ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/9320/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Чернець І.А.,
відповідача: Іванченко І.С. (в режимі відеоконференції),
третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023
у справі № 904/9320/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпропетровського державного коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури,
про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності,
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 06.09.2022, просило визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4547-ОД від 23.09.2011, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київстар" та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській області продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 11 місяців, тобто з 23.07.2018 по 22.06.2021, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 23.09.2011 №12/02-4547-ОД (зі змінами) в запропонованій редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повідомив позивача про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання договору оренди у строк, визначений у п. 7.4 договору (не пізніше, ніж за 30 днів) та в п. 10.1 договору (протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору); орендар продовжує користуватися об`єктом оренди та сплачувати за нього орендну плату, тому відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди з урахуванням додаткової угоди від 16.11.2015, на думку позивача, продовжився з 23.07.2018 по 22.06.2021.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (колегія суддів у складі: Орєшкіна Е.В. - головуючий, Чус О.В., Кощеєв І.М.), у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що 23.09.2011 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547-ОД, за п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення (далі - майно) площею 40,0 м2, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8 на першому поверсі шестиповерхової (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму (далі балансоутримувача), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 19.05.2011 і становить за незалежною оцінкою 133 814 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікації, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв`язку. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. договору).
Орендар зобов`язується письмово повідомити орендодавця, не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб, про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання даного договору (п. 5.19. договору).
Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копію договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п. 5.20. договору).
Відповідно до п. 7.4 договору орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання договору.
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.09.2011 по 22.09.2012 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі (п. 10.1. договору).
Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. договору).
Всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 10.10. договору).
На виконання умов договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало позивачу частину вбудованого приміщення та частини даху площею 40,0 м2, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.09.2011.
Додатковою угодою від 16.10.2012 сторони доповнили п. 10.1 договору абзацем 2 наступної редакції: "Цей договір є пролонгованим з 23.09.2012 по 22.08.2015 включно".
16.11.2015 сторони уклали додаткову угоду, відповідно до якої погодили абзац 2 п. 10.1 договору в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 23.08.2015 по 22.07.2018 включно". Абзац 3 п. 10.1 договору викладено в наступній редакції: "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності згоди балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. У разі, якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка об`єкта оренди".
18.05.2018 відповідач отримав лист позивача № 10264/07 від 18.05.2018 з проханням продовжити термін дії договору строком на 2 роки 11 місяців.
Відповідач листами № 11-02-03923 від 20.06.2018 та № 11-02-00289 від 16.01.2019 повідомив Приватне акціонерне товариство "Київстар" та Дніпропетровський державний коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури (балансоутримувача) про припинення договору з 23.07.2018, мотивуючи п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням приписів ст. 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, керуючись наказом Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 24.04.2018 № 66/02-Н; просив відповідно до умов спірного договору повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу з наданням одного примірника акту орендодавцю; нагадав, що обов`язок щодо складання акту приймання передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Позивач зазначає, що не отримував лист відповідача про припинення дії договору № 11-02-03923 від 20.06.2018, тому наявні підстави для визнання договору продовженим на той саме строк і на тих саме умовах.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сповіщення відповідачем позивача про припинення дії договору з 23.07.2018 підтверджується, зокрема, листом від 20.06.2018 №11-02-03923, який був надісланий позивачу 03.07.2018, що підтверджується копією списку № 1 згрупованих поштових відправлень, в якому, зокрема, зазначено адресата (ПрАТ "Київстар"), адресу (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53), номер вкладеного відправлення (№ 11-02-03923), та який містить відтиск штампу поштового відділення з датою 03.07.2018; фіскальним чеком від 03.07.2018. Згідно з рекомендованим поштовим відправленням №4900063655096 зазначене відправлення отримано позивачем 05.07.2018. Отже, договір є таким, що припинився з 23.07.2018 у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений. Підстави вважати договір продовженим з 23.07.2018 по 22.06.2021 відсутні з огляду на те, що орендодавцем було здійснено "добросовісне" звернення до орендаря з повідомленням про припинення дії договору на дату закінчення дії договору, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Також суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у вигляді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а норма ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма не регулює питання, пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі №910/5410/19). Крім цього, отримання відповідачем плати від позивача за час фактичного використання орендованого майна не засвідчує суперечливу поведінку відповідача як орендодавця щодо припинення договору оренди, адже користування державним майном здійснюється на платній основі (подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: не було застосовано принцип змагальності та норми пунктів 61,66-68 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, норми статті 764 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах. На думку скаржника суд не дослідив той факт, що відповідач не довів факт скерування позивачу листа вих.№11-02-03923 від 20.06.2018. Окрім того, позивач неодноразово наголошував про те, що не отримував повідомлень від відповідача про припинення договору.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, що список згрупованих відправлень, фіскальний чек та повідомлення рекомендованого поштового відправлення №4900063655096 не є належними доказами направлення листа про припинення договору оренди та про факт отримання цього листа позивачем, про що свідчать висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвала від 07.04.2021 у справі №916/994/20, ухвала від 13.07.2021 у справі №914/1275/20 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17. Відсутність належних доказів надсилання відповідачем заяви про припинення договору позивачу протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору свідчить про невчинення відповідачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, а відтак і про продовження договірних відносин між сторонами внаслідок пролонгації строку договору, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19. Суд не врахував правовий висновок Верховного Суду щодо необхідності встановлення на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не лише факту направлення заяви, але й визначення чи була вона отримана іншою стороною, висновок щодо чого міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №904/1207/19, від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 03.04.2019 у справі №911/928/18, від 23.04.2019 у справі №904/2997/18. Суд не застосував норми матеріального права щодо пролонгації договору оренди державного майна відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України (продовження на той же строк і на тих самих умовах), який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору і для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього, а згадана правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 03.04.2019 у справі №911/928/18, від 23.04.2019 у справі №904/2997/18, постанова від 19.11.2019 у справі №922/781/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.07.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 17.07.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 28.06.2023 строк.
В судовому засіданні 25.07.2023 оголошено перерву до 29.08.2023.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.