ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 120/1001/23
адміністративне провадження № К/990/16117/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадь Люкс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 (суддя - Віятик Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Смілянець Е.С.) у справі №120/1001/23.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бершадь Люкс" (далі - ТОВ "Бершадь Люкс") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:
визнати протиправним і скасувати Розпорядження Державної податкової служби України від 17.01.2023 №24-р/п про виключення місць зберігання ТОВ "Бершадь Люкс" з Єдиного державного реєстру місць зберігання;
зобов`язати Державну податкову службу України поновити у Єдиному державному реєстрі місць зберігання інформацію щодо місць зберігання ТОВ "Бершадь Люкс".
10.02.2023 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 17.01.2023 №24-р/п про виключення місць зберігання ТОВ "Бершадь Люкс" з Єдиного державного реєстру місць зберігання до набрання судовим рішенням у справі №120/10662/22 законної сили.
Заяву обґрунтовано тим, що основним видом господарської діяльності є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. Розпорядженням ДПС України №24-р/п від 17.01.2023 зобов`язано виключити місця зберігання з Єдиного державного реєстру місць зберігання ТОВ "Бершадь Люкс" у зв`язку з анулюванням ліцензії на виробництво спирту етилового не денатурованого №990117202100011, терміном дії з 28.07.2021 до 28.07.2026. Оскаржуване розпорядження винесене не зважаючи на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №120/10662/22, якою зупинено дію Розпорядження ДПС від 15.12.2022 №329-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового дененатурованого №990117202100011.
Зазначає, що прийняття відповідачем протиправного Розпорядження №24-р/п від 17.01.2023 "Про виключення місць зберігання" фактично зобов`язує підприємство зупинити господарську діяльність у сфері виробництва та оптової торгівлі спиртом у зв`язку відсутністю належним чином зареєстрованих місць зберігання та відсутністю передбаченого законодавством контролю за відпуском спирту.
Також, неможливість здійснення діяльності у сфері виробництва алкогольних напоїв впливає на права та інтереси третіх осіб, які відповідно до штатного розпису задіяні у такій діяльності заявника, які фактично позбавляються гарантованого Конституцією України права на працю.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію Розпорядження Державної податкової служби України від 17.01.2023 №24-р/п про виключення місць зберігання ТОВ "Бершадь Люкс" з Єдиного державного реєстру місць зберігання (ідентифікаційний код:44128980, місцезнаходження: 24400, Вінницька обл., Бершадський р-н, м. Бершадь, вул. Зборовського Іполита, буд. 1; реєстраційний номер довідки 02010101826, бланк серія АП 198077; адреса місця зберігання: 24400, Вінницька обл., Бершадський р-н, м. Бершадь, вул. Зборовського Іполита, буд. 1; місткість 90946,2 дал (спирт етиловий неденатурований); дата реєстрації МЗ 29.06.2021; реєстраційний номер довідки 02120101827, бланк серія АП 198078; адреса місця зберігання: 24400, Вінницька обл., Бершадський р-н, м. Бершадь, вул. Зборовського Іполита, буд. 1; місткість 5513,2 дал (фракція головна спирту етилового), дата реєстрації МЗ 29.06.2021) до набрання судовим рішенням у справі №120/1001/23 законної сили.
Задовольняючи вказану заяву суди дійшли висновку про наявність підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки виключення позивача з Єдиного державного реєстру місць зберігання може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова служба України звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2023, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У доводах касаційної скарги Державна податкова служба України зазначає, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.