Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 495/5950/21
провадження № 61-2570св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Прийомової О. Ю., та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 29 жовтня 2005 року між ним та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року у справі №495/4134/20.
Він та відповідачка є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі судового наказу у справі № 495/3557/20 від 07 липня 2020 року, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, він зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дітьми повноліття.
Вказував на те, що його син ОСОБА_6 виявив бажання проживати саме з ним, а тому з 01 червня 2021 року проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизначити місце проживання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним та припинити з 01 червня 2021 року стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 26 липня 2021 року, що стягуються на підставі судового наказу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/3557/20.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд першої інстанції врахував висновок органу опіки та піклування, якими рекомендовано визначити місце проживання дитини з батьком, та думку дитини, якому на час ухвалення рішення виповнилось 14 років та він вільний самостійно обирати місце свого проживання.
Припиняючи стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 26 липня 2021 року, що стягуються на підставі судового наказу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/3557/20, суд першої інстанції, враховуючи те, що дитина проживає з батьком, вважав за доцільне припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з дати звернення до суду з цим позовом, тобто з 26 липня 2021 року, оскільки матеріали справи не містять достовірних джерел про час, з якого дитина проживає з батьком.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 квітня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), за участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про припинення стягнення аліментів залишено без змін.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення стягнення аліментів з дати звернення до суду з позовом, а відповідач не надала доказів на підтвердження того, що станом на 26 липня 2021 року син ОСОБА_6 не проживав з батьком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції в частині встановлення строку, з якого припиняється стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь на утримання сина, змінити, ухваливши в цій частині нове рішення, яким припинити стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання сина.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про припинення стягнення аліментів із ОСОБА_1 на її користь на утримання сина з 26 липня 2021 року, не врахував, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що дитина проживає з батьком з 26 липня 2021 року, про що суд першої інстанції також зазначив у рішенні суду.
Факт проживання дитини з батьком встановлено лише у листопаді 2021 року, що вбачається з висновку органу опіки та піклування від 15 листопада 2021 року.
До листопада 2021 року дитина проживала з нею та перебувала на її утриманні, а пред`явлення позивачем позову 26 липня 2021 року не є підставою вважати, що саме з цієї дати дитина проживає з позивачем, а тому суди дійшли помилкового висновку про припинення стягнення аліментів з 26 липня 2021 року.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 551/574/18 (провадження № 61-4066св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 583/5413/18 (провадження № 61-13942св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).
Судові рішення в частині визначення місця проживання дитини не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року у справі № 495/4134/20.
У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі судового наказу у справі № 495/3557/20 від 07 липня 2020 року, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 04 жовтня 2021 року, складеного начальником служби у справах дітей, головним спеціалістом служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради, фахівцем із соціальної роботи міського центру соціальних служб встановлено, що ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_8 проживає в приватному будинку, власником якого він є, за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку три кімнати, кухня, санвузол. Будинок облаштований меблями та побутовою технікою. Одна з кімнат облаштована для ОСОБА_4, є диван, шафа для одягу, письмовий стіл, комп`ютер. Створено необхідні умови для проживання та розвитку дитини.
Відповідно до акта оцінки потреб сім`ї (особи ОСОБА_1 ) від 08 жовтня 2021 року № 170, складеного фахівцем із соціальної роботи міського центру соціальних служб, батько в повній мірі спроможний виховувати сина та забезпечувати його потреби.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 08 жовтня 2021 року, складеного начальником служби у справах дітей, головним спеціалістом служби у справах дітей Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради, фахівцем із соціальної роботи міського центру соціальних служб встановлено, що ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_5 проживають в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі одна житлова кімната, кухня-студія, ванна кімната, туалет загального користування знаходиться в коридорі. В кухні-студії облаштований куточок для дітей: в наявності двоярусне ліжко, стіл для підготовки домашніх завдань знаходиться в кімнаті матері. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками зазначеної квартири (договір дарування від 23 серпня 2011 року). Зі слів ОСОБА_2, син ОСОБА_4 проживає з батьком, часто відвідує її та молодшого брата.
Відповідно до акта оцінки потреб сім`ї (особи ОСОБА_2 ) від 12 жовтня 2021 року № 173, складеного фахівцем із соціальної роботи міського центру соціальних служб, мати в повній мірі забезпечує потреби сина.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли участь у розгляді питання визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 на засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради, яке відбулося 12 листопада 2021 року та не дійшли згоди щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . На засіданні комісії заслухано думку самої дитини ОСОБА_7, під час бесіди з яким з`ясовано, що ОСОБА_4 любить і батька і матір, але бажає проживати з батьком.
Згідно з висновком виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради як органу опіки та піклування від 15 листопада 2021 року № 29/2529 орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, враховуючи думку дитини, вважав, що доцільно визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.