Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 522/16147/18
провадження № 61-8375св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Речицького Володимира Вікторовича на постанову Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним право власності на 35/100 частки земельної ділянки.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 28 лютого 2006 року ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1025 га, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено державним актом про право власності на земельну ділянку, та на якій побудувала домоволодіння, яке складалося з двох житлових будинків: літ."Н", літ."О, ОІ".
Позивач вказував, що 14 жовтня 2014 року набув право власності на 35/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С.
20 липня 2018 року позивач уклав з усіма співвласниками домоволодіння договір про встановлення порядку володіння та користування приміщеннями, під час якого дізнався, що 9/100 частки цього домоволодіння належить ОСОБА_7, 9/100 частки - ОСОБА_8, 8/100 частки - ОСОБА_6, 6/100 частки - ОСОБА_5, 4/100 частки - ОСОБА_4, а відповідач є власницею 29/100 частки домоволодіння.
13 листопада 2017 року ОСОБА_2 уклала із співвласниками домоволодіння договір про припинення права сумісної власності (реєстровий № 2067), на підставі якого виділила їм частки у праві власності на земельну ділянку. При цьому відповідачем не було зроблено виділ йому 35/100 частини земельної ділянки пропорційно до розміру належних йому 35/100 частини домоволодіння.
На думку позивача, відповідач ОСОБА_2 володіє 35/100 частками земельної ділянки, які за законом належать йому.
Вказуючи на порушення своїх прав власника, ОСОБА_9 просив суд визнати за ним право власності на 35/100 частки земельної ділянки (реєстраційний номер 1002246851101, кадастровий номер 5110137500:52:021:0064), площею 0,1025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року, ухваленим у складі судді Єршової Л. С., у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на 35/100 часток земельної ділянки (реєстраційний номер 1002246851101, кадастровий номер 5110137500:52:021:0064), площею 0,1025 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку (реєстровий № 2067), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О. В. 13 листопада 2017 року, на підставі якого сторони набули у власність частки земельної ділянки, був укладений його сторонами всупереч інтересам та правам ОСОБА_1, проте не оспорений в установленому законом порядку і вимоги про визнання цього договору недійсним ним не заявлялися, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 35/100 частини земельної ділянки, площею 0,1025 га, кадастровий номер: 5110137500:52:021:0064, цільове призначення: В.02.01 Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна забудова), що розташована по АДРЕСА_1 .
Припинено право власності ОСОБА_2 на 35/100 частини земельної ділянки, площею 0,1025 га, кадастровий номер: 5110137500:52:021:0064, цільове призначення: В.02.01 Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна забудова), що розташована по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір на суму 24 575 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції врахував, що правовідносини між ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_10 з іншої сторони виникли та регулювалися статтею 89, пунктом "а" частини третьої статті 116, статтею 118 ЗК України, а тому не могли бути реалізовані у спосіб, передбачений статтею 120 ЗК України, у редакції, чинній на день укладення ним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 27 липня 2004 року.
У свою чергу, права ОСОБА_11 та ОСОБА_1 є похідними від права ОСОБА_10 на земельну ділянку, а тому до них не можуть бути застосовані вимоги статті 120 ЗК України, у редакції, чинній на день набуття права власності ОСОБА_10 .
Суд апеляційної інстанції встановив, що всі співвласники житлового будинку, окрім ОСОБА_2, отримали у власність частини земельної ділянки пропорційно до належних їм часток у домоволодінні АДРЕСА_1, а відповідач отримала у власність 64/100 частини земельної ділянки, що не відповідає принципу пропорційності її частці у праві власності у домоволодінні, яка складає 29/100 частини. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що порушення права ОСОБА_1 відбулося безпосередньо з боку ОСОБА_2 .
При цьому врахувавши, що ОСОБА_2 заперечує виникнення права власності у ОСОБА_1 на 35/100 частини земельної ділянки і відмовляється вирішити це питання шляхом укладення з ним угоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на 35/100 частини земельної ділянки площею 0,1025 га, що розташована по АДРЕСА_1, та шляхом часткового припинення права власності ОСОБА_2 на 35/100 частини цієї земельної ділянки із залишенням у її власності 29/100 частини земельної ділянки, оскільки за змістом статті 120 ЗК України відчуження частини об`єкту нерухомості має наслідком припинення права власності на таку ж частину земельної ділянки, на якій він розташований.
Вирішуючи питання відшкодування судового збору, сплаченого у судах першої та апеляційної інстанції, суд апеляційної врахував, що при поданні позову позивач сплатив 8 810,00 грн, при поданні апеляційної скарги - 15 765,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Речицький В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Речицького В. В. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року продовжено
ОСОБА_2 строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, суперечливою, прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
- постанова суду апеляційної інстанції є неправильною, що підтверджується тим, що сам ОСОБА_1 не може зареєструвати на її підставі право власності, оскільки отримав відмову від державного реєстратора і відмову від суду щодо роз`яснення постанови;
- ОСОБА_2 не була допущена до судового засідання 11 серпня 2022 року, хоча перебувала у приміщені суду;
- суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв`язку із розглядом у Приморському районному суді м. Одеси цивільної справи № 522/2864/22 за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 35/100 частки домоволодіння, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
- суд апеляційної інстанції використав інші норми матеріального права (стаття 392 ЦК України), ніж ті, на які посилався позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі як на обґрунтування своїх вимог (стаття 120 ЗК України, стаття 377 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявність у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах;
- судом не надано оцінку наявності земельного сервітуту, який був встановлений власниками земельної ділянки ОСОБА_12 договором від 13 серпня 2019 року, права якого можуть бути порушені позивачем у зв`язку з безпідставним набуттям права власності на 35/100 частини земельної ділянки. Вважає, що таким чином порушено права третьої особи ОСОБА_12 ;
- ОСОБА_2 не відчужувала на користь ОСОБА_1 частки домоволодіння, правовідносини щодо відчуження між ними не виникали, однак суд цьому не надав оцінку;
- ОСОБА_2 не виділяла частини земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, іншим співвласникам, оскільки це не було передбачено нормами законодавства, а здійснювала відчуження шляхом укладання відповідних оплатних договорів (договорів купівлі-продажу, згідно з чинним законодавством);
- суд апеляційної інстанції застосував закон, а саме частини першу, другу статті 120 ЗК України у редакції станом на 13 листопада 2017 року та 20 липня 2018 року, однак договір купівлі-продажу, на який послався позивач як на підставу своїх вимог, укладений у 2014 році.
Крім того, заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції захищав права ОСОБА_1 виключно з тих підстав, що, на думку суду, ОСОБА_2 відмовляється вирішити питання набуття ОСОБА_1 права власності на 35/100 частини земельної ділянки шляхом укладення з ним угоди купівлі-продажу, однак цього судом не було установлено. Заявник вважає, що ОСОБА_1 не мав наміру укладати договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, а вирішив звернутись до суду із протиправним позовом, спрямованим на безоплатне набуття права власності на чуже майно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Безродна О. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, яка прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Одеської міської ради від 20 квітня 2004 року № 2570-ХХІV припинено право постійного користування громадянки ОСОБА_13 земельною ділянкою, площею 0,1057 га, за адресою: АДРЕСА_1 та передано земельну ділянку площею 0,1025 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, безоплатно у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Зазначене рішення прийнято, зокрема, на підставі статті 89, пункту "а" частини третьої статті 116, статті 118 ЗК України.
Цим рішенням підтверджено, що власники домоволодіння набули майнові права на земельну ділянку, тобто володіння, користування та розпорядження нею, проте право власності на цю ділянку може виникнути у них лише в майбутньому за умови отримання державного акта про право власності на земельну ділянку.
27 липня 2004 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу (реєстровий № 1-4196) з ОСОБА_10, на підставі якого ОСОБА_10 набув право власності на 19/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.199, т.1).
27 липня 2004 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу (реєстровий № 1-4199) з ОСОБА_10, на підставі якого ОСОБА_10 набув право власності на 16/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.198 т.1).
Отже, у власність ОСОБА_10 перейшло 35/100 частки домоволодіння на підставі двох договорів купівлі-продажу, укладених 27 липня 2004 року.
28 лютого 2006 року, на підставі рішення Одеської міської ради від 20 квітня 2004 року № 2570-ХХІV, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7 отримали державний акт про право власності на земельну ділянку.
Отже, ОСОБА_10 набув права власності на частку домоволодіння, яке було розташоване на земельній ділянці, право власності на яку у ОСОБА_2 та інших співвласників на день укладення договору купівлі-продажу частки домоволодіння не виникло.
Встановлено, що в укладених ОСОБА_10 договорах купівлі-продажу відсутнє повідомлення з боку продавця ОСОБА_2 про рішення Одеської міської ради від 20 квітня 2004 року № 2570-ХХІV або факт вчинення дій щодо приватизації земельної ділянки.
ОСОБА_10 володів на праві власності 35/100 частками домоволодіння з 27 липня 2004 року до 15 вересня 2011 року.
Згідно з договором дарування, укладеного 15 вересня 2011 рому між ОСОБА_10 та ОСОБА_14, ОСОБА_3 набула права власності на 35/100 частки домоволодіння, в якому зазначено, що дарувальник свідчив, що земельна ділянка, на якій розташовано домоволодіння, частина якого відчужується, на праві приватної власності йому не належить та в процесі приватизації не перебуває.
За договором купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренком Є. С., зареєстрованим в реєстрі за № 5277, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_15, який діяв від імені ОСОБА_1, придбав 35/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, яке в цілому складається з двох житлових будинків, зазначених на плані під літ. "Н" та літ. "О, ОІ", загальною площею 1 377,2 кв. м, житловою площею 629,7 кв. м та надвірних споруд, зазначених на плані під літерами: "К", "Л" - гаражі, "П" - котельня, №4-6,8 огорожа, ІІ замощення, розташованих на земельній ділянці площею 1 027 кв. м", яка знаходиться у фактичному користуванні.
У користування покупця за зазначеним договором переходить: із літери "Н": житлова 1-2; житлова 1-3; житлова 1-10; житлова 1-12; житлова 1-16; житлова 1-17; житлова 1-18; їдальня 1-6; кухня 1- 7; туалет ІІІ; туалет 1-5; ванна 1-13; санвузол 1-11; санвузол 1-15; коридор 1; коридор -1-1; коридор 1-4; коридор 1-9; коридор 1-14; підвал - ІV; підвал VІ; підвал VІІ; підсобне ІІ; підсобне V; сходи VІІІ; сходи Х; сходи ХІ; сходи ХІІ; котельня ІХ; літера "П" - котельня; житловою площею 235,2 кв. м.
Права ОСОБА_11 та ОСОБА_1 на земельну ділянку є похідними від права ОСОБА_10 на земельну ділянку.
13 листопада 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали договір про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку у зв`язку із визначенням часток та виникнення права спільної часткової власності на неї.
12 липня 2018 року всі співвласники домоволодіння уклали договір про встановлення порядку володіння та користування спільним майном (реєстровий № 1128), який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О. В., предметом якого є визначення часток у домоволодінні та приміщень, які знаходяться у користуванні осіб, що його підписали.
Домоволодіння АДРЕСА_1 розташовано на земельній ділянці, яка має кадастровий номер 5110137500:52:021:0064, площу 0,1025 га та цільове призначення: В.02.01 Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна забудова).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду справи зазначена земельна ділянка знаходиться у спільній частковій власності:
- 6/100 частин належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу (реєстровий № 1284), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О. В. 03 серпня 2018 року;
- 4/100 частин належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу (реєстровий № 2329), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О. В. 18 грудня 2017 року;
- 8/100 частин належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу (реєстровий № 2240), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О. В. 06 грудня 2017 року;
- 9/100 частин належить ОСОБА_7 на підставі договору про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку в зв`язку із визначенням часток та виникненням права спільної часткової власності на неї (реєстровий № 2067), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О. В. 13 листопада 2017 року, та державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер б/н, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 28 лютого 2006 року;
- 9/100 частин належить ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер б/н, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 28 лютого 2006 року та договору про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку у зв`язку із визначенням часток та виникненням права спільної часткової власності на неї (реєстровий № 2067), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. 13 листопада 2017 року;
- 64/100 частини належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер б/н, виданого Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради 28 лютого 2006 року та договору про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку в зв`язку із визначенням часток та виникненням права спільної часткової власності на неї (реєстровий № 2067), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О. В. 13 листопада 2017 року.
Зазначена обставина підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5108902542019, сформованого 19 квітня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).