ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/1307/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Філіпова Т.Л., судді - Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)
від 03.01.2023
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області
про стягнення 232 247, 15 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У грудні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (далі - Рада) про стягнення 232 247, 15 грн.
2. Позов обґрунтований тим, що протягом 2020 року Залізниця надала послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій/зупиночних пунктів Чоповичі, Мелені, 130 км, Йосипівка, Тишів, які розташовані на території Чоповицької селищної ради. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачене статтею 91 БК України, статтею 7 Закону України "Про залізничний транспорт" та Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі - Порядок), затвердженим постановою КМУ від 16.12.2009 № 1359. Однак, Рада не здійснила компенсації витрат, понесених Залізницею на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
3. Рада заперечувала проти позову з таких підстав:
- стаття 91 БК України має диспозитивну конструкцію правової норми, тобто передбачає можливість здійснення видатків з усіх місцевих бюджетів, до яких в силу пункту 34 частини першої статті 2 БК України належать не лише бюджети органів місцевого самоврядування, але й обласні та районні бюджети;
- бюджетні зобов`язання виникають лише в разі відповідності видатків критеріям розмежування згідно зі статтею 86 БК України та прийняття відповідним суб`єктом рішення про взяття певних зобов`язань зі встановленого БК України переліку статей видатків;
- Рада у 2020 році не приймала рішення щодо включення до видатків місцевого бюджету ОТГ відшкодування витрат Залізниці, понесених у зв`язку з перевезенням пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2020 по 31.12.2020;
- між сторонами спору відсутні договірні зобов`язання щодо фінансування витрат залізниці за рахунок коштів місцевого бюджету Ради;
- посилання на Порядок є безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення, однак не встановлює механізму відшкодування цих витрат та зобов`язаних суб`єктів.
Фактичні обставини справи, установлені судами
4. Протягом 2020 року Залізницею безкоштовно перевезено 11 850 пенсіонерів за віком на суму витрат 232 247, 15 грн.
5. Залізниця зверталася листами від 09.12.2019 № ДН-4-01-4/2061, від 27.12.2019 № ДН-4-01-4/2199, від 20.02.2020 № ДН-4-01-4/258, від 06.05.2020 № ДН-4-01-4/544, від 09.06.2020 № ДН-4-01-4/779, від 21.08.2020 № ДН-4-01-4/1221, від 04.09.2020 № ДН-4-01-4/1292, від 26.11.2020 № ДН-4-01-4/1813 до Ради з проханням передбачити кошти у місцевому бюджеті на компенсацію витрат за пільгові перевезення пасажирів приміським залізничним транспортом у 2020 році.
6. Також Залізниця зверталася до Ради з листами від 27.12.2019 № ДН-4-01-4/2199, від 20.02.2020 № ДН-4-01-4/258, від 06.05.2020 № ДН-4-01-4/544, від 09.06.2020 № ДН-4-01-4/779, від 21.08.2020 № ДН-4-01-4/1221, від 26.11.2020 № ДН-4-01-4/1813 з пропозицією укласти договір на 2020 рік.
7. Рада листами від 25.06.2020 за № 464 та від 03.09.2020 за № 661 відмовила Залізниці у закладенні коштів на відшкодування пільгових перевезень з тих підстав, що органи місцевого самоврядування на законодавчому рівні не зобов`язані передбачати своїм рішенням видатки для всіх осіб, яким право на безкоштовний проїзд залізничним транспортом гарантоване державою. Вони мають робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету. Щодо пропозиції укласти договір Рада вказала, що відсутнє бюджетне призначення на визначені цілі та відсутнє законодавче підґрунтя для прийняття відповідного рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2022 позов задоволено повністю
9. Рішення суду мотивовано таким:
- до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт ґ) пункту 3 частини першої статті 91 БК України);
- господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а тому доводи Ради, що між сторонами не було укладено договору на відшкодування вартості пільгового перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні за 2020 рік на стягувану суму є необґрунтованими (п. 6.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.03.20 у справі № 904/94/19);
- обов`язок Ради ухвалити рішення про відшкодування витрат на пільгові проїзди передбачено постановами КМУ "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" №354 від 17.05.1993, "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізним транспортом окремих категорій громадян" № 1359 від 16.12.2009 та "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" №1548 від 25.12.1996;
- обставини, які підтверджують факт надання Залізницею послуг з перевезення залізничним транспортом приміського сполучення пенсіонерів за віком протягом 2020 року підтверджуються наданими рахунками та обліковими формами про недоотримані кошти.
10. 03.01.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
11. Постанова суду мотивована таким:
- суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19, оскільки висновки у цій справі були зроблені відповідно до законодавства, яке було чинним на момент розгляду вказаної справи та яке є відмінним від правового регулювання правовідносин у справі, яка переглядається;
- задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів можливо лише за наявності субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21);
- відповідна державна програма відсутня, докази наявності субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення таких державних програм соціального захисту також відсутні. А тому немає підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
12. 23.01.2023 Залізниця звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
13. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України.
14. В обґрунтування вимог касаційної скарги Залізниця зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 89 та 91 БК України, частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" і є необхідність відступити від висновків стосовно застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21 (що стаття 91 БК України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватися, при цьому, кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки вони суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
15. Обґрунтовуючи можливість касаційного оскарження рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник зазначає таке:
- висновок Верховного Суду, від якого скаржник вважає за необхідне відступити, має виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, які користуються залізничним транспортом, та окремих територіальних громад, стосується прав та інтересів фізичних осіб у сфері транспортного забезпечення:
- справа має виняткове значення для Залізниці, оскільки визначає подальшу її поведінку в організації пасажирських перевезень по території України та взаємодію з органами місцевого самоврядування у цій сфері;
- питання щодо застосування статей 89, 91 БК України, частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", з урахуванням внесених змін станом на 01.01.2017, мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у тому числі з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в частині можливості невиконання державою своїх зобов`язань з посиланням на відсутність коштів, як на причину їх невиконання.
16. 13.04.2023 до Верховного Суду від Ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона заперечила проти доводів касаційної скарги.
17. Відзив мотивовано таким:
- відшкодування витрат, пов`язаних з безоплатним проїздом пенсіонерів, згідно з п. 2 постанови КМУ № 354 від 17.05.1993, передбачалося проводити за рахунок коштів державного бюджету;
- витрати, пов`язані з безоплатним проїздом, не можуть покладатися на місцевий бюджет, оскільки жодний нормативно-правовий акт такого обов`язку в імперативному порядку не встановив, що виключає виникнення зобов`язання з їх оплати;
- посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2020 у справі №904/94/19, є необґрунтованими, оскільки були сформовані за іншого суб`єктного складу, а також у період дії інших норм права.
18. Верховний Суд ухвалою від 15.03.2023 зупинив касаційне провадження до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/3938/21.
19. 19.06.2023 провадження у справі було поновлено.
20. 10.07.2023 до Верховного Суду від Ради надійшли пояснення щодо ухваленої Верховним Судом постанови у справі № 916/3938/21, в яких сторона вказала про необхідність врахування висновків, викладених у вказаній постанові.
21. Також Рада подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу. До клопотання долучено копію договору про надання правничої допомоги і копії актів наданих послуг.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
22. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
23. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про залізний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.
24. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (частина шоста статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт").
25. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
26. Відповідно до статті 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
27. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
28. Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.