Постанова
Іменем України
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 127/7471/15
провадження № 61-2486св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року у складі судді Короля О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року № DNABAE00003229 у розмірі 131 125,42 дол. США.
На обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 15 жовтня 2007 року між позивачем і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNABAE00003229, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 39237,83 дол. США зі сплатою 12 % на рік, з кінцевим терміном повернення 12 жовтня 2012 року.
На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 15 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, видавши ОСОБА_1 кредит в розмірі 39 237,83 дол. США, однак ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 131 125,42 дол. США, з яких 28 986,24 дол. США - заборгованість за кредитом, 8 481,41 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 862,37 дол. США -заборгованість з комісії та 91 795,40 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", у якому просив визнати неукладеними кредитний договір від 15 жовтня 2007 року № DNABAE00003229, укладений між ним та банком, та договір поруки від 15 жовтня 2007 року № DNABAE00003229.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 22 червня 2015 року, позовну заяву ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року № DNABAE00003229 у розмірі 131 125,42 дол. США в частині позовних вимог до ОСОБА_2 залишив без розгляду.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 24 травня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання неукладеними кредитного договору та договору поруки залишив без розгляду.
Короткий зміст судових рішень
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 16 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк не довів, що кошти, які були перераховані 16 жовтня 2007 року банком на відкритий рахунок № НОМЕР_1, були призначені для ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору, оскільки у самому договорі немає посилання на цей рахунок, а доказів укладення сторонами договору на його відкриття позивач не надав. Крім того, висновком судової почеркознавчої експертизи від 29 травня 2012 року № 666 у справі № 2-1381/11 спростовано твердження позивача щодо отримання ОСОБА_1 26 050,00 дол. США на виконання кредитного договору.
Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилив, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2016 року залишив без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтована законністю рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 07 листопада 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задовольнив. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що позивач не довів, що банк відкрив рахунок № НОМЕР_1, на який 16 жовтня 2007 року перерахував на виконання кредитного договору 26 054,59 дол. США, саме ОСОБА_1, оскільки у самому кредитному договорі немає посилання на вказаний рахунок, а доказів укладання сторонами договору на відкриття такого рахунку позивач не надав. Разом із тим з матеріалів справи відомо, що кредитні кошти були надані позичальнику через касу банку, згідно з пунктом 1.1 кредитного договору, а не шляхом перерахування на рахунок.Суди доводів сторін по суті позовних вимог належним чином не перевірили, не зазначили в судових рішеннях мотиви відмови у прийнятті зазначених доказів та не надали їм належної оцінки. Приймаючи як належний доказ висновок судової почеркознавчої експертизи в іншій справі, суди не здійснили оцінки доказів у їх сукупності та взаємній достатності.
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 17 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не отримував кредитних коштів через касу банку на виконання умов кредитного договору, тому немає підстав уважати, що у відповідача наявна заборгованості за кредитним договором.
Вінницький апеляційний суд постановою від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, адже банк не довів виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредиту ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 22 лютого 2023 року, адвокат Пац Є. О. як представник АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18, від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/1348/16, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/21578/16, від 18 лютого 2021 року у справі № 904/3242/18.
Як на обґрунтування вимог касаційної скарги банк посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог через недоведеність факту видачі позичальнику кредитних коштів на підставі висновку почеркознавчої експертизи від 23 серпня 2022 року № 2003/2004/22-21. Надані позивачем докази спростовують висновок суду про відсутність факту отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідач не надав доказів того, що він не отримував кредитних коштів. До позовної заяви додано заяву про продаж іноземної валюти від 15 жовтня 2007 року у сумі 28 127,33 дол. США, підписану ОСОБА_1, меморіальний ордер про перерахування коштів від 15 жовтня 2007 року та виписку з рахунка, який було відкрито позичальнику відповідно до пункту 7.2 кредитного договору, з якої видно факт тривалого в часі часткового виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором шляхом внесення платежів на його погашення та сплату процентів за користування ним.
Крім цього, за пунктом 7.1 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 39 237,83 дол. США: на купівлю автомобіля; для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу; за договором особистого страхування тощо. 15 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком і ОСОБА_1 укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого боржник передав у заставу автомобіль.
Проте ці обставини залишені судами поза увагою, що призвело до невідповідності між наявним і не спростованим судами фактом надання ОСОБА_3 розпорядження на продаж кредитних коштів у валюті кредиту та відмовою у позові з підстав недоведеності факту видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за договором.
05 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований тим, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідають вимогам закону і підстав для їх скасування немає. Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлених обставин справи.
Надані позивачем докази не підтверджують факту отримання відповідачем кредитних коштів. Єдиним касовим документом та доказом отримання позичальником кредитних коштів є заява на видачу готівки, яка згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи підписана не відповідачем, а іншою особою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
28 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.