ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 320/12469/21
адміністративне провадження № К/990/7140/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року (головуючий суддя - Лиска І.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
у справі №320/12469/21
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дії та бездіяльності протиправними.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 липня 2017 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 липня 2017 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що має право на виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, оскільки статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) визначається, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 28 липня 2017 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 28 липня 2017 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01 березня 2016 по день фактичної виплати індексації.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року змінено мотивувальну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними задоволено частково з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови суду.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року залишено без змін.
5. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 липня 2017 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира роти охорони.
8. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2017 року №161 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини з 28 липня 2017 року.
9. На день виключення зі списків особового складу позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 липня 2017 року, що відповідачем не заперечувалося.
10. У липні 2021 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та видачу довідки про суми виплаченої індексації грошового забезпечення, на що відповідь не отримав, індексацію грошового забезпечення виплачено не було.
11. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
12. Також вказував на право компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням відповідачем строку виплати такого доходу.
ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про те, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
14. Відмова суб`єкта владних повноважень у проведенні нарахування і виплати індексація грошових доходів позивача з підстав відсутності фінансових ресурсів бюджетів є протиправною.
15. Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватися позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Відповідно, підстави для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації з урахуванням базового місяця "січень 2008 року" відсутні.
16. Також зазначав, що саме в процесі виконання рішення суду, в порядку, встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком № 1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Оскільки відповідачем не вчинялося будь-яких дій по визначенню базового місяця, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача, пов`язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації. Вимога про встановлення базового місяця є передчасною.
17. У зв`язку з порушенням строків виплати індексації, позивач набув право на компенсацію втрати частини грошових доходів.
18. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо визначення базового місяця індексації, виходив з того, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
19. Наявність саме у роботодавця повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це спору між сторонами. Оскільки в межах спірних правовідносин, позивачу не було нараховано та виплачену індексацію грошового забезпечення за спірний період, у суду відсутні підстави для визначення базового місяця, адже дана позовна вимога є передчасною.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Позивач у обґрунтування касаційної скарги вказував на те, що розміри посадових окладів військовослужбовців у період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року були сталими (не підвищувалися) та визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294). Керуючись пунктом 10-2 Порядку № 1078 "місяцем підвищення тарифної ставки (окладу)" для нарахування індексації за займаною посадою буде місяць підвищення окладу, тобто січень 2008 року.
21. До грудня 2015 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівників відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 використовувався термін "базовий місяць", який визначався для кожного працівника окремо. Проте після внесення змін до Порядку № 1078 став використовуватися новий термін - "місяць підвищення тарифних ставок (окладів)". Оскільки посадові оклади військовослужбовців не були збільшені, базовий місяць "січень 2008 року" став місяцем підвищення посадових окладів.
22. Посадові оклади військовослужбовців Збройних Сил України збільшувалися з 01 січня 2008 року та з 01 березня 2018 року. Касатор вважає, що зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію із встановленням базового місяця не є втручанням в дискреційні повноваження, а базовим місяцем є місяць підвищення посадового окладу - тобто січень 2008 року.
23. В обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 400/426/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21, від 28 червня 2022 року у справі № 420/4841/21, від 28 червня 2022 року у справі № 640/8991/21, від 27 червня 2022 року у справі № 420/5976/20, від 09 червня 2022 року у справі №600/524/21-а, від 31 травня 2022 року у справі № 400/4491/20, від 31 травня 2022 року у справі № 300/1055/21, від 31 травня 2022 року у справі № 380/5610/21, від 31 травня 2022 року у справі № 380/7071/21, від 19 травня 2022 року у справі № 400/103/21, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, згідно якого базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період є січень 2008 року.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на правильність висновків та застосування норм матеріального права.
25. Звертав увагу на відсутність фінансового ресурсу військової частини НОМЕР_1 для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період 2016-2017 років, а також на постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, у якій суд дійшов висновку що не може встановити базовий місяць для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки уповноважений лише встановити право на її отримання.
26. Також вказував на те, що оскільки індексація грошового забезпечення має одноразовий характер, то на неї не поширюються положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а тому правових підстав для її виплати немає.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
28. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
29. Спірні правовідносини склалися зприводу індексації грошового забезпечення за період 2016-2017 роки та застосування січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) під час перерахунку спірної виплати.
30. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
31. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
32. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
33. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
34. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
35. Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
36. Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
37. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
38. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
39. Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
40. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.