ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 640/17388/19
адміністративне провадження № К/990/31113/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник відповідача - Кальковець В.Л.,
розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 (судді: Глущенко Я.Б. (головуючий), Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.) у справі №640/17388/19 за адміністративним позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2019 №07762615140105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1202484,00 грн, з яких 801656,00 грн за податковими зобов`язаннями, та 400828,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, висновки щодо неможливості формування податкового кредиту та заниження ПДВ у господарських операціях між ТОВ "Основа-Солсиф" та ТОВ "Унікредит Лізинг" є незаконними. Товариством у відповідності до вимог норм Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту сплачені додаткові витрати на реструктуризацію боргу за додатковими угодами, укладеними до договорів фінансового лізингу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано в повному обсязі.
4. Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що контролюючим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за додатковими договорами, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників/виконавців, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, не є обґрунтованим.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 рішення суду першої інстанції скасовано.
Позов Спільного Українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 №07762615140105 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 1157672,55 грн, з яких 771781,70 грн за податковими зобов`язаннями та 385890,85 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). У задоволенні решти позову Товариства відмовлено.
6. В частині задоволених позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин має місце погодження сторонами сплати комісії за внесення змін до договору фінансового лізингу і така комісія не входить до складу орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу, а є окремою домовленістю у зв`язку з невиконанням ТОВ "Основа-Солсиф" своїх зобов`язань за цим договором, а отже податковий орган безпідставно дійшов висновку про протиправне включення позивачем до складу податкового кредиту комісії за внесення змін до договорів фінансового лізингу на загальну суму ПДВ 771781,70 грн.
В частині відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з доводами контролюючого органу щодо протиправного не коригування Товариством податкового кредиту на суму 29874,00 грн за безоплатно отримані роботи (послуги), що виконані (надані) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості, строк позовної давності по яким закінчився.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі..
8. У зв`язку з ухваленням зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді рішення від 09.06.2023 №9 про обрання судді Усенко Є.А. до Великої Палати Верховного Суду розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.06.2023 №1022/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Олендер І.Я. (головуючий суддя), судді: Гончарова І.А., Пасічник С.С.
Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.05.2019 №292/26- 15-14-01-05/20057315, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Основа-Солсиф" щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.07.2016 по 31.12.2018, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 50.1 ст. 50, пп. 196.1.2 п. 196.2 ст. 196 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 801656 грн, в т.ч. за жовтень 2016 в сумі 131022 грн, грудень в сумі 19504 грн; серпень 2017 в сумі 719 грн, жовтень 2017 в сумі 4728 грн, грудень 2017 в сумі 59568 грн, січень 2018 в сумі 59071 грн, березень 2018 в сумі 60781 грн, квітень 2018 в сумі 50581 грн, травень 2018 сумі 3760 грн, червень 2018 в сумі 3 грн, серпень 2018 в сумі 31 грн, грудень 2018 в сумі 31887 грн.
Висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що Товариство в порушення вимог податкового законодавства:
- включило до складу податкового кредиту нарахування та сплату комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договорів фінансового лізингу з ТОВ "Унікредит Лізинг" на загальну суму ПДВ 771781,70 грн;
- не відкоригувало податковий кредит на суму 29874,00 грн за безоплатно отримані роботи (послуги), що виконані (надані) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості, строк позовної давності по яким закінчився.
На підставі акта перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Судами встановлено, що позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ "Унікредит Лізинг" (з 30.01.2017 ТОВ "НЕОС ЛІЗИНГ"), а саме на підставі договорів лізингу.
Також між позивачем і ТОВ "Унікредит Лізинг" було укладено ряд додаткових угод, а саме:
- Додаткова угода № 2 до Договору фінансового лізингу № 380-LD від 12.02.2018 п. 2 "Сторони домовилися, що комісія за внесення змін до договору фінансового лізингу складає 1062 137,05 грн, п. 3 погашення боргу та додаткових витрат за реструктуризацію боргу до Договору фінансового, відбуватиметься відповідно до графіку (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012 про внесення змін в додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу № 380-LD від 12.02.2018)";
-Додаткова угода № 2 до Договору фінансового лізингу № 265-LD від 30.10.2007 п.2 "Сторони домовилися, що комісія за внесення змін до договору фінансового лізингу складає 1 040 138,68 грн, п. 3 погашення боргу та додаткових витрат за реструктуризацію боргу до Договору фінансового, відбуватиметься відповідно до графіку (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012 про внесення змін в додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу № 265-LD від 30.10.2007)";
- Додаткова угода № 3 до Договору фінансового лізингу № 251-LD від 22.10.2007 п.2 "Сторони домовилися, що комісія за внесення змін до договору фінансового лізингу складає 2 278 540,52 грн, п.3 погашення боргу та додаткових витрат за реструктуризацію боргу до Договору фінансового, відбуватиметься відповідно до графіку (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012 про внесення змін в додаткову угоду № 3 до Договору фінансового лізингу № 251-LD від 22.10.2007";
- Додаткова угода № 2 до Договору фінансового лізингу № 282-LD від 12.11.2007 п. 2 "Сторони домовилися, що комісія за внесення змін до договору фінансового лізингу складає 884 361,61 грн, п.3 погашення боргу та додаткових витрат за реструктуризацію боргу до Договору фінансового, відбуватиметься відповідно до графіку (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012 про внесення змін в додаткову угоду № 2 до Договору фінансового лізингу № 282-LD від 12.11.2007)";
-Додаткова угода № 3 до Договору фінансового лізингу № 395-LD від 12.02.2008 п.2 "Сторони домовилися, що комісія за внесення змін до договору фінансового лізингу становить 873 504,32 грн, п.3 погашення боргу та додаткових витрат за реструктуризацію боргу до Договору фінансового, відбуватиметься відповідно до графіку (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012 про внесення змін в додаткову угоду № 3 до Договору фінансового лізингу Ns 395-LD від 12.02.2008)";
- Додаткова угода № 4 до Договору фінансового лізингу № 428-LD від 11.04.2008 п. 2 "Сторони домовилися, що комісія за внесення змін до договору фінансового лізингу становить 470 704,87 грн, п.3 погашення боргу та додаткових витрат за реструктуризацію боргу до Договору фінансового, відбуватиметься відповідно до графіку (в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012 про внесення змін в додаткову угоду № 4 до Договору фінансового лізингу № 428-LD від 11.04.2008)".
На думку контролюючого органу, визначена вказаними додатковими угодами сума комісії за внесення змін до договору фінансового лізингу безпідставно включена позивачем до податкового кредиту, оскільки відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, а саме визначення конкретного переліку видів платежів, які дають право платнику податків на включення до складу податкового кредиту по нарахуванню та сплаті комісій у складі орендованого (лізингового) платежу у межах договорів фінансового лізингу.
Контролюючий орган вважає, що пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу, а тому комісії за внесення змін до договорів фінансового лізингу, які визначені позивачем як "додаткові витрати за реструктуризацію" не є об`єктом оподаткування ПДВ.
11. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому Товариство вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
При цьому наголошує на тому, що зміст додаткових угод та первинних документів на їх виконання свідчить, що правова природа додаткових оплат за реструктуризацію є саме додатковими витратами, а не комісіями за послугу, а отже є об`єктом оподаткування ПДВ; такі витрати не входять до складу орендованого (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу, а є окремою домовленістю у зв`язку з невиконанням Товариством свої вимог за договором фінансового лізингу.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
12. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.