Постанова
Іменем України
28 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 334/8145/17
провадження № 61-13120св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Мотивуючи позовні вимоги зазначав, що 24 березня 2000 року йому призначена пенсія за віком, виплата якої припинена з листопада 2009 року у зв`язку із його виїздом на постійне проживання до Ізраїлю.
Перед від`їздом за кордон у вересні 2009 року йому відповідачем наперед виплачена пенсія за шість місяців (з жовтня 2009 року до березня 2010 року).
02 липня 2015 рокувінзвернувся до Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії за віком, однак останнім в поновленні такої виплати відмовлено з тих підстав, що позивач фактично проживає за межами України та не має реєстрації місця проживання на території України.
Ленінський районний суд міста Запоріжжя постановою від 24 вересня 2015 року у справі № 334/6093/15-а зобов`язав УПФУ в Ленінському районі міста Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 02 липня 2015 року. Позовні вимоги щодо нарахування та сплати пенсії з 01 квітня 2010 року до 01 липня 2015 року залишено без розгляду.
Вважав, що має право на стягнення суми невиплаченої пенсії також за період з 01 квітня 2010 року до 01 липня 2015 року (63 місяці), оскільки його законні права на відновлення отримання пенсії з 07 жовтня 2009 року, передбачені Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/ 2009 від 07 жовтня 2009 року, постановою Верховного Суду України від 12 травня 2015 року №21-180а15 та на відшкодування матеріальної і моральної шкоди згідно зі статями 1-8 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пунктом 2 частини другої статті 22, частин першої, третьої статті 23, статей 1173, 1192 ЦК України залишаються порушеними стосовно відшкодування матеріальної і моральної шкоди від неправомірних дій та бездіяльності відповідача, тому у нього зберіглося право на подання позову до відповідача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди з урахуванням виплачених відповідачем сум згідно з постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 24 вересня 2015 року.
Він звертався до відповідача із заявою від 04 липня 2017 року про сплату йому суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 1 032 601,97 грн, але листом від 03 серпня 2017 року йому було відмовлено.
Вважав, що має право на стягнення з відповідача на його користь суми невиплачених пенсій з врахуванням сплати пенсії за шість місяців після виїзду з України з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2015 року (63 місяці) в розмірі 95 360 грн, суми упущеної вигоди в результаті інфляції за період з 01 квітня 2010 року по цей час 453,5 % відповідно статей 1-8 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"в сумі 204 547,20 грн, матеріальної шкоди з урахуванням інфляції за весь період порушення прав в сумі 1 360 079,20 грн та моральної шкоди в розмірі 40 000 грн, а всього 1 699 986,40 грн.
Просив, уточнивши позовні вимоги, стягнути з відповідача суму несплаченої пенсії у розмірі 95 360 грн та інфляційні втрати за весь період прострочення, разом - 1 474 429, 27 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ленінський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 27 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довів та не надав належних доказів, що підтверджують факт заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди, не зазначено якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, а також не зазначено інших обставин, що мають значення для вирішення питання щодо відшкодування шкоди.
Запорізький апеляційний суд постановою від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 27 лютого 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії у розмірі 90 720 грн та інфляційне збільшення - 282 616, 36 грн, разом - 373 336, 36 грн. Стягнув з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 3 000 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції прийшов до такого висновку, оскільки обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим, оскільки не проведення виплати пенсії відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Також апеляційний суд врахувавши тривалий час існування порушення прав позивача та його доводи щодо характеру моральних страждань, стягнув на його користь відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 грудня 2022 року Верховним Судом отримано касаційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області на постанову Запорізького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 27 лютого 2020 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Посилаючись як на підставу касаційного оскарження судового рішення на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України заявник вказує, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 01 грудня 2020 року у справі № 465/273/16-а, від 21 вересня 2022 року у справі № 816/1627/18, від 10 липня 2018 року у справі № 404/6317/16-а, від 04 березня 2021 року у справі № 520/34/17, від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19, від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а.
Також заявник посилався, що діючим законодавством України функції держави щодо нарахування (обчислення) пенсій покладено на органи ПФУ, однак в порушення вимог закону апеляційним судом прийнято до уваги розрахунки пенсії позивача за період з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2015 року.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 24 березня 2000 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, однак виплата пенсії була припинена у зв`язку із його виїздом на постійне проживання до Ізраїлю.
У вересні 2009 року позивачеві була виплачена пенсія за шість місяців наперед перед від`їздом за кордон (з жовтня 2009 року по березень 2010 року).
02 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, однак відповіддю начальника УПФУ в Ленінському районі міста Запоріжжя йому відмовлено у поновленні виплати пенсії згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, пунктом 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки він фактично постійно проживає за межами України в Ізраїлі, реєстрація місця проживання на території України відсутня та в зв`язку з відсутністю механізму виплати пенсій пенсіонерам, які проживають в країнах з якими не укладено договору про пенсійне забезпечення.
27 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФУ в Ленінському районі міста Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми матеріальної та моральної шкоди, в якому просив зобов`язати відповідача нарахувати (з належним перерахунком) та сплатити йому невиплачену своєчасно пенсію з 01 квітня 2010 року по теперішній час та продовжувати нараховувати і сплачувати йому належну пенсію безстроково та відшкодувати йому за рахунок відповідача матеріальну і моральну шкоду у розмірі 134 576 грн, що складаються з 96 348 грн - середній рівень інфляції за час несплати пенсії, 18 228 грн - сума не отриманого доходу у випадку вкладу пенсії, 20 000 грн - моральна шкода.
Ленінський районний суд міста Запоріжжя постановою від 24 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, у справі № 334/6093/15-а позов ОСОБА_2 до УПФ України в Ленінському районі міста Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми матеріальної та моральної шкоди задовольнив частково. Визнав неправомірними дії УПФУ в Ленінському районі міста Запоріжжя щодо відмови поновити ОСОБА_1 пенсію за віком із 02 липня 2015 року. Зобов`язав УПФУ в Ленінському районі міста Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком із перерахунком її розміру у передбаченому пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 02 липня 2015 року. Позовні вимоги щодо нарахування та сплати пенсії з 01 квітня 2010 року до 01 липня 2015 року залишив без розгляду. В решті позову відмовив.
На виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 24 вересня 2015 року ОСОБА_1, починаючи з 02 липня 2015 року, поновлено виплату пенсії за віком із перерахунком її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Доплата у сумі 18 216,10 грн перерахована у жовтні 2016 року на особистий рахунок позивача, який відкритий в акціонерному товаристві "Ощадбанк".
04 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об`єднаного УПФУ міста Запоріжжя із заявою, в якій просив перерахувати на його рахунок суму матеріальної та моральної шкоди, яка відповідачем залишена без задоволення у зв`язку з відсутністю підстав для такої виплати. Листом об`єднаного управління від 03 серпня 2017 року № 229/В-9 позивачу на його звернення повідомлено, що підстав для виплати матеріальної та моральної шкоди немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ленінського районного суду міста Запоріжжя.
20 січня 2023 року справа № 334/8145/17 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.