ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2023 року
м.Київ
справа №804/3541/17
адміністративне провадження № К/9901/54433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (далі - позивач, ТОВ "Вільногірське скло", Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС (далі - відповідач, скаржник, Управління) від 17 травня 2017 року №0003454609 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 945 651,00 грн. та №0003464609 щодо зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 54 779,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №43/28-10-46-09-15/30809384 від 05 травня 2017 року, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виател" (далі - ТОВ "Виател"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Склопостач" (далі - ТОВ "Склопостач"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Піллет Енерго" (далі - ТОВ "Піллет Енерго"); водночас відповідач свою позицію ґрунтував виключно на відомостях з інформаційних баз даних ДФС України; крім того твердження відповідача про нереальність спірних господарських операцій суперечать принципам презумпції правомірності правочинів та індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди за наслідками відносин із ТОВ "Виател", ТОВ "Піллет-Енерго" та ТОВ "Склопостач", оскільки операції між ними не мали реального характеру й зобов`язання фактично не виконувались контрагентами, тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Вільногірське скло" задоволено; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року скасовано; ухвалено у справі нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ "Вільногірське скло" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 травня 2017 року №0003454609 та №0003464609.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов переконання, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Виател", ТОВ "Склопостач", ТОВ "Піллет-Енерго") здійснювались у межах господарської діяльності Товариства, відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій; разом з тим відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про їх нереальний характер.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки та неправильне застосування цим судом норм матеріального права й порушення процесуальних норм, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду попередньої інстанції та прийняття ним рішення без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про недоведення Товариством господарських відносин з контрагентами (ТОВ "Виател", ТОВ "Склопостач", ТОВ "Піллет-Енерго"), на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами з`ясовано, що ТОВ "Вільногірське скло" зареєстровано виконавчим комітетом Вільногірської міської ради 20 березня 2001 року та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС як платник податків, в тому числі, ПДВ.
Основним видом діяльності позивача є виробництво порожнистого скла, а до неосновних видів діяльності відносяться виробництво гофрованого паперу та картону, виробництво та оброблення інших скляних виробів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, вантажний автомобільний транспорт.
Посадовою особою відповідача в період з 26 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року на підставі наказу №852 від 24 квітня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Виател" за лютий-квітень, червень 2014 року, ТОВ "Склопостач" за квітень-травень 2014 року та ТОВ "Піллет Енерго" за жовтень-грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №43/28-10-46-09-15/30809384 від 05 травня 2017 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 685 213,00 грн., у тому числі: за березень 2014 року - в сумі 6 557,00 грн., за квітень 2014 року - в сумі 358 697,00 грн., за травень 2014 року - в сумі 257 382,00 грн., за листопад 2014 року - в сумі 35 977,00 грн., за грудень 2014 року - в сумі 18 802,00 грн., та заниження податку на додану вартість у зазначеному розмірі.
До таких висновків контролюючий орган прийшов, вказуючи, що за наслідками аналізу баз даних ДФС України та податкової інформації щодо ТОВ "Виател", ТОВ "Піллет Енерго", ТОВ "Склопостач" виявлено відсутність будь-яких відомостей про наявні у них трудові ресурси, складські приміщення, автомобільний та інший транспорт і устаткування, необхідні для провадження господарської діяльності, а також непідтвердження по ланцюгу постачання придбання ними товарів, в подальшому поставлених Товариству; крім того зазначені контрагенти формували податковий кредит за податковими накладними, отриманими від суб`єктів господарювання з ознаками ризиковості.
Також Управління посилалось на неможливість здійснення транспортування товару по взаємовідносинам з ТОВ "Виател" з огляду на відстань між пунктами навантаження і розвантаження, число водіїв та транспортних засобів й технічні характеристики останніх; крім того в поданих товарно-транспортних накладних не відображено усіх відомостей, що передбачені формою цього документа, а також не надано сертифікатів якості на товар.
Крім того, як зазначено в акті перевірки, на підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ "Вільногірське скло" та ТОВ "Склопостач" не складено та не подано видаткових і товарно-транспортних накладних, актів передачі, звітів комісіонера тощо.
На підставі акту перевірки Управлінням 17 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0003464609 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 54 779,00 грн. та №003454609 щодо збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 945 651,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 630 434,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 315 217,00 грн.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Виходячи з приписів пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.177 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Водночас, приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).
Як закріплено в частині 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.