Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 752/5567/19
провадження № 61-1251св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (змінило назву на Акціонерне товариство "Сенс Банк), державний реєстратор Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук Оксана Василівна,
третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук Оксани Василівни, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення та запису про державну реєстрацію
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,74 кв. м, за Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", банк); скасувати запис про право власності від 01 березня 2019 року № 30591512 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесений на підставі рішення державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2019 року, індексний номер 45845489.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, посилався на те, що 07 грудня 2006 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк", бану), перейменованим в АТ "Укрсоцбанк", був укладений іпотечний договір № 02-10/3455, за умовами якого він для забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 07 грудня 2006 року № 10-29/2780 передав в іпотеку банку майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,74 кв. м.
14 березня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що право власності на зазначену квартиру державний реєстратор Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. на підставі договору іпотеки зареєструвала за АТ "Укрсоцбанк".
Вважає, що реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк" є незаконною, оскільки перехід права власності на квартиру відбувся з порушенням Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) та Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який був чинним на час переходу права власності (далі - Закон № 1304-VII); а також зазначає про відсутність дозволу органу опіки та піклування на проведення реєстрації; відсутністю доказів на підтвердження факту наявності заборгованості за основним зобов`язанням; ненадання АТ "Укрсоцбанк" звіту про оцінку предмета іпотеки; відсутність права АТ "Укрсоцбанк" на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 19 травня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2019 року, індексний номер 45845489, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ "Укрсоцбанк". В іншій частині позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. Суд встановив відсутність допустимих та достатніх доказів на підтвердження отримання вимоги іпотекодавця про усунення порушень зобов`язань, недотримання Закону № 898-IV, Закону № 1304-VII та частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства", що дає підстави вважати, що здійснення реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ "Укрсоцбанк" відбулося з порушенням законодавства та умов іпотечного договору. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2019 року підлягає задоволенню. Водночас суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування запису про право власності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишив без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2021 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року АТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 та постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/2030/19, від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 725/885/16, від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/5536/19, від 01 липня 2021 року у справі № 756/16996/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 676/58/17, від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 640/1332/15, від 05 березня 2018 року у справі № 343/774/15, від 10 грудня 2018 року у справі № 760/17168/15.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував що позивачі разом з вимогою про скасування рішення державного реєстратора мали б заявити вимогу про припинення права власності за відповідачем та поновлення права власності за позивачем, в іншому випадку спір про право буде вирішено тільки частково, а одна із сторін в майбутньому буде змушена повторно звертатись до суду із позовом про визнання, зміну або припинення речового права (права власності) з метою внесення відповідних відомостей в державні реєстри. Крім того, позивачі не довели факту, що на спірні правовідносини поширюється норми Закону № 1304-VII, а саме не надали доказів того, що спірна квартира є місцем проживання позивача, до того ж єдиним, не надали доказів відсутності у них іншого житла. Іпотекодержатель у повному обсязі дотримався вимог Закону № 898-IV та умови кредитного і іпотечного договорів щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим листом з описом вкладення на адресу позивача. При цьому ймовірне неотримання зазначеної вимоги пояснюється виключно ігноруванням рекомендованих листів та свідомою відмовою від їх отримання, відповідно, не може бути доказом порушення банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
У лютому 2022 року представник позивачів - адвокат Касьяненко Д. Л. подав письмові пояснення на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023року поновлено касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 07 грудня 2006 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 10-29/2780, за умовами якого банк надав позичальнику в користування грошові кошти в сумі 69 234,00 дол. США з кінцевим строком погашення до 07 грудня 2026 року.
Для забезпечення виконання зазначеного договору між сторонами був укладений іпотечний договір № 02-10/3455, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АКБСР "Укрсоцбанк" майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 2.4.4 договору іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов`язків цього договору іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, а в разі його невиконання - задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.5.3 договору іпотеки передбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. від 06 березня 2019 року № 45845489 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк".
Також суди встановили, що в матеріалах реєстраційної справи № 178071575780000 немає доказів отримання ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень та документа, який підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем такої вимоги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені лише в частині задоволених позовних вимог, а тому переглядаються тільки в частині вирішення цих вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 37 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
З унесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI) положення статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.