Постанова
Іменем України
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 520/5682/18
провадження № 61-201св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "УкрСоцбанк", Комунальне підприємство "Реєстрація нерухомості та бізнесу",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року у складі судді Петренка В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УкрСоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" (далі - КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу") про скасування реєстрації права власності банку на квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначила, що 03 грудня 2007 року між нею та АКБ СР "Укрсоцбанк", назву якого в подальшому було змінено на ПАТ "Укрсоцбанк", було укладено договір кредиту № 2007/24-24/218, відповідно до умов якого їй надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 40 000,00 доларів США, кінцевою датою повернення кредиту є 02 грудня 2022 року.
У забезпечення виконання вказаного кредитного договору між нею та АКБ СР "Укрсоцбанк" 03 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є 3-кімнатна квартира, загальною площею 70,7 кв.м, житловою площею 40,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в якій, окрім неї, зареєстровані та постійно мешкають її неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 травня 2018 року їй повідомили, що право власності на вказану квартиру переоформлено на ПАТ "Укрсоцбанк", і вона вже не є власницею квартири, а 08 травня 2018 року з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно їй стало відомо, що 17 квітня 2018 року державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Мельник Т. І. на користь ПАТ "Укрсоцбанк" було перереєстровано право власності на квартиру, яка їй належала на праві власності, номер запису: 25849292.
Зазначені дії реєстратора позивачка вважає неправомірними, оскільки будь-якого повідомлення про перереєстрацію права власності їй не надходило, рішення про державну реєстрацію прийнято державним реєстратором без підтвердження фактів укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги кредитора та повідомлення про подальше застосування застереження про позасудовий спосіб задоволення вимог банку, а також без вчинення належних реєстраційних дій щодо нерухомого майна.
Крім того, відповідач фактично позбавив права власності позивача в той час, коли діє заборона на вказані дії, згідно Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд скасувати право власності банку на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ПАТ "УкрСоцбанк", номер запису про право власності: 25849292.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСоцбанк", КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" задоволено.
Скасовано право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ПАТ "УкрСоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, номер запису про право власності: 25849292.
Стягнуто з ПАТ "УкрСоцбанк" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн.
Стягнуто з КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що іпотекодержателем не дотримані вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому, суд першої інстанції послався на те, що положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлена загальна заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника, незалежно від суб`єкта, який здійснює таке стягнення.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ "УкрСоцбанк" здійснило звернення стягнення на предмет іпотеки поза межами строку позовної давності.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2019 року заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року залишено без задоволення.
Не погодившись з заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року, ПАТ "УкрСоцбанк" звернулось з апеляційною скаргою на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСоцбанк" залишено без задоволення, заочне рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року у цій справі залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
31 грудня 2021 року АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
17 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 520/5682/18.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 520/5682/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 03 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", назву якого в подальшому було змінено на ПАТ"Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2007/24-24/218, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 40 000,00доларів США зі сплатою 12,5% річних та наступними порядком погашення суми основної заборгованості: з січня 2007 року по листопад 2022 року щомісячно до 10 числа рівними частками по 222,22 доларів США; в грудні 2022 року - 222,62 долари США, з кінцевим терміном повернення 02 грудня 2022 року, на умовах, визначених цим договором.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 2007/24-24/218 від 03 грудня 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею 70,7 кв.м, житловою площею 40,2кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого Трофімець В. В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 03 грудня 2007 року за реєстровим № 2579, та зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 03 грудня 2007року за № 2537695.
Відповідно до пункту 4.1. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.1. договору іпотеки).
Пунктом 4.5. договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Відповідно до пункту 6.2. договору іпотеки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08травня 2018 року вбачається, що право власності на іпотечну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, було зареєстровано за ПАТ "УкрСоцбанк" шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Реєстрація квартири була здійснена державним реєстратором КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Мельник Т. І. 17 квітня 2018 року, запис про право власності № 25849292. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40771516 від 23 квітня 2018 року Мельник Т. І., КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу", Одеська область.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог до ПАТ "Укрсоцбанк"
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).
За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Приписами статті 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.