1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 201/15760/16-ц

провадження № 61-5076 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

представник ОСОБА_1 - адвокат Хандусенко Іван Олегович,

відповідачі за первісним та зустрічним позовами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (позивачі за зустрічним позовом), ОСОБА_4,

представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат Сагайдак Андрій Васильович,

третя особа - компанія "Фунама Холдінгз Лімітед",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хандусенка Івана Олеговича, на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Деркач Н. М., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у жовтні 2011 року

ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до нього з проханням позичити

їм кошти для придбання нерухомого майна. 25 жовтня 2011 року між ним,

як позикодавцем, та ОСОБА_3, ОСОБА_2, як позичальниками,

у простій письмовій формі був укладений договір позики у формі розписки, відповідно до якого останні отримали від нього кошти у загальному

розмірі 680 000,00 доларів США зі строком повернення до 25 жовтня

2016 року.

Вказував, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не виконали своїх зобов`язань

за договором позики, грошові кошти не повернули, чим порушили його права, як позикодавця.

Уважав, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання,

на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Тобто прострочення виконання грошового зобов`язання надає йому право

на стягнення з позичальників не лише суми боргу, а й трьох процентів річних

від простроченої суми.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на його користь заборгованість за вищевказаним договором позики

у розмірі 680 000,00 доларів США та три проценти річних у розмірі

48 734,00 долари США, а всього - 728 734,00 доларів США.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду

із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання правочинів удаваними, зобов`язання повернути борговий документ.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначали, що укладений

між ними та ОСОБА_1 договір від 25 жовтня 2011 року

не є договором позики, а є одним із удаваних правочинів, що передбачали набуття останнім у власність нерухомості (відповідних приміщень) в обмін

на грошову суму.

У лютому 2011 року та у листопаді 2013 року між ними та ОСОБА_4, ОСОБА_1 було укладено договори дарування нежитлових приміщень, які за своїм змістом є договорами купівлі-продажу. З метою набуття ОСОБА_1 у власність приміщень, які були предметом

цих договорів, між ними укладено вищевказаний договір від 25 жовтня

2011 року, який не відповідає вимогам до договорів позики, встановленим нормами ЦК України. Зобов`язань перед останнім із повернення позики вони не мають.

З урахуванням наведеного, посилаючись на відповідні норми ЦК України, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили суд визнати удаваним: договір

від 25 жовтня 2011 року, укладений між ними та ОСОБА_1 ; договір дарування нежитлового приміщення від 15 лютого 2011 року, укладений

між ними та ОСОБА_4 ; договір дарування нежитлового приміщення

від 15 листопада 2013 року, укладений між ними та ОСОБА_1,

а також встановити, що ці договори укладено з метою приховання іншого правочину, а саме купівлі-продажу приміщень, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_2 .

Протокольною ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 18 травня 2017 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 із первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2022 року у складі судді Антонюка О. А. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 жовтня

2011 року у розмірі 680 000,00 доларів США та три проценти річних у розмірі

48 734,00 доларів США, а всього - 728 734,00 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір із кожної окремо по 3 445,00 грн, а всього - 6 890,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли позикові зобов`язання, що підтверджується наданою позивачем розпискою, оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні. ОСОБА_2,

ОСОБА_3 позичили у ОСОБА_1 грошові кошти, проте борг

не повернули.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не надали належних доказів на підтвердження того, що між сторонами виникли будь-які інші правовідносини.

Тому районний суд уважав, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Суд першої інстанції, пославшись на відповідні норми ЦК України, стягнув

на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики

та три проценти річних у валюті боргового зобов`язання (долари США) відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Районним судом ураховано відповідні правові висновки Верховного Суду України, Верховного Суду.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого

2022 року частково скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку поданим сторонами доказам

і їх доводам, застосувавши відповідні норми ЦК України, врахувавши відповідну судову практику Верховного Суду України, дійшов висновку

про те, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами заявлені ним позовні вимоги, оскільки на забезпечення виконання взятих

на себе зобов`язань з повернення грошових коштів ОСОБА_2

і ОСОБА_3 передали ОСОБА_1 належні їм приміщення шляхом оформлення відповідних договорів дарування, які в подальшому були передані ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в іпотеку офшорній компанії "Фунама Холдінгз Лімітед". З урахуванням усіх обставин справи апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Разом із цим, апеляційний суд погодився з висновком районного суду

про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у звязку з його недоведеністю.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року заяву представника ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - адвоката Сагайдака А. В., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 6 127, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати

на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати

на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2

і ОСОБА_3 понесли судові витрати у зв`язку з розглядом справи

в апеляційному суді, зокрема: витрати зі сплати судового збору

у розмірі 12 255,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу

по 5 000,00 грн кожна окремо.

Врахувавши надані докази, відповідні норми ЦПК України та судову практику Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, а також відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне стягнути

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 понесені ними судові витрати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Хандусенко І. О., посилаючись

на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що апеляційним судом застосовано норми права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також

на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хандусенка І. О., залишено

без руху, надано строк на усунення її недоліків.

У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Хандусенка І. О.,

про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження постави Дніпровського апеляційного суду

від 02 лютого 2023 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що майно, яке є у спільній власності осіб,

не може передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника. Тому

ОСОБА_2, ОСОБА_3 не могли забезпечити правочин майном

без згоди своїх чоловіків, співвласників майна. У зв`язку з чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що спірним правовідносинам притаманні риси "іпотечних правовідносин", зокрема, що зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2011 року забезпечені майном. При цьому норми

ЦК України містять положення про припинення зобов`язання й такі норми апеляційний суд не застосував.

У цій частині суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені Верховним Судом України та Великою Палатою Верховного Суду

у даній категорії справ. При цьому посилається на відповідні норми

ЦК України та Закону України "Про іпотеку".

Крім того, відсутній правовий висновок щодо застосування інших норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості забезпечити договір позики майном без укладення договору іпотеки та проведення її державної реєстрації.

Касаційна скарга не містить мотивів щодо зустрічного позову ОСОБА_2

і ОСОБА_3, інші участики справи судові рішення в касаційному порядку не оскаржують, тому в силу положень статті 400 ЦПК України судові рішення у частині зустрічного позову не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - адвоката Сагайдака А. В., в якому вказується, що оскаржувана постанова апеляційного суду

є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Крім того, зазначено, що відповідачі за первісним позовом понесли судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції

в орієнтовному розмірі по 12 500,00 грн кожна, на підтвердження чого надано певні докази. Представник відповідачів за первісним позовом указує,

що інші докази понесення цих витрат будуть надані у визначений процесуальним законом спосіб та строки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3,

ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, відповідно

до якої ОСОБА_3 і ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 680 000,00 доларів США зі строком повернення через п`ять років, 25 жовтня 2016 року, замість приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а. с. 4, т. 1).

Указаний борговий документ був написаний ОСОБА_2, ОСОБА_3 власноручно. ОСОБА_1 проти такого тексту розписки

не заперечував, свідками цих домовленостей були ОСОБА_5

і ОСОБА_6, про що є відмітка на зворотному листі розписки

(а. с. 4 зворот, т. 1).

15 лютого 2011 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування нежитлового приміщення, перукарні,

яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Відчужуване майно належало дарувальникам по 1/2 частині кожній на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 01 вересня 2006 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 28 серпня 2006 року, зареєстрованого комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 11 вересня 2006 року в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 5414132. Свідоцтво про право власності видане замість договору купівлі-продажу від 16 квітня 2004 року. Цей договір підлягав державній реєстрації та зареєстрований в реєстрі за № 505 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. (а. с. 63-64, т. 1).

Цей договір укладено з довіреною особою сім`ї ОСОБА_1,

про що свідчить довіреність на представлення інтересів фірми афілійованої з його дружиною (а. с. 112, 113, 114-115, т. 1).

15 листопада 2013 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3

та ОСОБА_1 укладено договір дарування нежилого приміщення,

яке належало по 1/2 частці кожній, а саме: нежитлове приміщення

АДРЕСА_3 . Право власності на вказане нежитлове приміщення належало дарувальникам на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 вересня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чалою В. О., в реєстрі за № 1999, та зареєстровано в рівних частках

по 1/2 частці кожній в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 жовтня 2008 року згідно з витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20600637, № 20601099, виданих 16 жовтня 2008 року комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради та зареєстровано

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чалою В. О., 15 листопада 2013 року за ОСОБА_2 під № 3403375

та за ОСОБА_3 під № 3403337. Зареєстровано в реєстрі за № 1144 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чалою В. О. (а. с. 65-66, т. 1).

Указане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру забор відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 67-79, т. 1)

Відповідно до вищевказаної інформації зазначені нежитлові приміщення

у подальшому були передані в іпотеку (а. с. 67-69, т. 1).

17 липня 2013 року між ОСОБА_4 та компанією "Фунама Холдінгз Лімітед" укладено іпотечний договір № 01-1470/1/4, серія та номер: 1298, виданий 17 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. Номер запису про іпотеку: 1698523, Дата, час державної реєстрації: 17 липня 2013 року, 21:27:09.

03 серпня 2014 року було укладено договір про відступлення права вимоги

за іпотечним договором № 01-1470/Т/4, реєстровий номер Л2479, зареєстрований 03 серпня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А. А., іпотекодержателем за яким значиться компанія "Фунама Холдінгз Лімітед" яка не є резидентом України, країна реєстрації: Кіпр, адреса: АДРЕСА_4,

а іпотекодавець значиться ОСОБА_4, яка є громадянкою України.

18 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та компанією "Фунама Холдінгз Лімітед" був укладений іпотечний договір № 01-1606/1/6, серія та номер:

р.№ 5258, виданий 18 грудня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О. В.

02 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та компанією "Фунама Холдінгз Лімітед" укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 01-1606/1/6, реєстровий номер № 2473, 02 серпня 2014 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А. А. Іпотекодержателем майна вказана компанія "Фунама Холдінгз Лімітед", іпотекодавець - ОСОБА_1, об`єкт обтяження зареєстрований:

АДРЕСА_2 (а. с. 72-74, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Хандусенка І. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої


................
Перейти до повного тексту