ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 200/1374/17
провадження № 51-2379 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника заставодавця -
адвоката ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах заставодавця ОСОБА_7, на ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого та 15 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 4201640000000948 стосовно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 23 грудня 2016 року ОСОБА_8, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 369 КК України, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 1 033 500 грн.
29 грудня 2016 року ОСОБА_7 вніс заставу в розмірі 1 033 500 грн, після чого ОСОБА_8 було звільнено з-під варти.
30 січня 2017 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016040000000948 стосовно ОСОБА_8, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 369 КК України.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 призначено до розгляду, застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звернуто в дохід держави заставу в розмірі 1 033 500 грн, внесену за обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8, заставодавець ОСОБА_7 та його представник, не погоджуючись із ухвалою від 10 лютого 2017 року в частині звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалами від 22 березня 2017 року, 31 березня 2017 року та 04 липня 2017 року відмовив у відкритті апеляційних проваджень у зв`язку з тим, що апеляційні скарги подані на судове рішення, яке не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
15 грудня 2022 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська задоволено клопотання захисника ОСОБА_9, звільнено обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито стосовно нього кримінальне провадження.
Адвокат ОСОБА_10 в інтересах заставодавця ОСОБА_7, не погоджуючись із ухвалами суду першої інстанції від 15 грудня 2022 року та 10 лютого 2017 року в частині звернення застави в дохід держави, подав апеляційну скаргу.
06 лютого 2023 року суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду, керуючись вимогами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, повернув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 в частині оскарження ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2022 року.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 лютого 2023 року поновив адвокату ОСОБА_10 строк на апеляційне оскарження ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року та відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.
15 березня 2023 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10, який діє в інтересах заставодавця ОСОБА_7, залишено без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги адвокат ОСОБА_6, який діє в інтересах заставодавця ОСОБА_7, не погоджуючись із ухвалами суду апеляційної інстанції від 06 лютого 2023 року та 15 березня 2023 року через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги адвокат мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- не зважив на наявність у цій справі чотирьох судових рішень щодо неможливості окремого оскарження в апеляційному порядку рішень, постановлених під час судового розгляду, обмеживши тим самим право скаржника на апеляційне та касаційне оскарження;
- безпідставно повернув апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали суду першої інстанції від 15 грудня 2022 року, не врахувавши законодавчі зміни у ч. 2 ст. 392 КПК України, при цьому порушив вимоги ч. 4 ст. 31 КПК України;
- самостійно роз`єднав апеляційну скаргу на частини та розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке апелянтом не подавалось;
- не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо безпідставного звернення судом першої інстанції застави в дохід держави.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.