ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 343/2153/19
провадження № 51-2008 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за№ 12017090160000795 за обвинуваченням
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кальна Долинського району Івано-Франківської області, жителя м. Праги Чеської Республіки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2022 року ОСОБА_11 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Відповідно до вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався у тому, що він 26 грудня 2017 року приблизно о 18:00, керуючи автомобілем марки "Volvo XC-90", д.н.з. Чеської Республіки НОМЕР_1, в салоні якого у якості пасажирів перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_12, рухаючись ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига по вул. Данила Галицького у м. Долина Івано-Франківського району, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, рухаючись зі швидкістю, яка значно перевищує максимально допустиму в межах населеного пункту, у наслідок чого не впорався з керуванням, перетнувши суцільну лінію розмітки 1.1., виїхав на смугу зустрічного транспорту, де допустив зіткнення з автомобілем марки "ЗАЗ-110307", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, в цей час автомобіль марки "Volkswagen Golf", д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_13, який рухався позаду за автомобілем марки "ЗАЗ-110307", здійснив зіткнення із задньою частиною цього автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Volvo XC-90", д.н.з. Чеської Республіки НОМЕР_1, ОСОБА_9 отримав тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а водій автомобіля "ЗАЗ-110307", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_7 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_14 та його представника ОСОБА_10, та потерпілого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_11 - без змін.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах прокурор ОСОБА_6, представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8, потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_10, які за змістом доводів є аналогічними одна одній, ставлять питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх вимог вказують, що місцевий суд у результаті визнання недопустимими доказами, які отримані безпосередньо заступником начальника слідчого відділення ОСОБА_15 на підставі прийнятих ним процесуальних рішень, а також у зв`язку із недостатністю інших доказів, які зібрані в ході досудового розслідування, дійшов помилкового висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому дій. При цьому у вироку суду не мотивовано, чому сукупність інших доказів у справі не є достатньою для встановлення винуватості ОСОБА_11 . Обґрунтовуючи свою позицію, місцевий суд безпідставно надав перевагу підпункту 5 розділу 1 Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого Наказом МВС України № 570 від 06 червня 2017 року, відповідно до якого слідчі підрозділи очолюють у територіальних підрозділах поліції - начальники слідчих відділів, оскільки ОСОБА_15, який займав посаду заступника начальника органу досудового розслідування, мав право проводити досудове розслідування без винесення постанови про включення його у групу слідчих, оскільки такими повноваження він наділений положеннями статей 3, 39 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На переконання прокурора, потерпілих та їх представників, з такими висновками місцевого суду безпідставно погодився і суд апеляційної інстанції. Таким чином вважають, що судами не надано належної оцінки доказам, щодо яких не констатовано будь-яких порушень процесуального закону, окрім отримання їх неуповноваженою особою, у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, показаннями потерпілих та свідків, протоколу огляду місця події, висновку судово-медичної експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого ОСОБА_16, у результаті чого суди дійшли безпідставного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні.
Захисник ОСОБА_17, діючи в інтересах виправданого ОСОБА_11, у письмових запереченнях на вказані вище касаційні скарги, просить залишити їх без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційні скарги прокурора, потерпілих та їхні представників, просила такі скарги задовольнити, а ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не направляли.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У своїх касаційних скаргах прокурор, потерпілі та їхні представники вказують про те, що ухвала суду апеляційної інстанції є невмотивованою та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
Зокрема, зазначають, що ОСОБА_15 займав посаду заступника начальника органу досудового розслідування, а тому мав право проводити досудове розслідування без винесення постанови про включення його до групи слідчих, оскільки такими повноваження він наділений положеннями статей 3, 39 КПК.
На переконання прокурора, потерпілих та їхніх представників, зазначені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції.
Таким чином вважають, що судами не надано належної оцінки доказам, щодо яких не констатовано будь-яких порушень процесуального закону, окрім отримання їх неуповноваженою особою, у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, показаннями потерпілих та свідків, протоколом огляду місця події, висновком судово-медичної експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого ОСОБА_16, у результаті чого суди дійшли безпідставного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні.
Колегія суддів погоджується з такими доводами касаційних скарг прокурора, потерпілих та їхніх представників з огляду на наступне.
Постановляючи виправдувальний вирок, місцевий суд у мотивувальній його частині вказав, що відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою особою. При цьому місцевий суд дійшов висновку, що витяг з ЄРДР не може замінити процесуальне рішення у формі постанови про визнання групи слідчих.
Таким чином, місцевий суд визнав недопустимими доказами фототаблицю до протоколу огляду місця події від 12 грудня 2017 року, постанову про визнання речовими доказами та долучення речових доказів до кримінального провадження від 27 грудня 2017 року, постанови про призначення інженерно-транспортних експертиз від 23 січня 2018 року, постанови про призначення судово-медичних експертиз по медичним документам від 20 лютого 2018 року та 12 березня 2018 року, протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 02 березня 2018 року та 20 березня 2018 року, оскільки вказані докази здобуті неуповноваженою особою, а саме слідчим ОСОБА_15, який не був наділений повноваженнями на проведення досудового розслідування.
З огляду на викладене місцевий суд за доктриною "плодів отруйного дерева" визнав недопустимими доказами висновки інженерно-транспортної експертизи № 4.2-116/18 від 21 лютого 2018 року, № 4.2-117/18 від 21 лютого 2018 року, № 4.2-118/18 від 21 лютого 2018 року, № 4.2-115/18 від 17 квітня 2018 року, висновки судово-медичної експертизи № 23 від 05 квітня 2018 року та № 41 від 06 квітня 2018 року, які проведені на підставі рішення неуповноваженої особи, тобто є похідними від недопустимих доказів.
Крім того, через визнання наведених вище доказів недопустимими, суд першої інстанції визнав інші докази, надані стороною обвинувачення та були предметом безпосереднього дослідження суду, такими, що не доводять винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор, потерпілі та їхні представники оскаржили його у апеляційному порядку.
При цьому у своїх апеляційних скаргах сторона обвинувачення та потерпіла сторона вказували про безпідставність висновків місцевого суду щодо недопустимості доказів, оскільки заступник начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_15 відповідно до закону наділений повноваженнями на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_11 .
Залишаючи без зміни оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зауваживши, що місцевий суд під час постановлення такого вироку діяв у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд в ухвалі вказав, що заступник начальника СВ Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_15 не включений до групи слідчих, отже не наділений повноваженнями на здійснення досудового розслідування, що зумовлює визнання здобутих ним доказів недопустимими.
На думку колегії суддів, такі висновки суду апеляційної інстанції є неправильними, оскільки суперечать вимогам статей 3, 39 КПК.
Так, застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань.
Дотримання встановленої правової процедури здійснення слідчих (розшукових) дій означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, а їхні дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед органом досудового розслідування на певному етапі кримінального провадження.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК (у редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні) керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
Згідно положень ч. 1 ст. 39 КПК керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Крім того, п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК передбачено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.