УХВАЛА
19липня2023 року
м. Київ
Справа № 909/578/17
Провадження № 12-6гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,Шевцової Н. В.,
за участюсекретаря судового засідання Співака С. В.,
представників учасників справи:
позивача - Тиліпського Д. В., Богушка О. В., Степаненка О. М., Маліневського О. М., Слеттері Джеймса Чарльза,
відповідача - Фрейдун О. М.,
перекладача - Шокура В. С.,
розглянула в судовому засіданні справу№ 909/578/17
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022
(головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бонк Т. Б., Зварич О. В.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2018
(головуюча суддя Неверовська Л. М., судді Максимів Т. В., Фанда О. М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"
доДочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012 від 09.04.2012 у розмірі 2 533 341,27 грн,
УСТАНОВИЛА:
14.06.2017 ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012 від 09.04.2012 (далі - Кредитний договір) у розмірі 2 533 341,27 грн, з яких: 1 266 357,90 грн -заборгованість за кредитом, 834 867,85 грн - заборгованість за процентами, 432 115,52 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов Кредитного договору та додаткових угод, укладених між сторонами в подальшому.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 19.03.2018 відмовив у задоволенні позову. Мотивував рішення так.
Виключення кредитною установою зі своєї назви слова "банк" та з видів своєї діяльності "банківська діяльність" без дотримання процедури, передбаченої статтями 2, 16, 26, 28, 46, 78 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III), не дає підстави вважати таку юридичну особу правонаступником кредитної установи (банку). Позивач повинен був діяти відповідно до вимог, установлених Законом № 2121-III, і проводити будь-які зміни щодо своєї діяльності, зокрема й зміну назви, виключно після отримання на це згоди від Національного банку України (далі - НБУ).
Матеріали справи не містять, а позивач не надав доказів, які б указували на правомірність переходу до нього прав та обов`язків банківської установи (правонаступництва після ПАТ "Український інноваційний банк"). При цьому правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком" (попередня назва ПАТ "Українська інноваційна компанія") відсутній.
Суд виснував, що правонаступництво між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком" не відбулось, передавальний акт або розподільчий баланс відсутній, виконання обов`язку боржника поручителем, заставодавцем, третьою особою також не відбувалось.
Крім цього, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) відсутній запис про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк".
Суд також зазначив, що обов`язковим суб`єктом банківських правовідносин є банк або інша фінансова установа, яка на підставі ліцензії НБУ здійснює банківські операції. На відміну від інших учасників господарських правовідносин, поряд із загальною банк має також і спеціальну правосуб`єктність. Банківська правоздатність виникає з моменту реєстрації банку НБУ та внесення його до реєстру банків. Банківська дієздатність виникає на підставі банківської ліцензії, виданої НБУ. Позивач не зареєстрований як банківська установа та не має банківської ліцензії.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 22.02.2022 залишив без змін вищевказане рішення Господарського суду Івано-Франківської області. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Апеляційний суд врахував висновки, викладені Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 (до розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у справі № 909/578/17) та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2018 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована таким.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 14.11.2018 у справі № 905/1328/17, від 21.07.2021 у справі № 922/2144/16.
Посилаючись на наявність окремої думки від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, позивач вважає можливим відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Також посилається на наявність виключної правової проблеми у справі № 909/578/17.
Зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 справу № 925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а отже й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі. Вказана постанова не є преюдиційною для справи № 909/578/17.
За ідентифікаційним кодом 05839888 в ЄДР зареєстровано ПАТ "Українська інноваційна компанія". Інформація щодо ПАТ "Укрінбанк" в ЄДР відсутня.
13.07.2016 були проведені позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Укрінбанк", на яких, серед іншого, ухвалені рішення про зміну найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, а також затверджено статут ПАТ "Укрінком" у новій редакції, яким змінено вид діяльності товариства. Згідно з пунктом 1.1 статуту ПАТ "Укрінком" товариство продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Укрінбанк". ПАТ "Укрінком" має ідентифікаційний код юридичної особи 05839888, тобто такий самий, як ПАТ "Укрінбанк" до зміни найменування.
Позивач стверджує, що реорганізація банку в розумінні статті 5 та частини першої статті 6 Закону № 2121-III не відбулася. Перейменування ПАТ "Укрінбанк" у ПАТ "Укрінком" не впливає на обсяг прав та обов`язків ПАТ "Укрінком", яке згодом було перейменовано в ПАТ "Українська інноваційна компанія", щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Зауважує, що правочини щодо перейменування ПАТ "Укрінбанк" та зміни видів його статутної діяльності були вчинені органами управління банку після припинення відповідних повноважень НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд). Існування в українському законодавстві прогалини щодо правового регулювання відновлення банківської діяльності не свідчить про нікчемність дій органів управління банку, що не були передбачені, втім і не були прямо заборонені чинним законодавством.
Позивач вважає, що внесення змін до статуту не є обставинами, з якими закон пов`язує їх нікчемність. При цьому НБУ не звертався з позовом, предметом доказування в якому було б порушення ПАТ "Укрінком" положень Закону № 2121-III, інших нормативно-правових актів щодо факту внесення змін до статутних документів банку, внаслідок чого товариство істотно змінило види діяльності та припинило банківську діяльність. Разом з цим судовими рішеннями у справах № 826/15260/17, № 826/11199/16, № 826/18320/16, № 826/5325/16 відмовлено у задоволенні позовів Фонду про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, у тому числі відповідно до рішень загальних зборів від 13.07.2016.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18.07.2022 відкрив касаційне провадження у справі № 909/578/17 за касаційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія".
22.11.2022 до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надійшло клопотання від ПАТ "Українська інноваційна компанія" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання мотивоване наявністю виключної правової проблеми, різної судової практики щодо визначення обсягу прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" та необхідності уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у пунктах 257-259 постанови від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.12.2022 задовольнив клопотання ПАТ "Українська інноваційна компанія" від 22.11.2022 та передав справу № 909/578/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Зі змісту заявленого клопотання та при розгляді цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з`ясував наявність суперечливої судової практики з питань про те, чи є перейменування банківської установи та зміна видів діяльності у статуті (виключення банківської діяльності) без зміни її організаційно-правової форми реорганізацією у розумінні статті 26 Закону № 2121-III та чи впливає це на обсяг прав і обов`язків такої юридичної особи, які виникли за період її існування та до моменту зміни назви (зокрема, в частині наявності права на стягнення грошових коштів з боржника за кредитним договором, укладеним такою юридичною особою як банківською установою).
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на зазначені у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду постанови: Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2021 у справі № 442/6970/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 у справі № 750/8636/17, від 18.03.2020 у справі № 750/8861/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.08.2020 у справі № 369/9774/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/7962/19, від 29.06.2022 у справі № 913/266/20 (711/10273/17), від 29.06.2022 у справі № 913/266/20 (913/379/20).
В усіх указаних вище справах суди виходили з того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк". При цьому суди застосовували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
На противагу вищевказаним постановам, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наводить також зазначені у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2022 у справі № 1240/2368/18 (у якій суд зауважив, що станом на час розгляду зазначеної справи у судах ПАТ "Українська інноваційна компанія" є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПАТ "Українська інноваційна компанія" є юридичною особою - правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк" згідно з відомостями, що містяться в ЄДР) та від 01.06.2022 у справі № 640/5446/19 (у якій суд зазначив, що ПАТ "Український інноваційний банк" 13.07.2016 було перейменовано на ПАТ "Укрінком", яке 28.03.2017 було перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія", тобто ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією і тією ж юридичною особою, з одним кодом ЄДРПОУ 05839888).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з доводами, викладеними в зазначеному вище клопотанні та, мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначив таке.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією і тією ж юридичною особою, яка втрачає право на здійснення банківської діяльності з моменту відповідних змін, однак не втрачає право-/дієздатності у вже набутих зобов`язаннях.
Перейменування банківської установи без зміни її організаційно-правової форми не є реорганізацією у розумінні статті 26 Закону № 2121-III та не впливає на обсяг прав та обов`язків такої юридичної особи, які виникли за період її існування і до моменту зміни назви, оскільки внаслідок цього не створюється новий учасник правовідносин, а отже, ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою, з одним і тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 та єдиним обсягом прав та обов`язків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також вважає, що на момент проведення загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" (13.07.2016) та позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" (28.03.2017), якими, зокрема, змінено назву юридичної особи та види її діяльності, повноваження її органів управління були поновлені у зв`язку із скасуванням у судовому порядку рішень про неплатоспроможність банку, введення тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Рішення щодо перейменування акціонерного товариства та зміни видів його статутної діяльності були ухвалені безпосередньо його органами управління після припинення відповідних повноважень щодо банку у суб`єктів владних повноважень - НБУ та Фонду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на виклад відповідно до Закону України від 13.05.2020 № 590-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон № 590-IX) у новій редакції частини п`ятої статті 44 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), яка, зокрема, врегульовує питання продовження строку управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів вважає, що відповідно до нової редакції вказаної вище норми в разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування або визнання нечинним рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку продовження строку процедури виведення банку з ринку можливе виключно за умови оскарження такого рішення Фондом.
З огляду на наведене вище колегія суддів зазначає, що виникла необхідність передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку про те, чи є ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" однією юридичною особою та, відповідно, який саме орган / суб`єкт наділений повноваженнями на управління такою юридичною особою в контексті внесення змін до частини п`ятої статті 44 Закону № 4452-VI.
Колегія суддів вважає, що ситуація, яка склалася довкола правового статусу ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія"), є унікальною та потребує вирішення задля забезпечення дотримання принципу правової визначеності. Досягти правової визначеності щодо статусу юридичної особи, яка мала назву ПАТ "Український інноваційний банк", а наразі має назву ПАТ "Українська інноваційна компанія", можливо шляхом:
1) повернення цієї юридичної особи у статус банку, який ліквідується, шляхом скасування рішень про внесення змін до статуту і продовження Фондом процедури виведення банку з ринку (до визнання недійсними змін до статуту в судовому порядку і появи в ЄДР юридичної особи з назвою ПАТ "Український інноваційний банк" замість ПАТ "Українська інноваційна компанія" та з кодом 05839888 такий шлях є неможливим; такої юридичної особи, як ПАТ "Український інноваційний банк", наразі не існує, юридична особа має назву "Українська інноваційна компанія", незаконність рішень загальних зборів від 13.07.2016 та відповідних записів у ЄДР може бути доведена лише в судовому порядку);
2) залишення ПАТ "Українська інноваційна компанія" у тому правовому стані, який є зараз - акціонерне товариство, небанківська установа, не підпорядкована НБУ, що має всі ті самі права, обов`язки, зобов`язання, майно, що й мало ПАТ "Український інноваційний банк" (за винятком тих, які може мати виключно банківська установа), адже це та сама юридична особа, лише з іншою назвою, зокрема й щодо кредитних договорів, із зазначенням про право Фонду стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" кошти, які Фонд виплатив вкладникам на підставі Закону № 4452-VI, а також інші збитки за їх наявності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також посилається на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передає цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 ГПК України.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі, переданій на розгляд Великої Палати, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.