ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 378/856/21
провадження № 51-2067км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 13 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111030002376, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вступ
Вироком Ставищенського районного суду Київської області від 13 жовтня 2022 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства та засуджено з ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 03 жовтня 2021 року, приблизно о 12:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись разом із ОСОБА_8 по місцю свого проживання у власному будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із останнім, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, наблизився до останнього та дерев`яною табуреткою наніс не менше 2 ударів по голові, внаслідок чого ОСОБА_8 впав на підлогу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7, взявши металеву кочергу, наніс ОСОБА_8 не менше 10 ударів по голові та обличчю, завдавши останньому тілесні ушкодження у вигляді забійних ран на голові та обличчі, переломи кісток склепіння черепа, перелом кісток носа та верхньої щелепи справа. Внаслідок перелому кісток лицьового черепа, що призвели до аспірації кров`ю, на що вказують численні забійні рани обличчя та волосяної частини голови, ушкодження зовнішньої пластини кісток склепіння черепа, перелом кісток носа та верхньої щелепи справа; морфологічні ознаки аспірації кров`ю, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів; порушення реологічних властивостей крові, потерпілий ОСОБА_8 помер на місці.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх доводів посилається на неналежну оцінку судами доказів, наявних в матеріалах провадження, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому вказує на відсутність у засудженого умислу на вчинення вбивства потерпілого та, вважає, що останній діяв в стані необхідної оборони, а саме захищав свого сина - інваліда при протиправному вторгненні ОСОБА_8 в його житловий будинок.
Окрім того, стверджує, що судами безпідставно визнано допустимим доказом огляд місця події (житла), оскільки він був проведений без добровільної згоди власника та ухвали слідчого судді. Також стверджує, що під час проведення вказаної слідчої дії всупереч вимог ст. 107 КПК України здійснювалось без аудіо- і відеофіксації. З наведених підстав вважає, що оскільки протокол даної слідчої дії є недопустимим доказом, отриманні внаслідок її проведення докази є також недопустимими.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав подану скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Мотиви суду
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, були, також, предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргоюзахисника, яка за своїми доводами є аналогічною поданій касаційній скарзі. За результатами перегляду апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, апеляційний суд ретельно перевірив допустимість тих доказів, якими місцевий суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і переконався, що при їх збиранні органом досудового розслідування не було порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
Так, в основу обвинувального вироку було покладено ряд доказів, зокрема: показання потерпілої ОСОБА_9, свідка ОСОБА_10, дані протоколів: огляду місця події від 03 жовтня 2021 року, згідно якого було проведено огляд будинку по АДРЕСА_1, в ході якого було виявлено: тіло ОСОБА_8 без ознак життя, виявлено предмети злочину та вилучено ряд предметів, які в подальшому постановою слідчого від 04 жовтня 2021 року визнані речовими доказами та ухвалою слідчого суддів накладено на них арешт; освідування особи від 03 жовтня 2021 року, під час якого проведено огляд ОСОБА_7 на стан сп`яніння та виявлено у нього в крові 1,74 проміле, протоколом проведення слідчого експерименту та відеозапису до нього від 06 жовтня 2021 року за участі ОСОБА_7, під час якого останній відтворив обставини, які відбулися 03 жовтня 2021 року; висновками проведених по справі експертиз.
Що стосується доводів захисника про те, що дані, які містяться у протоколі огляду місця події від 03 жовтня 2021 року, є недопустимим доказом у зв`язку з тим, що слідчі дії у будинку були проведені за відсутності дозволу власника житла та без відповідної ухвали слідчого судді, то вони є безпідставними з огляду на таке.
Для встановлення того, чи був протокол огляду місця події допустимим як доказ
у кримінальному провадженні, необхідно визначити законодавчо встановлені підстави, порядок та умови, необхідні для його збирання, саме на той час, коли він був зафіксований і одержаний. Якщо слідчим був порушений порядок його збирання, такий доказ не може вважатись допустимим і бути підставою для прийняття процесуальних рішень.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказуютьна можливість досягнення її мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
При цьому судами попередніх інстанцій слушно враховано правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року (справа № 518/203/17), в якій роз`яснено чим така слідча дія як обшук відрізняється від огляду.
Зокрема, Верховним Судом зазначено, що обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об`єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.
У той же час огляд місця події це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.