ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/379/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
третьої особи - Чижович І. З. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 (колегія суддів: Кордюк Г. Т. - головуючий, Марко Р. І., Скрипчук О. С.) і рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 (суддя Горецька З. В.) у справі
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наша хата"
до: 1) Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, 2) Виконавчого комітету Львівської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
про скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наша хата" (далі - ОСББ "Наша хата") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просило:
- скасувати державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, площею 29,4 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110147, на підставі рішення виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2003;
- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Японській, 8";
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, площею 47,6 м2, індексний номер: 19932695, видане Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 03.04.2014;
- скасувати державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, площею 47,6 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 329730846101, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР "БТІ ТА ЕО" 14.02.2014 за реєстраційним номером запису про право власності 5210541;
- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.11.2020 № 1038 "Про вирішення питання балансового обліку нежитлових приміщень на вул. Японській, 8".
1.2. Позовні вимоги ОСББ "Наша хата" обґрунтовані тим, що спірні приміщення є допоміжними підвальними приміщеннями; при проектуванні будинку функціональне призначення цих приміщень не передбачало їх використання як магазину, перукарні, офісу чи поштового відділення, вони не мають окремого входу та евакуаційного виходу, ізольованого від житлової частини будинку. За доводами позивача, спірні приміщення відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є спільною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, тому дії та рішення відповідачів щодо таких приміщень є незаконними.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 у справі № 914/379/21 позовні вимоги ОСББ "Наша хата" задоволено повністю.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення за Львівською міською радою, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, площею 47,6 м2, індексний номер: 19932695, видане Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції 03.04.2014;
Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528 та від 13.11.2020 № 1038.
Скасовано державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, площею 29,4 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1110147, на підставі рішення Виконавчого комітету Франківської (Радянської) районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2003.
Скасовано державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, площею 47,6 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 329730846101, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ОКП ЛОР "БТІ ТА ЕО" 14.02.2014, реєстраційний номер запису про право власності: 5210541.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 у справі № 914/379/21 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
2.3. Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021, а справу № 914/379/21 передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
2.4. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду, зазначив, що при вирішенні цього спору та вирішенні питання щодо наявності у відповідачів повноважень на розпорядження спірними приміщеннями ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи належать вони до допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими. За висновком Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції ухилився від встановлення статусу спірних приміщень (допоміжні чи нежилі), як і не взяв до уваги те, що за наявності у спірних приміщень статусу допоміжних приміщень, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону. Факт використання відповідачами спірних приміщень для власних потреб не впливає на правовий режим цих приміщень, встановлений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
2.5. За результатами нового розгляду справи постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
2.6. Постановою Верховного Суду від 31.01.2023 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2022, а справу № 914/379/21 передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
2.7. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи цю справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду, зазначив, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про неналежність спірних приміщень до допоміжних. Посилаючись на те, що приміщення площею 47,6 м2 у акті від 18.07.2006 про передачу житлового будинку, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Японська, 8, на баланс ОСББ "Наша хата", названо "технічним" Відкритого акціонерного товариства, а тому за актом спірні приміщення не передавались на баланс ОСББ "Наша хата" як допоміжні, апеляційний господарський суд, за висновком Верховного Суду, не врахував, що за змістом статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжними є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитловим - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.
2.8. За результатами нового розгляду справи постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 у справі № 914/379/21.
2.9. Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що спірні приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна та не є ізольованими, а тому належать до житлового фонду і є допоміжними приміщеннями. Крім того, враховуючи встановлення належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, за висновком апеляційного господарського суду, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них режиму допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, представником яких є позивач.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 та рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 у справі № 914/379/21, до Верховного Суду звернулося Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
3.3. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення пунктів 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 4 Житлового кодексу РСР та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц.
3.5. Водночас, на думку скаржника, в цьому випадку суди необґрунтовано звільнили позивача від обов`язку доказування, порушивши при цьому принципи змагальності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 916/2069/17.
3.6. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд порушив положення статей 13, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо оцінки доказів, а саме листа ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 12.09.2022 № 2360, в якому містилась інформація щодо первинної інвентаризації будинку, і таке порушення, на думку скаржника, призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого рішення, відмінного від постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 463/5112/17, де мали місце аналогічні обставини і на основі аналогічного доказу - матеріалів інвентаризації будинку суд прийняв протилежне рішення, ніж у цій справі. При цьому, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі.
3.7. ОСББ "Наша хата" у відзиві на касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів - без змін. ОСББ "Наша хата" зазначає, що спірні приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна та не є ізольованими, а тому належать до житлового фонду та є допоміжними приміщеннями.
3.8. 11.08.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання від ОСББ "Наша хата" про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на підставі рішення Виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 26.07.1987 № 271 "Про затвердження реєстру № 1 та реєстрації житлових будинків (будівель)" за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, і це підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.11.2008 № 21082730 (виданий як дублікат реєстраційного посвідчення від 21.03.1988).
4.2. 19.05.2003 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, площею 29,4 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1110147 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 21.04.2021 № 253648036).
4.3. 24.11.2003 мешканцями багатоквартирного будинку № 8, розташованого за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, зареєстровано ОСББ "Наша хата".
4.4. Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 18.07.2006 на баланс ОСББ "Наша хата" було передано житловий комплекс, розташований за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, разом із спірним приміщенням, позначеним як технічне, в розмірі 47,6 м2.
4.5. Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.06.2013 № 528 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Японській, 8" передбачено територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради зареєструвати право комунальної власності на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 47,6 м2, що розташоване за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, згідно з технічним паспортом, складеним Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 27.03.2003 за № 5, виділивши вказане приміщення в окремий об`єкт.
4.6. Відповідно до технічного паспорта, виготовленого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації, та експертної оцінки від 27.08.2003 до складу підвальних приміщень, загальною площею 47,6 м2, входить п`ять розмежованих кімнат. Також технічний паспорт свідчить про те, що спірні приміщення не є ізольованими, а доступ до них відбувається через загальний вхід до будинку та сходову клітку загального користування.
4.7. 03.04.2014 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції видано Львівській міській раді свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 47,6 м2, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів.
4.8. Господарські суди зазначили, що відповідно до листа Управління архітектури від 05.07.2007 № 25920/2401, направленого Генеральному директору Відкритого акціонерного товариства "Львівської фабрики паперовобілових виробів "Бібльос", щодо розгляду проекту перепланування нежитлових приміщень будинку, розташованих за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, проектом передбачено перепланування існуючих приміщень під нову функцію об`єкта торгівлі. З урахуванням наведеного господарські суди зазначили, що, починаючи з етапу проектування будинку спірні приміщення не будувалися як такі, що мають функціональне призначення: магазин, перукарня, офіс, поштове відділення тощо.
4.9. Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.11.2020 № 1038 передбачено Львівському комунальному підприємству "Агенція ресурсів Львівської міської ради" взяти на баланс нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 47,6 м2, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, та забезпечити проведення оцінки балансової вартості цих приміщень.
4.10. Судами також установлено, що на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 7517, укладеного 03.08.1998 між Управлінням комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерія", зазначеному товариству було передано у користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 29,4 м2, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів.
4.11. Також за договорами оренди від 17.12.2003 № С-1817 та від 29.11.2007 № Ф-5509-7, укладеними між управліннями Львівської міської ради та Відкритим акціонерним товариством "Львівська фабрика паперово-білових виробів "Бібльос", зазначеному товариству було передано в оренду нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів, загальною площею 47, 6 м2.
4.12. Відповідно до змісту листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 08.12.2004 № 2-10643/20, направленого ОСББ "Наша хата", Відкритим акціонерним товариством "Львівська фабрика паперово-білових виробів "Бібльос" самовільно і без відповідних дозволів було переплановано підвальне приміщення, розташоване за адресою: вул. Японська, 8, м. Львів.
4.13. За таких обставин позивач, вважаючи, що у відповідачів відсутні законні підстави для розпорядження спірним нерухомим майном, яке є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, звернувся до Господарського суду Львівської області з цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ОСББ "Наша хата" до територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва.
5.4. Підставою позовних вимог є незаконні, на думку позивача, дії та рішення відповідачів щодо спірних приміщень.
5.5. Верховний Суд зазначає, що пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
5.6. Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 зазначеного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами, внесеними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011.
5.7. У пункті 1.1 рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 роз`яснено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
5.8. За змістом частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
5.9. Відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
5.10. Отже, нежилим є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 30.06.2022 у справі № 906/1227/19.
5.11. У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина 3 статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.
5.12. Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно належати до допоміжного та бути нежитловим. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 910/16166/19, від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21.
5.13. Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 924/195/22, від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21.
5.14. Визначальним для правильного вирішення цього спору є з`ясування та визначення правового режиму спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18, від 17.11.2021 у справі № 904/663/19, від 13.04.2021 у справі № 916/2961/18.
5.15. У постановах Верховного Суду в цій справі від 15.06.2022 та від 31.01.2023 зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
5.16. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.17. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.18. Задовольняючи позовні вимоги ОСББ "Наша хата", господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна та не є ізольованими, а тому належать до житлового фонду, і є допоміжними приміщеннями. Крім того, враховуючи встановлення належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, за висновком господарських судів, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них режиму допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, представником яких є позивач.
5.19. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.20. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.