ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5958/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В.,Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - головного управління Державної податкової служби України у м. Києві - Ісаєв С.П. ( в порядку самопредставництва),
відповідача 1 - акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - Варданян А.А., адвокат (довіреність від 02.06.2022 № 7),
відповідача 2 - компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу головного управління Державної податкової служби України у м. Києві
на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2022 (суддя Зеленіна Н.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
у справі № 910/5958/20
за позовом головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (далі - Служба, позивач, скаржник)
до акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач 1, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", Товариство);
компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава (далі - відповідач 2, Компанія)
про визнання недійсним контракту від 02.11.2011 № 1219.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Служба звернулася до суду з позовом до Товариства та Компанії про визнання недійсним контракту від 02.11.2011 № 1219.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невідповідність контракту від 02.11.2011 № 1219 вимогам законодавства України, а саме приписам статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі № 910/5958/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалені місцевим та апеляційним господарськими судами судові рішення зі справи мотивовані, зокрема, тим, що головне управління Державної податкової служби України у м. Києві, не будучи стороною контракту від 02.11.2011 № 1219, заявило позовні вимоги про визнання контракту недійсним, але при цьому не просило застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію. Суди зазначили про те, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту. При цьому судом першої інстанції врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 у питанні щодо ефективності обраного способу захисту. З огляду на встановлені у справі обставини, суди дійшли висновку про те, що визнання недійсним вже виконаного договору (контракту) не відновить порушені права та інтереси позивача, у зв`язку з чим має місце обрання позивачем неналежного способу захисту права, що, у свою чергу, є підставою для відмови в позові.
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що:
- вироки Шевченківського районного суду міста Києва у справах № 761/10809/17 та № 761/7184/17 не встановлюють вину юридичної особи (у даному випадку - відповідача 1) в особі підписанта контракту ( ОСОБА_1 ) в укладенні оспорюваного контракту з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства - заволодіння коштами АТ "НАК "Нафтогаз України" (власником якого є Кабінет Міністрів України). Інших доказів недійсності спірного контракту, окрім як посилань на вироки судів, що не мають преюдиціального значення для вирішення даного спору, позивачем суду не надано;
- суди, посилаючись на приписи статті 228 ЦК України, дійшли висновку про недоведеність позивачем обставин того, що контракт був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства;
- починаючи з 2015 року адміністративними судами розглядається адміністративний спір між позивачем та відповідачем 1 з приводу відшкодування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" податку на додану вартість у розмірі 600 041 388,00 грн. Даний спір не розглянутий, а провадження у справі № 826/3144/16 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/5958/20. Відповідно більше ніж за 5 років до звернення із даним позовом до суду позивач був обізнаний як із фактом укладення відповідачами контракту, так і з фактом виконання такого контракту, проте ініціював спір щодо визнання недійсним контракту лише у 2020 році, що ставить під сумнів добросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами в частині дійсної спрямованості даного позову на захист свого порушеного права та відсутність інших мотивів подання такого позову;
- позивач не довів наявності у нього іншого порушеного права, аніж виникнення за контрактом обов`язку з відшкодування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету, у той час як державні інтереси (які в даному випадку представляє Служба в частині нівелювання обов`язку з відшкодування відповідачу 1 податку на додану вартість) не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх судових інстанцій Служба звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд судові рішення зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 228 ЦК України у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Від відповідачів відзиви на касаційну скаргу Служби не надходили.
Касаційне провадження
Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі.
З метою належного повідомлення Компанії про дату, час та місце слухання справи, зобов`язано Службу надати Суду у строк до 31.05.2023 нотаріально засвідчений переклад ухвали від 02.05.2023, касаційної скарги та заяви про усунення недоліків касаційної скарги латвійською мовою.
30.05.2023 Служба направила до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву, в якій повідомила Суд про неможливість виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 02.05.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2023 повторно зобов`язано Службу надати Суду у строк до 26.06.2023 нотаріально засвідчений переклад латвійською мовою у двох примірниках, кожен з яких прошити окремо: ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2023; касаційної скарги головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 910/5958/20; заяви про усунення недоліків касаційної скарги.
23.06.2023 Служба направила до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву, в якій повідомила Суд про неможливість виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 08.06.2023.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2023: повторно зобов`язано Службу надати Суду у строк до 14.07.2023 нотаріально засвідчений переклад латвійською мовою у двох примірниках, кожен з яких прошити окремо: ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2023; касаційної скарги Управління на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №910/5958/20; заяви про усунення недоліків касаційної скарги; зазначено, що після надходження до Суду вказаних документів судові документи підлягають надісланню Компанії за адресою: Latvia, Riga, LV-1015, Gales iela, 2 (Рига, Латвія).
Витребувані зазначеними ухвалами Верховного Суду документи надійшли від Служби 14.07.2023 та надіслані на адресу Компанії 19.07.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2023 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Бенедисюка І.М. відкладено розгляд касаційної скарги Служби на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 на 29.08.2023.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.08.2023 № 29.2-02/2248 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5958/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 у справі № 910/5958/20 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), судді Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.
Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2023 колегією суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді Булгакова І.В., Малашенкова Т.М., зокрема, прийнято касаційну скаргу Служби на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 910/5958/20 до свого провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 29.08.2023.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
02.11.2011 АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" як покупцем та Компанією як продавцем, укладено контракт № 1219, предметом якого є постачання продавцем покупцю самопідіймальної плавучої бурової установки В-319 (далі - СПБУ В-319). Загальна вартість поставки СПБУ В-319 згідно з контрактом 3 091 757 667,12 грн, в т.ч. ПДВ 618 351 533,42 грн.
Згідно з актом прийому-передачі від 21.12.2012, а також платіжними дорученнями від 28.21.2012 № 25 та № 26, підтверджено повне виконання сторонами зобов`язань за контрактом № 1219.
СПБУ В-319 пройшла процедуру митного оформлення на Кримській митниці у відповідності з вимогами чинного законодавства згідно з вантажно-митною декларацією № 600020000/2012/003346 від 29.12.2012, оформленою Кримською митницею.
У квітні 2020 року Служба звернулася до суду з позовом про визнання недійсним укладеного відповідачами контракту.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Служба, посилаючись на вироки Шевченківського районного суду міста Києва у справах № 761/10809/17 та № 761/7184/17 зазначала, що контракт був укладений внаслідок дій злочинної організації з метою реалізації єдиного злочинного плану по заволодінню коштами акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", у зв`язку з чим спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.
Отже, позивач, посилаючись на вироки Шевченківського районного суду міста Києва у справах № 761/10809/17 та № 761/7184/17 стверджував, що відповідачами в особі підписантів було укладено контракт з метою заволодіння коштами акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (власником якого є Кабінет Міністрів України - загальновідома інформація) в межах злочинної схеми.
Крім того, судами встановлено, що АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" подано до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з додатками, в якій у рядку 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" зазначено суму в розмірі 600 041 388,00 грн (сформовано за рахунок залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованих за попередні звітні (податкові) періоди, а саме грудень 2012 року).
АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" направило податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму (600 041 388,00 грн).
Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС проведена документальна виїзна позапланова перевірка АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" стосовно правомірності нарахування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року та складено акт від 19.04.2013 за № 438/41-20/23-20/00153117.
За результатами перевірки органом ДПС встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що під час митного оформлення товару (СПБУ В-319) не підтверджено сплату податку на додану вартість у розмірі 600 041 388,00 грн.
На підставі висновків проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 за № 0000272310, згідно з яким АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 600 041 388 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 300 020 694,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС № 0000272310 від 18.05.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 у справі № 801/5561/13-а позовні вимоги АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" до Центрального офісу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000272310 задоволено повністю. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 801/5561/13-а.
Таким чином, судами встановлено, що остаточними судовими рішеннями в межах справи № 801/5561/13-а встановлено повне виконання сторонами зобов`язань за контрактом, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.12.2012, купчою, а також платіжними дорученнями. Вказаними вище первинними документами повністю підтверджується можливість ідентифікації товару, ввезеного на митну територію України, реальність здійснення господарської операції з придбання у покупцем у продавця СПБУ В-319 в 1-му комплекті, факт сплати покупцем суми ПДВ у розмірі 618 351 533,42 грн у грудні 2012 року.
Крім того, судами враховано, що починаючи з 2015 року адміністративними судами розглядається адміністративний спір між позивачем та відповідачем 1 з приводу відшкодування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" податку на додану вартість у розмірі 600 041 388,00 грн. Даний спір не розглянутий, а провадження у справі № 826/3144/16 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/5958/20.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним контракту від 02.11.2011 № 1219 з підстави, передбаченою частиною третьою статті 228 ЦК України.
У касаційній скарзі позивач, керуючись приписами пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статті 228 ЦК України у подібних правовідносинах. При цьому, обґрунтовуючи свою позицію у справі, скаржник посилається, зокрема, також і на частини першу та другу статті 228 ЦК України, аналізує термін "публічний порядок" і підстави для визнання правочину таким, що його порушує.
Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду у цій справі, позивач посилався на статті 4, 162, 164 ГПК України, підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, статті 203, 215, частину третю статті 228 ЦК України та просив визнати контракт недійсним.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.