Постанова
Іменем України
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 127/11497/21
провадження № 61-3869св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая Оксана Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником - адвокатом Федик Юлією Юріївною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2022 року у складі судді Бойко В. М., та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая О. М., про визнання правочину недійсним.
В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н. В., ним була придбана квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У той же день, 14 березня 2008 року, з метою отримання коштів для придбання квартири, він уклав кредитний договір № 1403/2008/840-ЖК/132 з Відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра", банк), за умовами якого банк передав йому у тимчасове користування грошові кошти у сумі 18 324 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 14 березня 2008 року між позивачем та ВАТ КБ "Надра" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н. В., відповідно до умов якого квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, було передано в іпотеку банку.
Крім цього, 14 березня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 14/03/2008/840-ЖК/132 від 14 березня 2008 року.
У подальшому, 24 вересня 2019 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір № 14/03/2008/840-ЖК/132 про відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором та за договорами забезпечення, у зв`язку з чим, до останнього перейшло право вимоги і за іпотечним договором від 14 березня 2008 року.
ОСОБА_4 став іпотекодержателем спірної квартири.
В свою чергу, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2019 року поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме - вищевказану спірну квартиру шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на частку цієї квартири, вартістю 90 139,50 грн.
На підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1950, ОСОБА_4 на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку" було передано спірну квартиру у власність ОСОБА_5 .
Позивач вважає, що укладення зазначеного договору відбулось з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки спірна квартира є майном, на яке поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. 02 вересня 2020 року та зареєстровано в реєстрі за № 1950.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2022 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. 02 вересня 2020 року і зареєстровано в реєстрі за № 1950.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на спірну квартиру, яка за площею не перевищує 140 кв.м та використовується як місце постійного проживання позивачем і є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку з дією Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 через представника - адвоката Федик Ю. Ю.звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Федик Ю. Ю. залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16 березня 2023 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Федик Ю. Ю.звернулась до Верховного Суду засобами поштового зв`язку з касаційною скаргою нарішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено дію рішення суду першої інстанції, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції.
23 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 14 березня 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (продавці) передали у власність, а ОСОБА_1 (покупець) прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 . Загальна площа квартири- 23 квадратних метри. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н. В. 14 березня 2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 795.
14 березня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14/03/2008/840-ЖК/132, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти у сумі 18 324 доларів США в порядку і на умовах визначених цим Договором та програмою "Перше житло".
14 березня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання зобов`язання, що випливають з кредитного договору, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв у іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 7.1 указаного договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині.
Згідно з пунктом 7.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі:
- рішення суду;
- виконавчого напису нотаріуса;
- домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку";
- права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку";
Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.4 цього договору (пункт 7.5 договору іпотеки).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2019 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ КБ "Надра", про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя - квартиру АДРЕСА_2 шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на частку даної квартири вартістю 90 139,50 грн.
Під час судового розгляду судами установлено, а сторонами не заперечувалось, що в результаті укладення ряду договорів, право вимоги за кредитним та іпотечним договором, укладеним між ВАТ КБ "Надра" та позивачем, перейшло до відповідача - ОСОБА_4 .
З вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року вбачається, що 24 вересня 2019 року ОСОБА_4 укладено договір № 14/03/2008/840-ЖК/132 про відступлення права вимоги ПАТ КБ "Надра" за кредитним договором № 14/03/2008/840-ЖК/132 від 14 березня 2008 року, у зв`язку з чим, до нього перейшло право вимоги за іпотечним договором від 14 березня 2008 року. Станом на 13 січня 2020 року заборгованість за кредитним договором складає: тіло - 365 705,35 грн, проценти - 196 101,52 грн. Станом на 21 квітня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 складає 561 806,87 грн. ОСОБА_4 вимагав виконати зобов`язання. У випадку несплати заборгованості, після спливу тридцятиденного терміну з дня отримання даного повідомлення, останній заявив про намір продати від свого імені спірну квартиру.
02 вересня 2020 року ОСОБА_4 (Продавець), діючий відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", та як іпотекодержатель за договором іпотеки (який містить відповідне застереження), посвідченим приватним нотаріусом ВМНО Миронюк Н. В. 14 березня 2008 року, та ОСОБА_3 (Покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, а остання прийняла вказану квартиру і сплатила за неї суму, визначену в договорі. Продаж квартири вчинено за 411 124 грн.
Відповідно до Акту № 1025 від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 фактично проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV"Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.