Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 317/1029/20
провадження № 61-11588св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербина Ганна Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила суд:
- встановити факт, що вона є родичкою пʼятого ступеня споріднення (троюрідною сестрою) ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Балабине Запорізького району Запорізької області та до моменту смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_3, посвідчений 30 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Г. Ю., за змістом якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_4 все належне йому майно.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Вона є троюрідною сестрою померлого та звернулась до нотаріальної контори із заявою про отримання спадщини. Разом з тим, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджували її родинні зв`язки з ОСОБА_3, вона змушена звернутися з вимогами про встановлення факту родинних відносин з померлим.
Крім того, після смерті ОСОБА_3 вона дізналась, що у день смерті він склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів ОСОБА_4 . Цей заповіт складений з порушенням діючого законодавства і не відображає дійсну волю заповідача.
У період хвороби ОСОБА_3 вона здійснювала за ним догляд, купувала ліки, ночувала у нього. Під час складання заповіту ОСОБА_3 казав, що бажає заповісти квартиру та половину будинку саме їй, а не відповідачці ОСОБА_4 .
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2022 року позов задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Вовківка Михайлівського району Запорізької області, є родичкою пʼятого ступеня споріднення (троюрідною сестрою) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт Балабине Запорізького району Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Балабине Запорізького району Запорізької області та мешкав там же на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_3, посвідчений 30 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Щербиною Г. Ю., за змістом якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_4 все належне йому майно.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що показання свідків та наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є троюрідними сестрою та братом, відтак ОСОБА_1 входить до п`ятої черги спадкоємців за законом.
Волевиявлення заповідача ОСОБА_3 при укладенні заповіту від 30 жовтня 2019 року не було вільним та не відповідало його волі, оскільки він бажав включити до заповіту позивача ОСОБА_1 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, стягнення судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовна вимога про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В оспорюваному заповіті зазначено, що ОСОБА_3 повністю розуміє значення своїх слів, добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного, так і морального, на випадок своє смерті все належне йому майно заповідає ОСОБА_4
ОСОБА_1 не надала суду доказів щодо психічного стану ОСОБА_3 на момент складання заповіту, який може бути підтверджений лише висновком судово-психіатричної експертизи, питання щодо призначення такої експертизи не ставила.
З урахуванням викладеного, недоведеною є та обставина, що волевиявлення ОСОБА_3 під час складання оспорюваного заповіту не було вільним і не відповідало його волі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року в частині вирішення вимог про визнання заповіту недійсним та залишити в цій частині рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2021 року в силі, виключивши з його мотивувальної частини висновки про відповідність оскаржуваного заповіту вимогам частини четвертої статті 207, частини другої статті 1247 ЦК України та про дотримання правил посвідчення заповіту.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 1329/3978/12 (провадження № 61-38461св18), від 12 березня 2020 року в справі № 716/1051/17 (провадження № 61- 40992св18), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21), від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд не врахував показання свідків, запрошених для підписання заповіту, відповідно до яких нотаріус не запропонував заповідачу прочитати вголос заповіт та підписати його, на день підписання заповіту у заповідача були відсутні фізичні вади, які позбавляли його можливості прочитати та підписати заповіт. Заповіт не був зачитаний вголос заповідачу, а нотаріус проігнорував його прохання включити до заповіту іншу особу. Апеляційний суд при доведеності порушень законодавства щодо порядку підписання та посвідчення заповіту визнав його дійсним, хоча він є нікчемним.
Та обставина, що у заповіті наявні підписи свідків та особи, яка за дорученням заповідача підписала заповіт, не свідчить, що волевиявлення заповідача було вільним, відповідало його волі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Запорізького районного суду Запорізької області.
16 січня 2023 року справа № 317/1029/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Судові рішення в частині вирішення вимог про встановлення факту родинних відносин в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;