Постанова
Іменем України
29 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 758/55/21
провадження № 61-10630св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шипілов Олександр Вікторович, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року в складі судді Якимець О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у справі № 758/12347/18 задоволено його позов і стягнуто з відповідача ОСОБА_3 борг за двома договорами позики у розмірі 25 682 доларів США та 7 214,76 грн судового збору. У межах цієї справи ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року задоволено його заяву про забезпечення позову і накладено арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачці.
Незважаючи на це, 18 лютого 2019 року між відповідачами укладено договір іпотеки, за яким відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передали відповідачу ОСОБА_2 в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 20 червня 2016 року. Цього ж дня відповідачі уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки передали квартиру у власність іпотекодержателя ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що обидва договори укладені під час дії арештів, накладених ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 758/12347/18 та постановою Подільського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 18 вересня 2018 року, що свідчить про наявність обману з боку відповідачки ОСОБА_3 при укладенні правочинів, спрямованих на її ухилення від повернення коштів кредиторам за відповідними судовими рішеннями.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 лютого 2019 року щодо нерухомого майна, укладені ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення відповідачами оспорюваних правочинів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про арешт квартири, накладений на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 рокуу справі № 758/12347/18.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року змінено рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року в мотивувальній частині та викладено його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорювані позивачем правочини укладено між відповідачами 18 лютого 2019 року, тобто через два тижні після постановлення Подільським районним судом міста Києва ухвали про накладення арешту на нерухоме майно від 04 лютого 2019 року.
Проте докази про обізнаність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про накладення судом арешту на частину квартири, зокрема докази направлення копії ухвали на адресу ОСОБА_3, яка є учасником справи № 758/12347/18,і дату отримання ухвали, ознайомлення з матеріалами справи, або оскарження ОСОБА_3 цієї ухвали, як доказ про її обізнаність, у справі відсутні і такі докази позивачем не надано.
Тому недоведеність факту обізнаності відповідача ОСОБА_3 про арешт частки нерухомого майна унеможливлює визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шипілов О. В., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права у подібних правовідносинахбез урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц, у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 404/6619/17.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Івасюк І. Ю., подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Розпорядженням Верховного Суду від 24 січня 2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, призначений повторний автоматизований розподіл судової справи.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Ігнатенко В. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 758/12347/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договорами позики.
У порядку забезпечення позову у справі № 758/12347/18 Подільським районним судом м. Києва 04 лютого 2019 року постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Проте 18 лютого 2019 року між ОСОБА_2, як іпотекодержателем, з одного боку та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як іпотекодавцями, з іншого боку укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 і ОСОБА_4 передали ОСОБА_2 в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1 . Договір іпотеки укладено на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 20 червня 2016 року.
18 лютого 2019 року, відповідачі уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки передали квартиру АДРЕСА_1 у власність іпотекодержателя ОСОБА_2 .
На момент ухвалення оскаржуваних судових рішень справа № 758/12347/18 не була вирішена, проте за інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року, яке набрало законної сили, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість за договором позики від 20 квітня 2016 року у розмірі 3 403,35 доларів США та за договором позики від 17 лютого 2018 у розмірі 22 279,45 доларів США, а всього 25 682,80 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.