Постанова
Іменем України
28 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 683/3871/21
провадження № 61-6729св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Старокостянтинівська міська станція юних техніків,
третя особа - управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2022 року у складі судді Лугового О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської станції юних техніків, третя особа - управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, про скасування наказу про відсторонення від роботи.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Старокостянтинівської міської станції юних техніків (далі - Старокостянтинівська МСЮТ) про скасування наказу про відсторонення від роботи.
Позов обґрунтовано тим, що позивач працює на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та керівником гуртка Старокостянтинівської МСЮТ. Наказом директора Старокостянтинівської МСЮТ від 08 листопада 2021 року її було відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку з відсутністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили цей наказ.
На думку позивача, рішення про відсторонення працівника прийнято у формі та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), тому є неможливим застосування до спірних правовідносин положень постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції України з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовилися від вакцинації проти COVID-19.
Позивач просила суд скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 42-к директора Старокостянтинівської МСЮТ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи ґрунтується на вимогах закону, оскільки ОСОБА_1 є працівницею закладу освіти та не надала адміністрації закладу документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютне протипоказання до проведення такого щеплення. Відсутні порушення права позивача на працю, закріпленого у статті 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а обмеження ОСОБА_1 було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки усіх учасників освітнього процесу, в тому числі і дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
09 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
ОСОБА_1 зазначає, що ні постановою КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, ні КЗпП України, ні статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не передбачено, у який саме спосіб керівники установ мають забезпечити відсторонення працівників та не встановлено конкретного порядку відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень, у тому числі від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.
Календарем профілактичних щеплень в Україні не передбачено обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.
Також, у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у справах про відсторонення від роботи працівника через відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2022 року Старокостянтинівська МСЮТ надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 працює заступником директора з навчально-виховної роботи та керівником гуртка Старокостянтинівської МСЮТ (а. с. 8).
Наказом директора Старокостянтинівської МСЮТ Турбана В. від 08 листопада 2021 року № 42-к було відсторонено ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку з відсутністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили цей наказ (а. с. 9).
Зазначений наказ виданий на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пункту 41-6 постанови КМУ від 20 жовтня 2021 року № 1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236", повідомлення про обов`язковість вакцинації проти COVID-19 та відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 від 04 листопада 2021 року № 01 та № 02.
Наказом директора Старокостянтинівської МСЮТ від 25 лютого 2022 року № 3-к ОСОБА_1 допущено до роботи з 28 лютого 2022 року до завершення воєнного стану в Україні (а. с. 100).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Конституція України як Основний закон гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).