ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 527/2011/15-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/406/23
Провадження № 51 - 1463 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170000000357 від 11 грудня 2014 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шукайвода Христинівського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
за ст. 263 ч. 1, ст. 345 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від
06 листопада 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 і касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від
03 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 06 листопада
2020 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 263 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 05 вересня 2014 року.
Ухвалено вважати призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки таким, що відбуте ОСОБА_6 .
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України, та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 442 гривні 08 копійок процесуальних витрат за проведення судових балістичних експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він в автомобілі марки "Honda Accord" державний номерний знак НОМЕР_1 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю - револьвер системи "Наган" калібру 7,62 мм та бойові припаси до нього, які було вилучено 02 вересня 2014 року під час проведення обшуку зазначеного транспортного засобу на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 02 вересня 2014 року приблизно о 07 годині 00 хвилин за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, діючи з прямим умислом, завдав удар кулаком правої руки в ділянку правого ока
ОСОБА_9, який, будучи працівником правоохоронного органу, був задіяний для охорони громадського порядку при проведенні слідчих (розшукових) дій та за необхідності участі в них за вказаною адресою, чим заподіяв ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, а також ОСОБА_6 порвав формений одяг ОСОБА_9, коли намагався втекти з приміщення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_10, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_6 за ст. 263 ч. 1 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Указує на те, що 02 вересня 2014 року до початку проведення обшуку автомобіля марки "Honda Accord" та фіксації цієї слідчої дії ОСОБА_6 був затриманий, безперервно знаходився в приміщенні спальні будинку за місцем його мешкання в кайданках під контролем працівників поліції, проте у протоколі обшуку відповідні права йому не були роз`яснені, у тому числі право на захист, та після вказаного обшуку протокол затримання не складався. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає всі докази, отримані в результаті обшуку автомобіля марки "Honda Accord", недопустимими. Зазначає, що ключі від обох автомобілів марки "Honda Accord" та марки "ВАЗ-2114" знаходились у працівників поліції задовго до початку обшуку, їх відсутність на звичному місці в коридорі будинку була зафіксована протоколом обшуку помешкання, в ході якого проведено і обшук автомобіля марки "ВАЗ-2114", який разом з автомобілем марки "Honda Accord" стояли у дворі, що не виключає підкидання певних предметів працівниками поліції до автомобіля марки "Honda Accord", коли ОСОБА_6 і всі мешканці були ізольовані в будинку. Вважає, що ухвала про дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки "Honda Accord" від 06 серпня 2014 року слідчим суддею постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що обшук автомобіля марки "Honda Accord" було проведено слідчою ОСОБА_12 в межах кримінального провадження № 12014170090002195 за фактом вбивства мера м. Кременчука, проте стороні захисту не відкривались процесуальні документи про доручення цій слідчій проведення досудового у вказаному кримінальному провадженні. Вважає також незаконною постанову прокурора від 22 вересня 2014 року про визначення підслідності кримінального провадження за ст. 263 ч. 1 КК України. Крім того, звертає увагу на порушення розумних строків судового розгляду.
Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог статей 370, 419 КПК України не спростував доводів апеляційної скарги прокурора, а лише продублював мотивувальну частину вироку суду першої інстанції. Так, не враховано судом доводів прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження в частині оцінки показань ОСОБА_9 та інших свідків працівників поліції про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень в одній і тій самій анатомічній ділянці обличчя, що в свою чергу узгоджується з висновком судово-медичної експертизи від 02 вересня 2014 року № 1020, при цьому суд прийняв до уваги показання близьких родичів ОСОБА_6, які є заінтересованими особами. Звертає увагу на те, що однією з підстав виправдання ОСОБА_6 суд першої інстанції указав також ненадання прокурором доказів зміни кваліфікації зі ст. 342 ч. 2 КК України, за якою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на ст. 345 ч. 2 КК України, за якою повідомлено ОСОБА_6 про підозру, при цьому стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України відкривався витяг з ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення за ст. 345 ч. 2 КК України. Вважає, що при призначенні покарання за ст. 263 ч. 1 КК України суд безпідставно врахував характеристику ОСОБА_6 за місцем реєстрації, оскільки він там не проживає, та не врахував, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, у тому числі злочину, пов`язаного із посяганням на здоров`я працівника правоохоронного органу. При цьому прокурор не зазначає у чому саме полягає несправедливість призначеного ОСОБА_6 покарання за ст. 263 ч. 1 КК України чи через м`якість, чи через суворість. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 72 ч. 5 КК України при зарахуванні у строк покарання попереднього ув`язнення, а апеляційний суд не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про таке порушення.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить залишити касаційну скаргу без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою і просила її задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 вважала обґрунтованою в частині доводів про порушення прав ОСОБА_6 під час проведення обшуку автомобіля марки "Honda Accord" та просила задовольнити її частково.
Інші учасники судового провадження, а саме засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7, а також потерпілий ОСОБА_9 були належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, при цьому висловили прохання здійснювати касаційний розгляд за їх відсутністю.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при перевірці доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 за ст. 345 ч. 2 КК України є необґрунтованими.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio proreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
Виправдовуючи ОСОБА_6, суд першої інстанції зазначив, що під час судового розгляду не було доведено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України, а надані стороною обвинувачення докази, зокрема показання потерпілого ОСОБА_9 та свідків, які на час події були працівниками міліції, суд піддає сумніву, оскільки вони є суперечливими, а інші письмові докази є неналежними, оскільки не підтверджують винуватість ОСОБА_6 .