Постанова
Іменем України
24 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 2-2649/11
провадження № 61-8890св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович,
заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (стягувач),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року під головуванням судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Барильської А. П., Зайцевої С. А. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У вересні 2022 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. (далі - приватний виконавець) в якій заявник просив визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 постановами від 01 вересня 2022 року на підставі виконавчих листів № 2/412/1421/2012, виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та зобов`язати приватного виконавця скасувати ці постанови.
В обґрунтування скарги посилався на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебувають виконавчі провадження з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/412/1421/2012 про стягнення на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") заборгованості за кредитними договорами.
Заявник вважає, що приватним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження, оскільки на момент пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився строк його пред`явлення.
Крім того, в діях банку вбачається зловживання своїми процесуальними правами, оскільки за одним тим самим кредитним договором банк звертався до різних судів та вчиняв виконавчі написи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 01 грудня 2022 року у задоволенні скарги відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року без змін.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження враховано, що востаннє виконавчий документ перебував на виконанні у Франківському відділі ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області та повернутий без виконання 28 листопада 2019 року у відповідності до вимог пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується відміткою на виконавчому документі, яка вчинена державним виконавцем Борським Р. М. та постановою про повернення виконавчого документа стягувачу.
З наявних в матеріалах справи копій постанов про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вбачається, що вони датовані 01 вересня 2022 року, а отже АТ КБ "ПриватБанк" не пропущений строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, а тому оскаржені заявником постанови про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01 вересня 2022 року вчинені відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" і права боржника не порушують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Красевич А. О. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди не повно з`ясували усі фактичні обставини справи, не дослідили і не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, оскільки не звернули уваги на те, що станом на час звернення стягувача до приватного виконавця із заявами про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2012 року сплили строки для пред`явлення виконавчих документів до виконання.
Крім того у виконавчих листах у графі - "відмітки державного виконавця про виконання рішення або повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення" наявний запис "29.04.15 р. п.2 ст. 47 ЗУ "Про /п д/в ОСОБА_2" без скріплення його печаткою.
Аргументом касаційної скарги також є те, що приватний виконавець не міг прийняти на виконання виконавчі документи від стягувача, адже АТ КБ "ПриватБанк" є державним банком, а тому такі дії є порушенням приписів статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у липні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Істамова І. В. вимоги касаційної скарги просила відхилити.
Вказує, що приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження правильно було враховано, що востаннє виконавчий документ був повернений відділом державної виконавчої служби без виконання 28 листопада 2019 року, а тому його рішення про відкриття виконавчого провадження правомірне, а підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
Додатково вказує, що строк пред`явлення виконавчого документа не пропущений, оскільки він становить три роки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 2-2649/11 з місцевого суду.
12 липня 2023 року справа № 2-2649/11 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 до складу якого входять:
- виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2/412/1421/2012, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по відношенню до боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ППФ "БУГ" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитною угодою від 27 червня 2008 року № Є/V3799 станом на 10 квітня 2012 року за кредитом та відсоткам в розмірі 1 117 126, 38 грн, що є еквівалентом 139 763,09 доларам США, пеню в розмірі 147 760,12 грн, що є еквівалентом 18 486,19 доларам США, штраф відповідно до п. 6.6. кредитної угоди в розмірі 63 256,50 грн (а. с. 61-65);
- виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2/412/1421/2012, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по відношенню до боржника ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ППФ "БУГ" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитною угодою від 28 квітня 2007 року № Є/V 2742 станом на 10 квітня 2012 року за кредитом та відсоткам у розмірі 630 581, 28 грн, що є еквівалентом 78 891,69 долару США, пеню в розмірі 178 672,96 грн, що є еквівалентом 22 353,68 доларам США, комісію в розмірі 7 541,65 грн, штраф відповідно до п. 6.6. кредитної угоди в розмірі 40 475, 21 грн (а. с. 66-70).
Місцевий суд встановив, що з виконавчих листів № 2/412/1421/2012 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 вбачається, що вони перебували на примусовому виконанні та востаннє повернуті згідно пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а. с. № 62, 67).
З наданих приватним виконавцем Маковецьким З. В. копій постанов, на підставі яких були повернуті виконавчі листи, встановлено, що дата їх прийняття - 28 листопада 2019 року (а. с. № 63, 68).
Постанови про відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень датовані 01 вересня 2022 року (а. с. 16-19).
Постановою приватного виконавця Маковецького З. В. від 01 вересня 2022 року виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 (а. с. 71).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 14 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час видачі стягувачу виконавчих листів, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").