ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 5-18/07
Провадження № 13-13зво23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_16,
захисника ОСОБА_17,
засудженого ОСОБА_18 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_19
розглянула в судовому засіданні справу за заявою захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_18 про перегляд постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 20 грудня 2007 року щодо ОСОБА_18 з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
встановила:
Зміст оскаржених рішень національних судів і встановлені обставини справи
1. Вироком Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року, залишеним без змін постановою Вищого Суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року,
ОСОБА_18 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та
мешканця АДРЕСА_1,
громадянина України,
засуджено за ст. 166 секція (1) btk та за секцією (2) підпункти a, b, f Кримінального кодексу Угорщини 1978 року і призначено основне покарання у виді довічного позбавлення волі та додаткове покарання - вислання з території Угорщини.
Крім того, зазначеними рішеннями передбачено, що ОСОБА_18 може бути умовно звільнений на поруки не раніше ніж через 20 років.
2. За вироком суду ОСОБА_18 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_20 з метою заволодіння майном близько 18 год 11 листопада 1999 року у місті Бекесксаба у квартирі на АДРЕСА_2 вчинив умисне вбивство двох осіб.
3. Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2007 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Верховного Суду України від 20 грудня 2007 року, вирок Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року та постанову Вищого Суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року щодо ОСОБА_18 визнано та приведено їх у відповідність із Кримінальним кодексом України (далі - КК). Рішеннями національних судів постановлено вважати ОСОБА_18 засудженим за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років.
Зміст рішення Європейського суду з прав людини
4. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) від 10 листопада 2022 року у справі "Купінський проти України", яке набуло статусу остаточного 10 лютого 2023 року (далі - рішення), констатовано порушення прав ОСОБА_18 за статтями 3, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та стягнуто з держави на його користь 2 500 євро відшкодування моральної шкоди.
5. З огляду на свою усталену практику Суд констатував порушення щодо ОСОБА_18 ст. 3 Конвенції у зв`язку із призначенням покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення (п. 42 рішення).
6. Констатуючи порушення ст. 7 Конвенції, ЄСПЛ зазначив, що покарання, "застосовне на час вчинення кримінального правопорушення", у розумінні ст. 7 Конвенції було довічним позбавленням волі, яке можна було скоротити. Національні органи влади, відмовивши заявнику в реальній можливості клопотати про умовно-дострокове звільнення, підтвердили, що вони замінили його первинне покарання у виді довічного позбавлення волі, яке можна було скоротити, de facto та de jure таким, яке скоротити було неможливо, а тому змінили суворість первинного покарання не на користь заявника, шляхом накладення суворішого покарання (п. 64 рішення).
7. Мотивуючи прийняте рішення, Суд вказав, що законодавство Угорщини розрізняє покарання у виді довічного позбавлення волі, яке можна скоротити і яке не підлягає скороченню. Угорський суд, надавши заявнику право клопотати про умовно-дострокове звільнення на поруки після відбуття визначеного у вироку мінімального строку покарання, застосував захід примусу першого виду (п. 51 рішення). Проте українське законодавство не передбачало можливості застосування умовно-дострокового звільнення до засуджених до довічного позбавлення волі. Хоча Апеляційний суд Закарпатської області й продублював у своїй постанові покарання, призначене ОСОБА_18 вироком суду іноземної держави, фактично та юридично процедура його скорочення в Україні була недоступною.
Позиція заявника й інших учасників судового провадження
8. У заяві про перегляд судових рішень на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) захисник ОСОБА_17 з огляду на констатовані ЄСПЛ у справі "Купінський проти України" порушення статей 3, 7 Конвенції щодо ОСОБА_18 просить змінити судові рішення та вважати останнього засудженим за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років і звільнити його з-під варти у зв`язку з його відбуттям. На обґрунтування своїх вимог наводить аргументи, викладені у рішенні міжнародної судової установи.
9. Крім того, захисник зазначає, що внесені 10 жовтня 2022 року зміни до статей 81 та 82 КК, якими передбачене в тому числі й умовно-дострокове звільнення від покарання у виді довічного позбавлення волі, не виправили порушення прав ОСОБА_18 за ст. 7 Конвенції.
10. У судовому засіданні захисник ОСОБА_17 та засуджений ОСОБА_18 підтримали свою спільну позицію, викладену в заяві.
11. Прокурор ОСОБА_19 вважала за необхідне заяву захисника залишити без задоволення.
Позиція Великої Палати та мотиви ухвалення постанови
12. Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції (ст. 1 Конвенції). Це відбувається шляхом врахування норм Конвенції та практики ЄСПЛ у національному праві з огляду на ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV).
13. Відповідно до ст. 2 Закону № 3477-IV та ст. 46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається указанимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами.
14. Згідно з абзацом дев`ятим ч. 1 ст. 1 Закону № 3477-IVвиконання рішення ЄСПЛ передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
15. Відповідно до ст. 10 указаного Закону одним із додаткових заходів індивідуального характеру є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції та протоколів до неї, який за змістом ч. 3 цієї статті здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
16. Водночас за змістом ч. 2 ст.13 цього Закону заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування.
17. У заяві про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_18 захисник порушує питання про забезпечення заявнику такого заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи, яке, на думку захисника, може бути здійснено Великою Палатою шляхом зміни судових рішень національних судів щодо ОСОБА_18 та ухвалення рішення про те, що останнього потрібно вважати засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Однак заява захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
18. Відповідно до вироку Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року, залишеним без змін постановою Вищого Суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року, ОСОБА_18 засуджено за ст. 166 секція (1) btk та за секцією (2) підпункти a, b, f Кримінального кодексу Угорщини 1978 року та призначено йому основне покарання у виді довічного позбавлення волі, додаткове покарання - у виді вислання з території Угорщини. Також цим вироком передбачено право засудженого бути умовно звільненим на поруки не раніше ніж через 20 років.
19. Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_18 на підставі Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року було передано для подальшого відбування покарання в Україну. Внаслідок цього до Апеляційного суду Закарпатської області надійшли матеріали справи про приведення вироку іноземної держави (Угорщини) щодо ОСОБА_18 у відповідність із національним законодавством.
20. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
21. На виконання зазначених положень закону Апеляційний суд Закарпатської області постановою від 26 вересня 2007 року, з урахуванням змін, унесених ухвалою Верховного Суду України від 20 грудня 2007 року, визнав вирок Окружного суду округу Бекес від 21 березня 2002 року та постанову Вищого Суду м. Сегед від 21 серпня 2003 року щодо ОСОБА_18 . Привів ці рішення у відповідність із КК, за яким ухвалив вважати ОСОБА_18 засудженим за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі без конфіскації майна з можливістю умовного звільнення на поруки не раніше ніж через 20 років.
22. Як убачається з наведених у рішенні ЄСПЛ положень ч. 2 ст. 47/А Кримінального кодексу Угорщини, у випадку якщо передбачається право на умовне звільнення на поруки, найбільш рання дата умовного звільнення на поруки може бути визначена через двадцять років відбуття покарання (п. 24 рішення). При цьому вказана норма закону за своїм змістом не є імперативною та не зобов`язує суд звільнити особу від відбування покарання, а лише передбачає можливість особи клопотати про умовне звільнення та обов`язок суду розглянути таке клопотання.