ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 240/24565/22
провадження № К/990/14391/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Дзундзи Юрія Романовича на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Нагірняк М. Ф., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Капустинського М. М., суддів: Сапальової Т. В., Ватаманюка Р. В.,
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
1.2. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року;
1.3. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року в сумі 79889,92 грн, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
1.4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в сумі 92269,77 грн.
2. В обґрунтування позову зазначено, що в період проходження позивачем військової служби індексація його грошового забезпечення здійснювалася не в повному обсязі. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25 березня 2021 року у справі № 240/20219/20 зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року. Вимоги щодо виплати індексації за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року, виходячи з фіксованої величини 4053,12 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 судом у справі № 240/20219/20 не розглядались.
3. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, провадження у справі № 240/24565/22 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року та зобов`язання вчинити такі дії - закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа № 240/20219/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1, предметом розгляду якої вже була вимога щодо наявності чи відсутності права у позивача на нарахування індексації його грошового забезпечення протягом спірного періоду, а саме з 01 грудня 2015 року по 22 січня 2020 року, рішення у якій набрало законної сили.
Враховуючи, що спірні відносини між сторонами у справі щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року у зв`язку з неврахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що питання правомірності дій відповідача на виконання такого судового рішення необхідно вирішувати відповідно до вимог статті 383 КАС України, тобто у порядку контролю виконання цього ж судового рішення в межах адміністративної справи № 240/20219/20, а не шляхом подання нового позову.
5. Своєю чергою, Сьомий апеляційний адміністративний суд у повній мірі погодився з мотивами постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та з висновком про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. На думку суду апеляційної інстанції, правомірність дій чи бездіяльності відповідача, зумовлених неналежним врахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року на виконання рішення у справі № 240/20219/20 можуть бути розглянуті шляхом подання відповідної заяви у порядку статті 383 КАС України в межах тієї ж адміністративної справи (№ 240/20219/20).
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представника позивача ОСОБА_1 - Дзундзи Ю. Р., уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
7. Аргументи скарги зводяться до того, що закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто повинні збігатися сторони, предмет і підстави позовів. Водночас автор скарги стверджує, що спір у цій справі не є тотожним спору у справі № 240/20219/20 та не спрямований на виконання судового рішення у ній, як про те зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.
Автор скарги зауважує, що у справі № 240/20219/20 вирішувалося лише питання права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 по 22 січня 2020 року відповідно до вимог Порядку № 1078.
Предметом же спору у цій справі є право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 січня 2020 року, виходячи з фіксованої величини 4053,12 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
На переконання скаржника, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення ухвалені у справі № 240/20219/20 є тотожним позову, який розглядається, є необґрунтованими.
У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Верховний Суд ухвалою від 09 травня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження в справі в частині позовних вимог та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм порушення норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
8. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
10. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень суду, Верховний Суд виходить із такого.
11. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
12. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, що вже розглянуті й остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
13. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
14. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги і з тих же підстав.