Постанова
Іменем України
23 cерпня 2023 року
м. Київ
справа № 564/282/16-ц
провадження № 61-553св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) -Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Осійчуком Іваном Івановичем, та касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2021 року у складі судді Олійника П. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Боймиструка С. В, Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 30 травня 2008 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір № ROTOGA0000000735, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 28 885 доларів США на строк до 30 травня 2018 року, а відповідач у свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Позивач свої зобов`язання за даним кредитним договором виконав у повному обсязі. Натомість відповідач належним чином умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого станом на 04 лютого 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 19 042,17 доларів США, яка складається з: 14 438,07 доларів США - заборгованості за кредитом; 2 409,47 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 403,39 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 875,20 доларів США - пеня; 9,73 доларів США - штраф (фіксована частина); 906,31 доларів США - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладені обставини, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ROTOGA0000000735 від 30 травня 2008 року в розмірі 19 042,17 доларів США, що становить 489 193,29 грн, а також понесені судові витрати.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитного договору № ROTOGA0000000735 від 30 травня 2008 року недійсним.
В обґрунтування позову посилався на те, що банк під час укладення вказаного кредитного договору порушив його права як споживача фінансових послуг банку, а також включив в договір несправедливі умови і не попередив про валютні ризики.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № ROTOGA0000000735 від 30 травня 2008 року та застосувати наслідки недійсності вказаного кредитного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними розділ 4 "Резервування ресурсів" і п. 7.2 кредитного договору № ROTOGA0000000735 від 30 травня 2008 року в частині встановлення оплати за резервування ресурсів та за проведення додаткового моніторингу та п. 8.1 кредитного договору № ROTOGA0000000735 від 30 травня 2008 року в частині встановлення розміру винагороди за резервування ресурсів та за проведення додаткового моніторингу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що частина 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, чого банком зроблено не було, а тому позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення коштів за кредитним договором до закінчення строку кредитування.
Щодо інших позовних вимог первісного позову суд зазначив, що наданий банком розрахунок через відсутність графіку погашення кредиту, визнання недійсними окремих положень кредитного договору та фактичне внесення відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості, не дає можливості визначити розмір існуючої на час звернення до суду заборгованості.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 та п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, виходив з того, що передбачена умовами кредитного договору розділом 4 "Резервування ресурсів" і пунктом 7.2 оплата за резервування ресурсів та за проведення додаткового моніторингу є незаконною.
Водночас суд вважав, що позивач був проінформований про істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, у зв`язку із чим не можна визнати кредитний договір недійсним у цілому.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Осійчука І. І. подали апеляційні скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційні скарги АТ КБ "Приватбанк" та представника ОСОБА_1 - адвоката Осійчука І. І. залишено без задоволення, рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 січня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" і в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити у повному обсязі.
01 лютого 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Осійчука І. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення в частині стягнення витрат на проведення судово-економічної експертизи та витрат на правову допомогу.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 березня 2021 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору в цілому недійсним у касаційному порядку не оскаржені, а тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.
Доводи інших учасників справи
09 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Осійчука І. І. надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому заявник просить суд у задоволенні вказаної касаційної скарги відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" та витребувано матеріали цивільної справи.
10 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Осійчуком І. І.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 cерпня 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 553/1501/15-ц (провадження № 14-50цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 травня 2008 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ROTOGA0000000735.
Відповідно до пункту 1.1 та пункту 8.1 кредитного договору, кредитор надає Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 28 885,00 доларів США. Термін користування кредитом - з 30 травня 2008 року до 30 травня 2018 року. Невід`ємним додатком до даного договору є Додаток № 2 - графік погашення кредиту за кредитним договором від 30 травня 2008 року (пункт 8.9 договору).
Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 2.2.11 договору, банк зобов`язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту по рахунку. При цьому позичальник сплачує банку винагороду, що дорівнює сумі залишку коштів між сплаченими позичальником на день здійснення моніторингу коштами і нарахованими банком на останній термін сплати. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Даний кредит надавався на споживчі цілі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - адвокатом Осійчуком І. І., не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині відповідають не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вирішення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 .
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").
Відповідно до частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.