Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 335/10112/21
провадження № 61-4360св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 23 липня 2005 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .
До 2014 року їх сім`я постійно проживала у м. Іловайськ Донецької області, а у 2014 році вимушено переїхала з тимчасово окупованої території до м. Запоріжжя.
Вказувала на те, що судовим рішенням про розірвання шлюбу встановлено, що ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями та застосовував до неї психологічний тиск.
Зазначала, що після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з нею у м. Запоріжжі, а відповідач повернувся на тимчасово окуповану територію до м. Іловайська Донецької області, з дитиною майже не спілкувався, участі у вихованні не брав, хоча інколи з її письмової згоди забирав сина до м. Іловайська, щоб той побачився з дідом та бабою.
Наприкінці липня 2021 року ОСОБА_2 забрав дитину без її дозволу, вивіз у невідомому напрямку та повертати дитину відмовляється, перешкоджає її спілкуванню із сином наодинці.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із нею за місцем її проживання чи перебування.
У січні 2022 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Ткаченко О. В. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з батьком.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 повернуто та роз`яснено ОСОБА_2 право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку.
У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ткаченко О. В. подав до суду клопотання про об`єднання цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з матір`ю із цивільною справою № 335/1435/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з батьком, яка перебуває в провадженні судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Гашук К. В., оскільки позовні вимоги у цих справам є взаємопов`язаними, виходячи з того, що стосуються питання визначення місця проживання спільної дитини, а отже є однорідними та спір існує між тими ж сторонами.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2022 року відмовлено в об`єднанні зазначених справ.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2022 року позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з матір`ю задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем її проживання чи перебування.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2022 року залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував висновки органу опіки та піклування, якими рекомендовано визначити місце проживання дитини з матір`ю, наявність у позивачки облаштованого житлового приміщення для дитини, позитивну характеристику матері, її участь у вихованні дитини та ставлення до дитини, наявність заробітку, що дозволяє забезпечувати дитину, дійшов висновку про те, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що повернення судом першої інстанції його зустрічної позовної заяви у цій справі свідчить про надзвичайний формалізм та помилковість висновків суду, які призвели до того, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя одночасно перебували дві справи між одними і тими самими сторонами, але з протилежним статусом у кожній справі, з одним і тим самим предметом справи та з тих самих підстав, а саме, справа № 335/10121/21 за позовом ОСОБА_1 та справа № 335/1435/22 за його позовом.
Також суд першої інстанції, відмовивши об`єднати в одне провадження позови батьків про визначення місця проживання дитини, не врахував, що розгляд позовів батьків про визначення місця проживання дитини в одному провадженні відповідатиме принципам та загальним засадам цивільного процесу.
Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що з липня 2021 року дитина проживає з ним у м. Іловайськ Донецької області, між ним та сином склалися теплі, позитивні, стійкі соціальні зв`язки, він з сином дуже прив`язані один до одного, оскільки він займається його вихованням та піклується про дитину, самостійно утримує сина, забезпечує йому належний фізичний, духовний, психологічний та інтелектуальний розвиток.
Визначення місця проживання дитини разом із матір`ю суперечить інтересам дитини, оскільки це буде тягнути за собою примусове розірвання нормальних стосунків сина з батьком та бабусею, які безмежно його люблять, зміну комфортних для дитини умов проживання, зміну кола спілкування з однолітками та друзями, які з`явились у нього за час проживання з ним.
Судами визначено місце проживання дитини без врахування найкращих інтересів дитини, що може завдати шкоду життю та здоров`ю мого сина.?
Суди помилково не врахували думку дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який виявив бажання проживати разом з батьком.
Крім того, суди не врахували фінансову неспроможність позивача утримувати дитину, враховуючи те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року у справі № 335/10239/20 стягнуто з ОСОБА_1 на його користь частину отриманих орендних платежів з травня 2018 року по грудень 2021 року в розмірі 909 000,00 грн, а також необхідність сплачувати за оренду житла.
Відхиляючи надані ним докази на підтвердження умов проживання дитини, факту навчання сина та утримання ним дитини, суди не встановили, хто утримував дитину з липня 2021 року, не врахували, що мати дитини з липня 2021 року не вчиняла будь-яких дій щодо утримання дитини, навіть до введення воєнного стану на території України жодного разу не приїжджала до дитини, не цікавилась здоров`ям дитини.
Вказуючи на те, що після останнього виїзду дитини на тимчасово окуповану територію у червні 2021 року по закінченню терміну перебування - 31 липня 2021 року він відмовився повертати дитину позивачці, у зв`язку з чим остання зверталась до поліції, суди не врахували наявність нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на виїзд дитини у супроводі його батька у період з 07 лютого 2020 року по 07 лютого 2023 року.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18) та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20), від 20 травня 2020 року у справі № 188/570/19 (провадження № 61-22980св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц (провадження № 61-24804св18), від 30 листопада 2022 року у справі № 523/11247/19 (провадження № 61-5950св22), від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20 (провадження № 61-9115св22), від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19 (провадження № 61-12667св20), від 27 грудня 2022 року у справі № 461/5717/20 (провадження № 61-4143св22), від 16 червня 2022 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18337св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 .
Постійним місцем проживання сторін було м. Іловайськ Донецької області
У 2014 році подружжя разом із дитиною виїхали із тимчасово окупованої території України та їх місце проживання було зареєстровано у АДРЕСА_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2017 року у справі № 335/10458/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2018 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 860,00 грн щомісячно.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2019 року у справі № 335/5597/19, яке набрало законної сили, заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково та видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 за вчинення домашнього насильства, яким останньому протягом шести місяців заборонялося наближатися, розшукувати, спілкуватися та листуватися з ОСОБА_1 та сином. ОСОБА_2 взято на профілактичний облік як особу, яка вчинила домашнє насильство та стосовно якої видано обмежувальний припис.
Після розірвання шлюбу сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до червня 2021 року проживав із матір`ю ОСОБА_1
20 квітня 2021 року ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену заяву (згоду) на тимчасовий виїзд за кордон до Російської Федерації, в`їзд на тимчасово неконтрольовану територію України Донецької області та Луганської області сина у супроводі батька у період з 29 квітня 2021 року по 12 травня 2021 року.
24 червня 2021 року ОСОБА_1 надала згоду на виїзд дитини у супроводі батька у період з 24 червня 2021 року по 31 липня 2021 року.
З липня 2021 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає з батьком ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України у м. Іловайськ Донецької області.
Згідно з договорами оренди квартири від 18 серпня 2017 року та від 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2, у якій вона проживала разом із сином ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Основа" Запорізької міської ради Запорізької області від 06 вересня 2021 року № 625, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається у 5-А класі згаданої школи.
Як зазначено у характеристиці Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Основа" Запорізької міської ради Запорізької області від 20 вересня 2021 року № 672, ОСОБА_3 навчається в ЗЗОШ "ОСНОВА" з 01 вересня 2017 року. За час навчання зарекомендував себе як учень, що показав достатній та високий рівень навчальних досягнень з усіх предметів. Навчається з задоволенням, виявляє інтерес до математики, інформатики, багато читає. Пізнавальні процеси, образне мислення, мовлення в учня добре сформовані, відповідають віковій нормі. За характером ОСОБА_3 стриманий, врівноважений, відповідальний. З дорослими чемний, з дітьми товариський, має лідерські нахили і користується авторитетом серед дітей. Правила поведінки виконує свідомо, не потребує додаткового контролю. Дитина походить з родини внутрішньо переміщених осіб з м. Іловайська Донецької області, має високий рівень тривожності.
Лев охайний, дбайливо ставиться до своїх речей. Хлопчик забезпечений всім необхідним. Проживає удвох з матір`ю. Мати, ОСОБА_1, відповідально ставиться до виховання, піклується про сина, має з ним дружні відносини, цікавиться його справами, бере участь в житті класу. Батько, ОСОБА_2, епізодично підтримував контакт зі школою, спілкувався з вчителями.
Згідно довідок ЗЗОШ "ОСНОВА" від 11 грудня 2019 року № 634 та від 16 березня 2021 року № 153, ОСОБА_2 з 2017 року до 2021 року до Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів "Основа" Запорізької міської ради Запорізької області не звертався, батьківські збори не відвідував.
ОСОБА_1 з лютого 2019 року працює в ТОВ "Вітацентр" лікарем-акушером-гінекологом та лікарем ультразвукової діагностики консультативно-діагностичного відділення поліклініки, де регулярно отримує заробітну плату, характеризується як відповідальний, дисциплінований і висококласний працівник, який постійно прагне до самовдосконалення, з високим почуттям відповідальності, відверта, чуйна, доброзичлива.
Крім заробітної плати за основним місцем роботи, ОСОБА_1 отримувала доходи від надання в оренду власного нерухомого майна. Відповідно до декларації платника єдиного податку за 2020 рік вона отримала 528 000,00 грн.
Відповідно до акта обстеження умов проживання дитини від 20 вересня 2021 року, складеного відділом по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради спільно з Запорізьким міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді проведеного за заявою ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2, встановлено, що у дитини є окрема кімната, в якій є все необхідне: розкладний диван, одяг, дитячі речі, письмовий стіл, меблі.
Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради від 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра в КНП "ОКЗ НПД" ЗОР не перебуває. За останні п`ять років до закладу не зверталась.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 14 грудня 2021 року, прийнятим за підсумками засідання комісії, на якій досліджувалися документи, надані ОСОБА_1, та була відсутня інформація щодо доходів ОСОБА_2, умов його проживання, органом опіки та піклування визнано за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").