Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 752/10924/19
провадження № 61-9328св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, державний реєстратор комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін Олександр Васильович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва в складі судді Мазура Ю. Ю. від 16 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В. від 25 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О. В. про визнання протиправним та скасування рішень та записів державного реєстратора щодо права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 24 липня 2012 року між нею, як позичальником, та ОСОБА_2, як позикодавцем, був укладений договір позики № 24/07 на суму 3 972 667 грн, що еквівалентно 496 000 дол. США. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики в гривнях, а також винагороду в гривнях, вказану в договорі, позикодавцю до 24 січня 2013 року включно. З метою забезпечення повернення суми позики 24 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
07 грудня 2018 року державний реєстратор КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О. В. прийняв рішення про припинення обтяження у вигляді арешту на квартиру.
07 грудня 2018 року державний реєстратор КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О. В. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 . Підставами прийняття рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру зазначено: звіт про оцінку від 07 грудня 2018 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-вимога від 18 жовтня 2018 року, іпотечний договір.
Позивачка вважає незаконними вказані рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О. В. у зв`язку з тим, що оцінка майна була проведена без огляду майна, державним реєстратором не було перевірено наявність заборгованості за договором позики та були наявні підстави, передбачені пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для відмови у проведенні державної реєстрації прав, а саме наявність арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав у державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О. В. для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 за пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", оскільки обтяження на квартиру, яка є предметом іпотеки, було зареєстровано після реєстрації іпотечного договору, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові з інших підстав.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1, через свого адвоката Панченко К. А., звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 серпня 2022 року в справі № 450/441/19, від 02 червня 2021 року в справі № 904/48/20, від 19 червня 2018 року в справі № 820/5348/17, від 23 червня 2020 року в справі № 906/516/19, від 19 лютого 2021 року в справі № 643/12369/19, від 13 червня 2018 року в справі № 644/2494/16-ц, від 19 грудня 2019 року в справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року в справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року в справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року в справі № 753/3055/18, від 27 березня 2019 року в справі № 204/198/16-ц, від 18 квітня 2018 року в справі № 826/14016/16, від 18 грудня 2019 року № 345/4014/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19, від 03 квітня 2019 року в справі № 755/5072/17, від 08 червня 2021 року в справі № 346/1305/19, від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 28 березня 2018 року в справі № 705/552/15-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року ОСОБА_2, через свого адвоката Горлова С. С., через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить зазначену касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.
Узагальнені доводи письмових пояснень по справі
У липні 2023 року ОСОБА_1, через свого представника - адвоката Конопля А. М., подала до Верховного Суду письмові пояснення по справі, у яких вказує на незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду.
У серпні 2023 року ОСОБА_1, через свого представника - адвоката Конопля А. М., подала до Верховного Суду письмові пояснення по справі, у яких просить врахувати при розгляді справи постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, у якій зроблено висновки, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 752/10924/19 з Голосіївського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 24 липня 2012 року між ОСОБА_1, як позичальником, та ОСОБА_2, як позикодавцем, був укладений договір позики № 24/07.
Відповідно до пунку 1 договору, позикодавець надає позичальнику позику в сумі 3 972 667 грн, що еквівалентно 496 000 дол. США станом на день надання позики, а позичальник приймає позику, і зобов`язується повернути надану позику, а також винагороду в сумі, встановленій договором, у визначений договором строк.
Згідно із пунктом 2 договору позики, за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю винагороду в розмірі 2% за місяць від суми винагороди.
Відповідно до пункту 4 договору позики, позичальник зобовязаний повернути отриману суму позики в гривнях, а також винагороду в гривнях, вказану в договорі, позикодавцю до 24 січня 2013 року включно.
Відповідно до пункту 10 договору позики, з метою забезпечення повернення суми позики позичальник передає в іпотеку на користь позикодавця нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
24 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гоменюк О. М.
Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя за договором позики, а згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору - предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
07 грудня 2018 року державний реєстратор КП "Реєстраційни центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О. В. прийняв рішення про припинення обтяження у вигляді арешту на квартиру (індексний номер рішення: 44487060 від 07 грудня 2018 року 17:10:11).
07 грудня 2018 року державний реєстратор КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О. В. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (індексний номер: 44487131 від 07 грудня 2018 року 17:11:37) Підставами прийняття рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру зазначено: звіт про оцінку від 07 грудня 2018 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, лист-вимога від 18 жовтня 2018 року, іпотечний договір).
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.