Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 759/23015/21
провадження № 61-7939св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Компані",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Компані" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у реалізації права власності шляхом визнання припиненим права користування нерухомим майном та виселення
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Компані" на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Компані" (далі - ТОВ "Ренесанс Компані", товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило усунути перешкоди у реалізації права власності шляхом визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, та їх виселення.
На обґрунтування заявлених вимог товариство посилалося на те, що між ПАТ КБ "Надра" і ОСОБА_1 16 червня 2006 року укладено кредитний договір № 750/П/23/2006-840, на забезпечення належного виконання якого цього ж дня між ОСОБА_4 і ПАТ КБ "Надра" укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
29 травня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" і ТОВ "Світ Фінансів" укладено договір про відступлення прав вимоги № GL3N216952, за умовами якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до боржників, у тому числі за договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_1
11 червня 2020 року ТОВ "Світ Фінансів" відповідно до статей 38, 37, 38, 40 Закону України "Про іпотеку" направило ОСОБА_1, ОСОБА_4 лист-вимогу, який залишено без виконання.
14 липня 2021 року між ТОВ "Світ Фінансів" (продавець) і ТОВ "Ренесанс Компані" (покупець) укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого товариство набуло право власності на цю квартиру.
Як новий власник спірного майна, на підставі статті 40 Закону України "Про іпотеку", статей 109, 150, 156 ЖК України, статей 3, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" ТОВ "Ренесанс Компані" просить позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 18 липня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ "Ренесанс Компані" з 14 липня 2021 року є власником спірної квартири, тому має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Колишній власник житла ОСОБА_4 втратив право власності, відповідно, він втратив і право користування ним, тому члени його сім`ї також втратили право користування спірною квартирою.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Ренесанс Компані" до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та стягнення судового збору скасував, у цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира, що була предметом іпотеки, придбана не за кредитні кошти, надані позичальнику в іноземній валюті, іншого житла у відповідачів немає. У цій справі обмеження права власника, який набув житлове приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі статті 109 ЖК Української РСР та статті 40 Закону України "Про іпотеку" є передбачуваними. Виселення відповідача зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення не допускається.
Предметом апеляційного перегляду було рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог заявлених до ОСОБА_1, оскільки інші відповідачі рішення суду не оскаржували.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 26 травня 2023 року, ТОВ "Ренесанс Компані" просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 761/8115/17 та постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/13293/16.
Як на обґрунтування вимог касаційної скарги товариство посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд своєю постановою обмежує права - власника ТОВ "Ренесанс Компані" у користуванні його майном.
Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Право користування житловим приміщенням напряму залежить від наявності права власності на відповідне приміщення, а в разі втрати права власності і втрачається, відповідно, і право користування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
29 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 червня 2006 року між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 750/П/23/2006-840, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 35 000,00 дол. США строком до 15 червня 2016 року, зі сплатою 11 % річних.
16 червня 2006 року між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_4 також укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,20 кв. м, жилою площею 29,10 кв. м.
Відповідно до пункту 2.1.2 іпотечного договору предмет іпотеки є власністю іпотекодавця, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (1/3 частини квартири), виданим Святошинською районною у місті Києві радою згідно з розпорядженням від 25 жовтня 2004 року № 2153; договором дарування 2/3 частини квартири, посвідченим державним нотаріусом Ткач О. А. 06 травня 2006 року.
29 травня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" і ТОВ "Світ Фінансів" укладено договір про відступлення прав вимоги № GL3N216952.
14 липня 2021 року між ТОВ "Світ Фінансів" (продавець) і ТОВ "Ренесанс Компані" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець, діючи відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", продав, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 . Продавець стверджував, що за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна квартира була зареєстрована 14 липня 2021 року на праві власності (частка 1/1) за ТОВ "Ренесанс Компані".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають з 13 липня 1989 року ОСОБА_1, з 29 червня 2006 року ОСОБА_2, з 26 лютого 2016 року ОСОБА_3 .
Іншого житла відповідачі не мають.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.