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 лютого 2023 року. Вказує, що всі обставини кримінального провадження апеляційний суд всебічно не з`ясував, не створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, безпосередньо не дослідив флеш-носії з відеозаписами слідчих експериментів. Крім того, зазначає, що апеляційний суд дійшов висновку про механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень без проведення медичної експертизи стосовно нього та допиту судово-медичного експерта. Стверджує, що апеляційний суд позбавив його права брати участь у судових дебатах і не створив належних умов для виступу із останнім словом. Вказує, що до апеляційного суду не викликались для надання відповідних пояснень потерпілий, свідок ОСОБА_10 та інші учасники судового провадження.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7, прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 вбачається, що він посилається, зокрема, на неповноту судового розгляду, що згідно зі ст. 438 КПК
не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Отже, під час розгляду касаційної скарги засудженого касаційний суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
При цьому суд першої інстанції дослідив і послався у вироку на:
- показання потерпілого ОСОБА_9, котрий у судовому засіданні пояснив, що 19 лютого 2019 року о 18 годині 40 хвилин знаходився у сторожці, розташованій на території гаражного масиву "Гігант", що по вулиці Залізничній у місті Жовті Води Дніпропетровської області. В цей час у сторожку зайшов незнайомий йому раніше ОСОБА_6, представився " ОСОБА_6" і почав йому погрожувати, голосно кричав та лаявся нецензурною лайкою. Одночасно, без будь-яких пояснень цей чоловік завдав йому кілька ударів. Перший удар йому було завдано рукою, якою саме точно він не може стверджувати, в напрямку знизу вгору в область нижньої щелепи, в результаті чого його голова перекинулась назад і потемніло в очах та погіршилось самопочуття. Потім ОСОБА_6 завдав йому ще удари по центру голови, зокрема, в область носу, зубів та очей. Від отриманих ударів та погіршення самопочуття він сів на диван. Знаходячись у положенні сидячи на дивані, він намагався з`ясувати у ОСОБА_6 причину його побиття, але в цей момент той завдав йому удар ногою в область лівої частини тулубу. Від отриманого удару він впав з дивану, після чого вже не міг більше встати та ледве дихав. ОСОБА_6 же відразу пішов. Крім того, потерпілий пояснив, що раніше з ОСОБА_6 знайомим не був, конфліктів між ними ніколи не виникало, а тому причина його побиття останнім йому невідома;
- показання свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 19 лютого 2019 року, в темний період доби, приблизно о 18-19 годині, коли з ОСОБА_9 знаходився у сторожці гаражного масиву "Гігант", до них зайшов невідомий йому чоловік. Цей чоловік був одягнений в куртку та шапку, при цьому весь час стояв до нього спиною, тому обличчя останнього не бачив. Вказаний чоловік звернувся до ОСОБА_9, сказав, що звати його " ОСОБА_6", після чого правою рукою завдав удари потерпілому по обличчю, від чого останній присів на диван. Далі невідомий чоловік вдарив ОСОБА_9 ногою у бічну частину тулуба. В результаті отриманого удару потерпілий впав з дивану, а невідомий відразу вийшов із сторожки. Він невідкладно почав надавати допомогу потерпілому, також були викликані поліція та швидка допомога. Обличчя особи, яка завдала ОСОБА_9 тілесні ушкодження, він не бачив, оскільки той стояв до нього задом;
-дані протоколу огляду місця події від 19 лютого 2019 року та додані до нього фототаблиці та схеми приміщення охорони на території гаражного масиву "Гігант";
- дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 лютого 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_9 звернувся із заявою про заподіяння йому тілесних ушкоджень малознайомим чоловіком на прізвисько " ОСОБА_6" приблизно о 18 годині 40 хвилин у сторожовому приміщені гаражного масиву "Гігант";
- дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 лютого 2019 року та додані до нього фототаблиці про те, що 20 лютого 2019 року потерпілий ОСОБА_9, перебуваючи у Жовтоводській міській лікарні, серед представлених йому фотознімків чотирьох осіб за зовнішніми ознаками (русяве волосся, високий лоб, широка щелепа, губи середньої товщини, широке розташування бров) впізнав на фотознімку № 2 особу, котра 19 лютого 2019 року приблизно о 18 годині 40 хвилин у сторожці гаражного масиву "Гігант" заподіяла йому тілесні ушкодження. Згідно з даними довідки до даного протоколу на фото № 2 - ОСОБА_6 ;
- дані протоколу проведення слідчого експерименту від 09 квітня 2019 року та додані до нього фототаблиці, згідно з якими потерпілий ОСОБА_9 у присутності понятих та спеціалістів під час відеозйомки розповів і показав на місці обставини вчиненого відносно нього кримінального правопорушення, зокрема, вказав про механізм спричинення йому тілесних ушкоджень - удари кулаком правої руки знизу в підборіддя, прямо в ніс, прямо в лоб, прямо в область перенісся, правою ногою в ліву частину тулуба в область лівої нирки;
- дані протоколу проведення слідчого експерименту від 10 квітня 2019 року та додані до нього фототаблиці про те, що свідок ОСОБА_10 у присутності понятих та спеціалістів під час відеозйомки розповів і показав на місці обставини вчиненого кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9, зазначив, що потерпілому було завдано декілька разів кулаком в обличчя та удар правою ногою в область тулуба у бік;
- дані висновку експерта № 37 "Е" від 18 квітня 2019 року про те, що у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження: травматичний розрив лівої нирки з пошкодженням її судинної ніжки, позачеревна урогемотома (крововилив та вилив сечі в позачеревну навколониркову жирову клітковину), які відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння (завдання), в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища та котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю, а також тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, садно на шкірі підборіддя, синець на шкірі лобної області ліворуч та рани по боковим поверхням і на верхівці язика, які відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Як вказано у висновку, травматичний розрив лівої нирки міг бути спричинений при ударі ногою по лівій боковій поверхні тулуба, рани по боковим поверхням та на верхівці язика могли бути спричинені при укусі язика своїми зубами при різкому і несподіваному закриванні нижньої щелепи при ударі кулаком у підборіддя, тобто за механізмом, на який вказав потерпілий. Визначити характерні особливості предмету, яким спричинені інші тілесні ушкодження, не виявилось можливим, хоча не можна виключати їх спричинення за обставин та за механізмом, на які вказує потерпілий, тобто при множинних ударах у підборіддя та по обличчю. При цьому експертом зазначено, що ці тілесні ушкодження не могли бути спричинені при одноразовому падінні на тверду поверхню з положення стоячи без завданого прискорення або із завданим прискоренням, їх давність може відповідати даті 19 лютого 2019 року;
- дані висновків експерта № 46 "Е" Д/37 "Е", № 45 "Е" Д/37 "Е" від 15 травня 2019 року про те, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_9, могли бути йому спричинені при тих обставинах та за механізмом, на які вказували потерпілий і свідок ОСОБА_10 під час проведення за їх участю слідчих експериментів.
Отже, дослідивши та оцінивши вказані у вироку докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
У вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині зазначив докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Водночас, досліджуючи дані висновку експерта № 37 "Е" від 18 квітня 2019 року, відповідно до якого тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу зазначено в діагнозах ургентного хірурга та в діагнозі лікаря-травматолога, однак не підтверджено записом лікаря отоларинголога від 20 лютого 2019 року ("ЛОР-органы без видимых повреждений. На рентгенограммах костей черепа данных за перелом костей носа нет"), суд першої інстанції не визнав ОСОБА_6 винним у заподіянні ОСОБА_9 тілесного ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що показання свідка ОСОБА_10 є неправдивими, з огляду на ст. 433 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Водночас судом першої інстанції було враховано, що у судовому засіданні потерпілий показував, що під час заподіяння йому невідомою особою тілесних ушкоджень у сторожці в цей час також перебував ОСОБА_10, який бачив його побиття, допоміг викликати поліцію та швидку допомогу. А за даними висновку експерта № 45 "Е" Д/37 "Е" від 15 травня 2019 року виявлені
у ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли бути йому спричинені за тих обставинах та за механізмом, на які вказував свідок ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту.
Поряд з цим, доводи касаційної скарги не містять будь-яких обґрунтувань про те, що свідок ОСОБА_10 є недоброчесним чи в будь-який інший спосіб зацікавлений у результатах розгляду кримінального провадження, або перебуває у неприязних стосунках із ОСОБА_6 , через що може чи бажає його обмовити.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про незаконність судових рішень у зв`язку з проведенням слідчого експерименту від 10 квітня 2019 року за участю свідка ОСОБА_10 без залучення захисника є безпідставними.
Відповідно до ст. 240 КПК з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Як убачається з дослідженого судом першої інстанції протоколу слідчого експерименту від 10 квітня 2019 року, під час цієї слідчої (розшукової) дії свідок ОСОБА_10 у присутності понятих, інспектора-криміналіста Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12, завідуючого Жовтоводського відділення "Бюро СМЕ" ОСОБА_13 розповів як очевидець та показав про обставини, за яких ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження. За результатами проведеного слідчого експерименту було складений відповідний протокол, який підписано усіма його учасниками без будь-яких зауважень та заперечень.
Указана слідча (розшукова) дія була проведена без участі захисника підозрюваного, участь якого у розумінні ст. 240 КПК не є обов`язковою.