ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/1825/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Чорної Т. О.,
відповідача за первісним позовом - Перунова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 (судді: Малех І. Б. - головуючий, Гриців В. М., Зварич О. В.) і рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 (суддя Долинська О. З.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України"
про розірвання договору,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
про внесення змін до договору,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" (далі - ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України") про розірвання договору від 24.02.2004 № Л/НКВ-044з/НЮ (далі - договір від 24.02.2004)
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов спірного договору, а саме щодо здійснення забудови житлового кварталу, що, на його думку, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку.
1.2. У відзиві на позов ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" просило відмовити у його задоволенні, наголошуючи, зокрема, на недоведеності позивачем факту невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором і того, що таке носило систематичний характер; та стверджуючи про вчинення відповідачем дій, необхідних для початку будівництва об`єкта на виконання умов договору, та відсутності у наведеному випадку вини відповідача.
1.3. ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України", у свою чергу, звернулося до Господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про внесення змін до договору від 24.02.2004 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до вказаного договору від 22.08.2008) та викладення пункту 3.5 договору в редакції, наведеній товариством у прохальній частині зустрічного позову.
Зустрічний позов обґрунтовано наявністю правових підстав для внесення змін у спірний договір в частині зменшення відсотку загальної площі житла в об`єкті, що має передати інвестор-генпідрядник замовникові, та визначення обов`язку інвестора-генпідрядника сплатити кошти інвестиційного внеску на розвиток та створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України з огляду на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" звертало увагу на те, що у зв`язку з суттєвими та тривалими інфляційними процесами, військовими діями, зміною законодавства, стало неможливим виконання договору на тих умовах, на яких він укладався. Крім того, відсоток загальної площі житла, що підлягає передачі за умовами спірного договору, ставить інвестора-генпідрядника у нерівні та економічно невигідні умови, порівняно з іншими забудовниками та виключає можливість отримання ним прибутку, призводить до спричинення збитків підприємству, що, відповідно, унеможливлює виконання договору на попередніх умовах.
1.4. АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" у відзиві на зустрічний позов заперечило проти його задоволення, посилаючись, зокрема на недоведеність одночасної наявності усіх умов, необхідних для внесення змін до спірного договору згідно з положеннями частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, та наявності виняткових випадків, передбачених у частині 4 вказаної норми.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Внесено зміни до договору від 22.08.2008 про внесення змін та доповнень до договору від 24.02.2004 та викладено пункт 3.5 договору в резолютивній частині рішення суду в редакції позивача за зустрічним позовом. Здійснено розподіл судових витрат.
Відмовляючи у первісному позові, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами обставин, котрі підтверджують систематичність невиконання відповідачем за первісним позовом умов договору чи істотність порушення зобов`язання. Також позивач за первісним позовом не навів жодного обґрунтування того, в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв`язок існує між такою шкодою та порушенням умов договору, або того, яким саме чином позивач за первісним позовом зазнав такої шкоди, з огляду на відсутність з його боку будь-яких спроб фактично отримати очікуване ним за договором.
Натомість, як установив суд, наявні у справі докази підтверджують вчинення відповідачем за первісним позовом упродовж тривалого часу дій, спрямованих на виконання спірного договору. За висновком суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом не зміг приступити до виконання окремих обов`язків за спірним договором саме через невиконання зобов`язань за договором самим позивачем за первісним позовом, а за недоведеності наявності вини відповідача у невиконанні умов договору, відсутні правові підстави для його розірвання.
Водночас, зважаючи на положення законодавства та умови договору від 24.02.2004, якими передбачено підстави для його розірвання, суд першої інстанції зазначив, що розірвання спірного договору є безпідставним, оскільки це суперечить самому договору та закону в частині одностороннього розірвання через відсутність взаємної згоди, а також відсутність будь-яких доказів систематичного невиконання відповідачем за первісним позовом його умов, тоді як згідно з положеннями договору його розірвання можливе лише за умови наявності згоди сторін при систематичному невиконанні однією зі сторін своїх зобов`язань.
Поза тим, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги зустрічного позову та дійшов висновку про можливість внесення спірних змін у договір, зважаючи, зокрема на положення частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 скасовано частково, а саме в частині задоволення зустрічного позову та прийнято нове рішення в цій частині, яким в задоволенні зустрічного позову відмовлено. В решті рішення місцевого господарського суду щодо первісного позову залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог первісного позову про розірвання договору.
Водночас апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про внесення змін у спірний договір, оскільки суд апеляційної інстанції установив відсутність усіх чотирьох умов, які є необхідними для зміни умов договору на підставі рішення суду, в порядку частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, та відсутність виняткових випадків для внесення спірних змін згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою ( з урахуванням її уточненої редакції) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 в частині залишення без змін рішення місцевого господарського суду щодо первісного позову та скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" у повному обсязі та розірвати договір від 24.02.2004. Отже, скаржник оскаржує судові рішення у справі лише в частині відмови у задоволенні вимог первісного прозову про розірвання договору.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 4 статті 188 Господарського кодексу України та частини 2 статі 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, тобто щодо розірвання договору при систематичному невиконанні умов договору, а також невиконанні умов договору в цілому протягом тривалого часу (16 років). Водночас скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема щодо нездійснення ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" як стороною договору від 24.02.2004 забудови житлового кварталу земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни, а отже, невиконання зобов`язань за таким договором. Скаржник зазначає про вжиття ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" з 2004 року по 2010 рік та в 2013 році заходів щодо виконання умов договору, проте, стверджує, що з 2013 року до 2017 року жодних дій для виконання умов договору від 24.02.2004 вказаним товариством вжито не було. За доводами скаржника, невжиття товариством заходів щодо освоєння земельної ділянки шляхом її забудови свідчить про систематичний характер невиконання умов договору. Таким чином, за наявності істотного порушення відповідачем за первісним позовом умов спірного договору, існують підстави для його розірвання.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" заперечило проти доводів касаційної скарги; просило відмовити у її задоволенні, оскаржені судові рішення у справі залишити без змін та закрити касаційне провадження у справі, відкрите на підставі пункту 4 частини 2 статті 2987 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, ухвалені в оскарженій частині судові рішення у справі є законними та обґрунтованими, а доводи в цій частині такими, що ґрунтуються на переоцінці доказів у справі.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 24.02.2004 між Львівською державною залізницею (замовник) і ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" (інвестор-генпідрядник) укладено договір № Л/НКВ-044з/НЮ, предметом якого є взаємні обов`язки сторін з приводу освоєння земельної ділянки шляхом забудови житлового кварталу за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни. За умовами цього договору замовник наділяє інвестора-генпідрядника правом виконання від його імені основних функцій замовника щодо забудови житлового кварталу. Інвестор-генпідрядник бере на себе виконання від імені замовника основних функцій замовника щодо забудови житлового кварталу, зобов`язується здійснити забудову житлового кварталу за власні кошти та кошти залучених ним інвесторів (пункти 1.1- 1.3 цього договору).
За змістом пунктів 2.1.1- 2.1.6, 2.1.10 договору від 24.02.2004 замовник зобов`язується передати інвестору-генпідряднику для ознайомлення і подальшого коригування наявну у замовника вихідну та проєктну документацію щодо забудови житлового кварталу на даній земельній ділянці; надати інвестору-генпідряднику право укласти угоду з інститутом "Містопроект" на коригування проєктних пропозицій щодо забудови житлового кварталу на вул. Роксоляни, зібрати або поновити видані раніше замовнику технічні умови на будівництво у відповідних службах міста; надати інвестору-генпідряднику право укладати угоди зі спеціалізованими проєктними організаціями на виготовлення робочої проєктно-кошторисної документації будівництва житлового кварталу (оплата робіт проводиться за рахунок інвестора-генпідрядника); спільно з інвестором-генпідрядником забезпечити погодження проєктно-кошторисної документації в інженерних службах міста, провести необхідні експертизи або за взаємною згодою доручити виконання цих робіт інвестору-генпідряднику; спільно з інвестором-генпідрядником одержати дозвіл на будівництво об`єктів в даному житловому кварталі та зареєструвати його в інспекції Держархбудконтролю; після завершення інвестором-генпідрядником будівництва об`єктів в даному житловому кварталі здати їх спільно з інвестором-генпідрядником державній приймальній комісії; не створювати умов та не приймати дій, котрі могли би суперечити умовам цього договору.
У свою чергу, відповідно до пунктів 2.3.1-2.3.9 вказаного договору інвестор-генпідрядник зобов`язується виконувати взяті на себе основні функції замовника, визначені чинним законодавством, щодо будівництва житлового кварталу; забезпечити фінансування та спорудження об`єктів в житловому кварталі; при виконанні робіт дотримуватись обов`язкових норм, правил та вимог чинного законодавства; спільно із замовником вирішити питання експлуатації новозбудованих будинків у житловому кварталі; за завершенням будівництва виконати усі роботи, пов`язані зі звільненням будівельного майданчика; на вимогу замовника надати усю необхідну інформацію, пов`язану із виконанням цього договору; своєчасно фінансувати замовнику витрати, пов`язані з виготовленням та погодженням проєктно-кошторисної документації у відповідних службах міста, або самостійно оплачувати ці витрати за договорами чи виставленими рахунками; інвестор-генпідрядник зобов`язується надавати допомогу працівникам Львівської залізниці в отриманні кредитів для оплати пайової участі в будівництві житла, участі в державних пільгових програмах особам, котрі мають на це право; інвестор-генпідрядник несе відповідальність за якість виконаних робіт та терміни здачі об`єктів у житловому кварталі.
У пункті 6.3 договору від 24.02.2004 сторони погодили, що цей договір може бути розірваний при взаємній згоді сторін або при систематичному невиконанні стороною однією із сторін своїх зобов`язань.
22.08.2008 між ДТГО "Львівська залізниця" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору від 24.02.2004, згідно з яким пункт 6.3 договору було викладено в новій редакції, згідно з якою цей договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін при систематичному невиконанні однією із сторін своїх зобов`язань.
Під час розгляду спору попередні судові інстанції установили та це підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору від 24.02.2004 ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" уклало з Державним підприємством "Державний інститут проектування міст "Містопрпроект" угоду від 30.08.2007 № 9560-07 на виготовлення проєктно-пошукової документації "Забудова І-ї черги житлового кварталу ІУ-24.2 по вул. Роксоляни у м. Львові (мікрорайон "Білогорща". Ескізний проект", а також угоду № 9225-2007 на виготовлення проєктно-пошукової документації "Коригування ДПТ по вул. Роксоляни в м. Львові". Роботи за цими договорами були оплачені та прийняті ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України", що підтверджується відповідними актами виконаних робіт. Також на звернення ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" отримано відповідь Головного державного санітарного лікаря м. Львова від 19.08.08 № 1946/05 про погодження проєктних пропозицій "Забудова 1-черги житлового кварталу ІV-24-2 по вул. Роксоляни у м. Львові". Аналогічне погодження ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" отримало від Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області від 02.09.2008 № 11-12845. Водночас у листі від 26.08.2008 № 52 ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" та у листі від 27.08.2008 № НГ-10/3005 ДТГО "Львівська залізниця" звертались до теплопостачального підприємства Залізничного району у м. Львові про погодження попередніх технічних умов на індивідуальне (поквартирне) теплозабезпечення та підігрів води. Разом з тим Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради розглянуло звернення ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" та ДТГО "Львівська залізниця" та не висловило заперечень щодо можливості будівництва 1-ої черги житлового кварталу в складі трьох пускових комплексів на вул. Роксоляни, про що свідчить його лист від 21.09.2008 № 5-9111/2401.
Також суди установили, що на виконання зобов`язань за договором ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" (лист від 12.10.2007 № 74), ДТГО "Львівська залізниця" (лист від 11.10.2007 № 379) звертались до Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради про погодження розробленого містобудівного обґрунтування "Коригування ДПТ по вул. Роксоляни у Львові для багатоповерхової житлової забудови кварталу". Водночас ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" отримало висновок комплексної державної експертизи від 25.11.2009 № 14-01437-09 щодо містобудівної документації "Містобудівне обґрунтування забудови кварталу на вул. Роксоляни у м. Львові".
Попередні судові інстанції установили і те, що 15.02.2007 між Львівським комунальним підприємством "Центр земельного кадастру та землеустрою" (виконавець) та ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" (замовник) було укладено договір від 15.02.2007 № 96 на виконання проєктно-вишукувальних робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на вул. Роксоляни, який було виконано, про що свідчить акт виконаних робіт, наявний у справі. Крім того, ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" уклало із Головним управлінням земельних ресурсів у Львівській області договір від 28.05.2008 № 766 на проведення державної землевпорядної експертизи земельної ділянки площею 5,0634 га на вул. Роксоляни.
У подальшому, про що свідчить зміст листа від 09.06.2008 № НТВ-18/16, ДТГО "Львівська залізниця" уповноважила директора ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" отримати відкоригований акт на право постійного користування земельною ділянкою на вул. Роксоляни у м. Львові, який було отримано директором ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" та передано разом із технічною документацією на земельну ділянку замовнику ДТГО "Львівська залізниця". 22.08.2008 ДТГО "Львівська залізниця" видало довіреність № НЮ-576, якою уповноважило генерального директора ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" представляти інтереси ДТГО "Львівська залізниця" як користувача земельної ділянки, для ефективного виконання обов`язків за договором від 24.02.2004, у зв`язку із чим, як зазначили суди попередніх інстанцій, частина дозвільної документації в ході виконання договору виготовлялась на позивача за первісним позовом, зокрема, документація на земельну ділянку, що й підтверджується вказаними спільними листами та діями сторін на виконання договору. При цьому у довіреності визначено, що вона чинна до завершення будівництва першої черги та прийняття об`єкта в експлуатацію.