ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м. Київ
справа №120/1580/19-а
адміністративне провадження № К/990/29512/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №120/1580/19-а.
встановив:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Урожай" (далі - СТОВ "Урожай") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області) від 31.01.2019 № 0000491406, № 0000501406, № 0000511406.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 в позові відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Постановою Верховного суду від 10.08.2022 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Вінницькій області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 24.05.2019 у справі №816/4537/14, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 15.04.2020 у справі №826/13929/17, від 19.11.2019 у справі №826/487/16, від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 03.08.2020 у справі №826/7917/17, від 05.03.2020 у справі №826/9368/15.
У доводах ГУ ДПС у Вінницькій області зазначає про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на сукупність встановлених під час проведення перевірки обставин щодо відсутності реального характеру господарських операцій.
У відзиві на касаційну скаргу СТОВ "Урожай" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Зокрема, вказує, що у позивача наявні всі належні первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, які враховані судом апеляційної інстанції, що свідчить про здійснення господарських правовідносин в межах його господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та які є для СТОВ "Урожай" постійними та призводять до зміни в структурі капіталу.
Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ "Урожай" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Нові Долиняни" за жовтень 2017 року, січень, лютий, травень, червень 2018 року, за результатами якої складено акт № 6111/1406/03731891 від 14.12.2018.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки, контролюючим органом відображено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 34127671 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного період за червень 2018 року на суму 48013467 грн.
В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагента позивача, де вказано про відсутність земельних ділянок, необхідних трудових та виробничих ресурсів з урахуванням змісту та специфіки господарських операцій, які передбачають наявність основних засобів, відсутність об`єктів оподаткування, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; недоліки представленої первинної документації; відсутність реєстрації складських документів; ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних; ненадання копій завірених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.
Також контролюючий орган зазначає, що згідно з відомостями Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реєстрації податкових накладних ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" щодо надання послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції ПП "Нові Долиняни"; не встановлено реєстрації податкових накладних щодо отримання ПП "Нові Долиняни" послуг по транспортуванню сільськогосподарської продукції, товарів та послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції.
31.01.2019 на підставі названого акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000501406, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 48013467 грн;
№ 0000491406, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 34127671 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17063836 грн. ;
№ 0000511406, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкових правопорушень, викладені у акті перевірки, підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагента ПП "Нові Долиняни", а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді позивача з останнім, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 01.10.2017 між СТОВ "Урожай" та ПП "Нові Долиняни" укладено договір за № 01-10-17, за умовами якого продавець (ПП "Нові Долиняни") зобов`язується передати СТОВ "Урожай" - покупцю у власність товар (зерно), а останній зобов`язується прийняти товар та оплатити його.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, ціна та кількість товару визначається у видаткових накладних.