Постанова
Іменем України
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 571/160/19
провадження № 61-5341св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Також Лариса Адамівна,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Сулковський Богдан Павлович, на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2022 рокуу складі судді Комзюк А. Ф. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що із 31 серпня 1996 року вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2018 року.
За період шлюбу у 2003 році ними за спільні кошти був придбаний об`єкт нерухомості - садибний (індивідуальний) житловий будинок з надвірними будівлями, житловою площею 51,3 кв.м та загальною площею 108,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, вартість якого становила 15 750,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 06 серпня 2003 року, посвідченим державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Вітічак А. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1638. Даний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки домовитися з відповідачем про порядок поділу нерухомого майна не вдалося, ОСОБА_2, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила суд: 1) визнати за нею право власності на частину садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) провести поділ садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за варіантом № 2 висновку експерта № EУ-21/20 від 30 жовтня 2020 року судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи; 3) виділити позивачці наступні приміщення: 1-1 - коридор площею 9,5 кв.м; 1-2 - котельня площею 8,2 кв.м; 1-3 - коридор площею 11,4 кв.м; 1-4 - туалет площею 2,5 кв.м; 1-5 - ванна площею 3,6 кв.м; 1 -6 - житлова, площею 11,0 кв.м; 1-9 - коридор, площею 4,3 кв.м, а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б), що становить 47,3 %; 4) стягнути з відповідача на її користь компенсацію за відхилення від ідеальних часток в сумі 21 438,00 грн; 5) припинити право власності ОСОБА_1 на частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Проведено поділ житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом № 2 висновку експерта № EУ-21/20 від 30 жовтня 2020 року.
Виділено позивачу ОСОБА_2 частину житлового будинку, виділену на рис. 2 висновку експерта зеленим кольором (співвласник ІІ), до якої входять приміщення: 1-1 - коридор площею 9,5 кв.м; 1-2 - котельня площею 8,2 кв.м; 1-3 - коридор площею 11,4 кв.м; 1-4 - туалет площею 2,5 кв.м; 1-5 - ванна площею 3,6 кв.м; 1 -6 - житлова, площею 11,0 кв.м; 1-9 - коридор, площею 4,3 кв.м, а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б), що становить 47,3 %.
Виділено відповідачу ОСОБА_1 частину житлового будинку, виділену на рис. 2 висновку експерта синім кольором (співвласник І), до якої входять приміщення: 1-7 - житлова площа 26,2 кв.м;1-8 - житлова площа 14,1 кв.м; 1-10 - кухня, площею 17,6 кв.м, що становить 52,7%.
Припинено право власності ОСОБА_1 на частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 компенсацію за відхилення від ідеальних часток в сумі 21 438,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року змінено.
Викладено абзац шостий резолютивної частини в наступній редакції:
"Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на житловий будинок із надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1".
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що спірне домоволодіння до виділення часток кожного з колишнього подружжя є спільним сумісним майном подружжя, а тому при здійсненні поділу будинковолодіння в натурі це право обох сторін підлягає припиненню.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сулковського Б. П. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2022 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.
В касаційній скарзі представник відповідача просить судскасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 квітня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 серпня 1996 року. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2018 року.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 06 серпня 2003 року, ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Будинок цегляний, житловою площею 51,3 кв.м та загальною площею 108,4 кв.м. Договір посвідчений державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Вітічак А. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1638.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності на ім`я ОСОБА_1, реєстрація права власності здійснена 26 серпня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу.
Згідно висновку експерта № EУ-21/20 від 30 жовтня 2020 року судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи судовим експертом визначена вартість спірного житлового будинку в розмірі 794 000,00 грн та запропоновано два варіанти його поділу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на вищезазначені норми, у цій справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним до 01 січня 2004 року.
Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу (частина перша статті 29 КпШС України).