Постанова
Іменем України
8 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/5880/21
Провадження № 12-36гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддівВласова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
за участю
секретаря судового засідання Співака С. В.,
представниці відповідача - Сусло Л. А.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформтрейд" (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Міжрайонний ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СМУ МЮ), про стягнення 17 000,00 грн
за касаційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 7 грудня 2021 року, ухвалене суддею Шкурдовою Л. М., і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року, прийняту колегією суддів у складіКорсака В. А., Андрієнка В. В., Владимиренко С. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. За порушення законодавства про автомобільний транспорт Укртрансбезпека застосувала до товариства з обмеженою відповідальністю адміністративно-господарський штраф. Товариство оскаржило постанову про застосування штрафудо адміністративного суду. Щоб уникнути блокування банківських рахунків у виконавчому провадженні, штраф сплатило. Тому державний виконавець виніс постанову про закінчення такого провадження.
2. Адміністративний суд в апеляційній інстанції позов товариства задовольнив: визнав протиправною і скасував постанову про застосування штрафу. Мотивував, зокрема, тим, що документальний габаритно-ваговий контроль був неможливим, бо товаро-транспортна накладна не підтверджує беззаперечно масу вантажу; відповідач не провів точного габаритно-вагового контролю; у відповідній його довідці немає результатів вагового контролю навантаження на осі транспортного засобу та відсутній чек (квитанція, талон тощо) зважування.
3. Після цього товариство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення сплаченої суми за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки. Суди першої й апеляційної інстанцій позов задовольнили. Стягнули на користь товариства з Державного бюджету України кошти на підставі статті 1212 ЦК України. Мотивували їхні рішення, зокрема, тим, що немає доказів повернення грошей позивачеві та юридичних підстав для їх подальшого утримання.
4. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу Укртрансбезпеки, мала відповісти на такі ключові питання: 1) за правилами якого судочинства слід розглядати спір щодо повернення платникові суми адміністративно-господарського штрафу, постанову про застосування якого скасував адміністративний суд? 2) у якому порядку платник може повернути з бюджету кошти, утримувані без достатньої правової підстави (зокрема, коли вона існувала на час платежу, а потім відпала)? Виснувала, що зазначений спір є господарським, а перераховану до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу (зокрема у разі скасування постанови про його застосування в адміністративному суді) господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану.
(2) Зміст позовної заяви
5. 7 квітня 2021 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 17 000,00 грн. Мотивував вимогу так:
5.1. 17 грудня 2019 року Управління Укртрансбезпеки у Харківській області застосувало до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн згідно з постановою № 172045 від 17 грудня 2019 року (далі - постанова про застосування штрафу).
5.2. 12 лютого 2020 року державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СМУ МЮ відкрив виконавче провадження № 61217460 про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України в особі Укртрансбезпеки штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
5.3. 11 березня 2020 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу.
5.4. 2 червня 2020 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 520/3528/2020 про відмову у задоволенні позову.
5.5. 17 липня 2020 року позивач звернувся з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року у справі № 520/3528/2020.
5.6. 9 вересня 2020 року старший державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СМУ МЮ у виконавчому провадженні № 62095826 виніс постанову про об`єднання низки виконавчих проваджень у зведене за № 62993899 (до нього ввійшло, зокрема, провадження № 61217460).
5.7. 16 вересня 2020 року позивач сплатив у повному обсязі на рахунок Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СМУ МЮ у Державній казначейській службі України борг у зведеному виконавчому провадженні № 62993899 у розмірі 209 250,00 грн (із урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження), що підтверджує платіжне доручення № 96561.
5.8. 23 вересня 2020 року державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СМУ МЮ виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 61217460.
5.9. 11 листопада 2020 року Другий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі № 520/3528/2020, згідно з якою скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року й ухвалив нове рішення про задоволення позову: визнав протиправною та скасував постанову про застосування штрафу.
5.10. З огляду на те, що адміністративний суд у справі № 520/3528/2020 скасував постанову про застосування штрафу, позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму цього штрафу, перераховану до Державного бюджету України.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
6. 7 грудня 2021 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 17 000,00 грн. Рішення мотивував так:
6.1. Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 520/3528/2020 визнав протиправною та скасував постанову про застосування штрафу. Тому позивач має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови 17 000,00 грн. Цьому праву кореспондує обов`язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення коштів.
6.2. Відсутні докази повернення позивачу 17 000,00 грн. Тому на підставі статті 1212 ЦК України позов треба задовольнити.
6.3. Оскільки відсутні докази звернення позивача із заявою про повернення коштів з бюджету згідно з Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787), як і немає доказів повідомлення позивачем відповідача про сплату штрафу, судові витрати слід покласти на позивача.
(4) Зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. 11 липня 2022 року Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Мотивував так:
7.1. 17 000,00 грн зараховані до Державного бюджету України без відповідної правової підстави, бо постанову про застосування штрафу визнав протиправною та скасував адміністративний суд у справі № 520/3528/2020.
7.2. Позивач має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови 17 000,00 грн. Цьому праву кореспондує обов`язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення коштів. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Тому вона як учасник цивільних відносин є боржником у відповідному зобов`язанні та бере участь у господарському процесі через орган державної влади - Укртрансбезпеку, яка здійснює контроль справляння надходжень бюджету.
7.3. Коли орган, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету в установлений законом строк не надає відповідне подання органу державного казначейства, платник може скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру/помилково сплаченої суми) з Державного бюджету України.
7.4. Безпідставним є твердження відповідача про те, що позивач мав звернутись до Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СМУ МЮ як до органу, до якого він перерахував кошти. Такий аргумент суперечить статті 45 Бюджетного Кодексу України (далі - БК України) та пункту 5 Порядку № 787, згідно з якими Казначейство України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Доводи відповідача не вказують на обставини, що можуть перешкоджати позивачеві безпосередньо звернутися до суду для повернення з Державного бюджету України відповідних коштів.
7.5. Висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним. Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не спростував помилкове надходження спірної суми на рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 21081301, відсутність правових підстав для її утримання, своєї протиправної бездіяльності щодо звернення до органу казначейства з відповідним поданням.
(5) Зміст вимог касаційної скарги
8. 2 вересня 2022 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, а 28 вересня 2022 року - оновлену її редакцію. Просив скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
9. 18 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача. Визначив, що відповідач оскаржив судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказав, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування статті 1212 ЦК України за наявності чинного Порядку № 787, який встановлює процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
10. 16 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п`ятої статті 302 ГПК України. Мотивував тим, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі № 489/6624/15-ц. У тій справі касаційний суд вирішував питання про можливість стягнення у судовому порядку перерахованої до Державного бюджету України суми адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови про його накладення суб`єктом владних повноважень, яку надалі скасував суд. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року підтримав висновок Апеляційного суду Миколаївської області, викладений у рішенні від 26 грудня 2016 року. Згідно з цим висновком вимоги позивача про повернення сплаченого адміністративного штрафу треба вирішувати у позасудовому порядку з використанням визначеного Порядком № 787 механізму повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.
11. 14 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою прийняла справу до розгляду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:
12.1. У відносинах із позивачем відповідач діяв як суб`єкт публічного права, який реалізує покладені на нього функції у межах наданих повноважень.
12.2. Сплачена сума штрафу є об`єктом адміністративних і бюджетних правовідносин. Всі їхні етапи (як щодо стягнення коштів, так і щодо їх повернення після скасування індивідуального акта) урегульовані положеннями спеціального законодавства.
12.3. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України за наявності чинного Порядку № 787. Останній вичерпно регулює адміністративну процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Тому суди помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 1212 ЦК України.
12.4. Вказана процедура передбачає необхідність активних дій позивача - звернення до відповідача із заявою про підготовку подання на повернення "надлишково сплачених" до бюджету коштів. Позивач із такою заявою до відповідача не звертався.
(2) Позиція позивача
13. 25 жовтня 2022 року позивач подав відзив на касаційну скаргу. Просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Мотивував відзив так:
13.1. Позивач вимушено сплатив адміністративно-господарський штраф через накладення Міжрайонним ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СМУ МЮ арешту на все його майно та рахунки. Цей міжрайонний ВДВС перерахував сплачений позивачем штраф відповідно до заяви Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про примусове виконання рішення від 6 лютого 2020 року за реквізитами, вказаними у тій заяві.
13.2. Позивач у 2020 - 2021 роках неодноразово звертався у межах інших справ до відповідача із заявою про подання щодо повернення сплачених до бюджету коштів. Однак відповідач ці звернення залишив без уваги, подання не надав, унаслідок чого позивач не зміг повернути кошти.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
14. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК Україничерез те, що, за твердженням відповідача, відсутній висновок Верховного Суду про застосування статті 1212 ЦК України за наявності чинного Порядку № 787.
15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
16. З огляду на вказаний припис процесуального закону Велика Палата Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів сторін і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) За правилами якого судочинства слід розглядати спір щодо повернення платникові суми адміністративно-господарського штрафу, постанову про застосування якого скасував адміністративний суд?
17. Після того, як адміністративний суд скасував постанову про застосування штрафу до позивача, останній звернувся з позовом до Укртрансбезпеки про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми адміністративно-господарського штрафу, сплаченого до Державного бюджету України на виконання зазначеної постанови у виконавчому провадженні. Саме її скасування стало підставою для звернення позивача до господарського суду.
18. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Відповідач у касаційній скарзі вказав, що спір стосується адміністративних відносин, бо відповідач діяв як суб`єкт публічного права, сплачені кошти є об`єктом бюджетних відносин, а процедура повернення цих коштів визначена у Порядку № 787 та є позасудовою. Велика Палата Верховного Суду вважає ці доводи відповідача необґрунтованими.
19. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
20. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
21. За змістом абзацу першого частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Перелік категорій таких справ не є вичерпним.
22. Ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, можуть бути: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами спору відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства; наявність спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, як би прямо передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 922/980/18 (пункт 21)).
23. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
24. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
25. Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
26. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
27. Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
28. Стосовно терміну "публічно-владні управлінські функції", то зміст поняття "публічно-владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Зогляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15(пункт 72), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 28), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 34)).
29. Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких нібито є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
30. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові, зокрема господарські, відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
31. Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (пункт 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, далі - Положення). Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (підпункт 3 пункту 4 Положення).
32. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів (абзац другий пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 з подальшими змінами у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).
33. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта(за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.
34. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)).
35. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 ГПК України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38)).
36. Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.