Постанова
Іменем України
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 205/1931/18
провадження № 61-2678св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року в складі судді Остапенко Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахування уточнених позовних вимог просила зобов`язати відповідача відновити стан, що існував до порушення її прав на земельну ділянку площею 0,1052 га, кадастровий номер 1210100000:08:198:0003, розташовану на АДРЕСА_1, шляхом знесення господарських споруд, а саме: сараю (тимчасового), літера Ж, згідно з технічною документацією від 08 листопада 2016 року на АДРЕСА_2 та навісу у вигляді великої літньої тераси, збудовані ним на її земельній ділянці.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Відповідач є власником сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_2 .
На межі їхніх земельних ділянок розташований паркан, частину якого відповідач без погодження з нею зніс та побудував на цьому місці господарські споруди. Внаслідок таких дій вона втратила доступ до стіни її літньої кухні. Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою у позасудовому порядку відповідач відмовився.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надала достовірних та достатніх доказів того, що спірні господарські споруди збудовані відповідачем саме на її земельній ділянці.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розподіл судових витрат.
Додаткова постанова мотивована тим, що відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт того, що відповідач побудував на її земельній ділянці господарські споруди підтверджується наявними в матеріалах справи пояснювальними записками Приватного геодезичного центру "Азимут". Проте суди на це уваги не звернули, необґрунтовано відхилили її клопотання про призначення у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи, внаслідок чого передчасно відмовили в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року й ухвалити нове рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 02 вересня 2020 року в справі № 329/766/18, від 11 листопада 2020 року в справі № 673/1123/15-ц, від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19, від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року в справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19, від 16 червня 2021 року в справі № 640/4126/19 та від 22 липня 2021 року в справі № 628/2292/18.
На обґрунтування вимог касаційної скарги, що він надав суду апеляційної інстанції всі необхідні документи на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а саме договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання робіт, квитанцію про часткову оплату послуг, тому підстав для відмови у стягненні цих витрат не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 30 травня 2022 року та від 04 листопада 2022 року відкриті касаційні провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
22 червня 2022 року справа № 205/1931/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 15 травня 1998 року є власником земельної ділянки площею 0,1052 га, кадастровий номер 1210100000:08:198:0003, а також розміщених на цій земельній ділянці житлового будинку з господарськими спорудами, які розташовані на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,0798 га, кадастровий номер 1210100000:08:198:0015, та розміщених на ній житлового будинку з господарськими спорудами, які розташовані на АДРЕСА_2 .
Між сторонами виник спір щодо порушення меж земельних ділянок.
За клопотанням позивача ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 вересня 2018 року в справі було призначено судову земельно-технічну експертизу.
На виконання ухвали суду 25 квітня 2019 року Дніпровський науково-дослідний інститут судових експертиз склав висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 5221-18.
Згідно цим висновком, експертом зокрема встановлено, що відповідно до проведених топографо-геодезичних робіт сертифікованим-геодезистом ОСОБА_4 має місце порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів і документації із землеустрою на земельні ділянки.
Водночас надати відповіді на поставлені питання, чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2, щодо меж земельних ділянок технічній документації; чи має місце порушення ОСОБА_2 меж земельної ділянки ОСОБА_1, самовільне зайняття ним цієї земельної ділянки, неможливо у зв`язку з ненаданням усіх необхідних для виконання експертизи матеріалів, а саме не надано якісної копії документації із землеустрою на земельну ділянку, що стала підставою для видачі позивачу державного акта на право власності на земельну ділянку від 13 липня 1998 року.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_1 про призначення у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.