ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 570/5161/18
провадження № 51-4101км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_8 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180180000936, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Берестя Дубровицького району Рівненської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_8 29 липня 2018 року о 10:20., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на території домогосподарства за адресою:
АДРЕСА_2, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_9 умисно завдала їй не менше шести ударів правою ногою в ділянку голови, не менше шести ударів у ділянку тулуба, верхніх та нижніх кінцівках та не менше восьми ударів долонями в ділянку голови, після чого покинула територію домогосподарства.
Продовжуючи свої злочинні наміри, цього ж дня, приблизно о 18:30 ОСОБА_8, перебуваючи на території вищевказаного домогосподарства, заподіяла ОСОБА_9 не менше п`яти ударів долонями та не менше восьми ударів правою ногою в ділянку голови, не менше 10 ударів правою ногою в ділянку тулуба, у результаті чого спричинила потерпілій тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, від яких 04 серпня 2018 року в Рівненській міській лікарні настала смерть потерпілої ОСОБА_9 .
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2021 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подалакасаційну скаргу
У касаційнійскарзі засуджена ОСОБА_8, посилаючись наістотні порушеннявимог кримінальногопроцесуального закону, неповноту таневідповідність висновківсудів фактичнимобставинам кримінальногопровадження, проситьскасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляду суді першоїінстанції.
Наобґрунтування доводівподаної касаційноїскарги зазначає, що суди:
? переклали на неї обов`язок доведення невинуватості, чим порушили вимоги ст. 62 Конституції України;
? не перевірили дотримання органом досудового розслідування правил підслідності;
? не спростували доводи засудженої щодо надходження трупа на експертизу з порушенням вимог ст. 214 КПК України та без наявності медичної картки померлої, чим порушили право ОСОБА_8 на захист.
Також стверджує, що:
? її винуватість увчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 121 КК України, недоведена іґрунтується наприпущеннях;
? протоколдопиту свідка ОСОБА_10 від 04 серпня2018 року не містить відомостейстосовно слідчого,який допитавсвідка, щосвідчить профальсифікацію доказів;
? у висновку експертизи експертпосилався намедичну картку№ 14312 стаціонарногохворого ОСОБА_9, яка відсутняв матеріалах кримінальногопровадження;
? усупереч вимогам Кримінальногопроцесуального кодексуУкраїни (далі- КПК України), експерти самостійно вдалисядо збирання доказів, на підставі якихбуло проведено експертизу, оскількив матеріалах справивідсутнє підтвердження, що медична документаціябула надана експертаму процесуальний спосіб, визначений КПКУкраїни;
? надходження трупадо судово-медичногобюро відбулося без медичної картки померлої та зпорушенням вимогст. 214 КПК України, а саме безвнесення відомостейдо Єдиного реєстру досудових розслідувань;
? у порушення ст. 290 КПК України сторона обвинувачення не здійснила відкриття медичної картки№ 14312 стаціонарного хворого Рівненської ЦМЛ, на ім`я ОСОБА_9, у зв`язку з чим ОСОБА_8 була позбавлена можливості ставити додаткові питання експертам;
? судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Узапереченнях накасаційну скаргупредставник потерпілого ОСОБА_6 зазначив, щовирок судупершої інстанціїта ухвала апеляційногосуду єзаконними таобґрунтованими. Проситькасаційну скаргузасудженої залишитибез задоволення, а оскаржувані судовірішення - беззміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржувані судові рішеннябез зміни.
Мотиви Суду
Заслухавшидоповідь судді, обговоривши доводи, наведені вкасаційній скарзі, перевіривши матеріаликримінального провадження, колегія суддівдійшла такихвисновків.
Відповіднодо приписів ст. 438 КПК України підставамидля скасуванняабо змінисудового рішеннясудом касаційноїінстанції єістотне порушеннявимог кримінальногопроцесуального закону, неправильне застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність таневідповідність призначеногопокарання тяжкостікримінального правопорушенняі особі засудженого.
Згіднозі ст. 433 КПК України судкасаційної інстанціїпереглядає судовірішення судівпершої таапеляційної інстанційу межах касаційноїскарги. Прицьому наділенийповноваженнями лишещодо перевіркиправильності застосуваннясудами першоїта апеляційної інстанційнорм матеріальногота процесуального права, правової оцінкиобставин іне має правадосліджувати докази, встановлювати тавизнавати доведенимиобставини, щоне були встановленів оскарженому судовомурішенні, вирішуватипитання продостовірність тогочи іншого доказу.
Отже, касаційний судне перевіряє судовихрішень участині неповнотисудового розгляду, а також невідповідностівисновків судуфактичним обставинамкримінального провадження. Під часперегляду судовихрішень укасаційному порядкуСуд виходитьіз фактичних обставинсправи, встановленихсудами першої та апеляційної інстанцій.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.
Згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також такий конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо в тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме ? винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8, на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано.
Розглянувшикримінальне провадження№ 12018180180000936 суди кваліфікували дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України тапризначили їй відповідне покарання.
При цьому свої висновкищодо доведеностівинуватості ОСОБА_8 у вищезазначеномукримінальному правопорушеннісуд першоїінстанції, з висновкамиякого погодивсяапеляційний суд, обґрунтував показаннямипотерпілого ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, протоколом огляду місця події від 31 липня 2018 року з фототаблицями, відповідно до якого оглянуто домогосподарство по АДРЕСА_1 та вигляд ґанку вказаного будинку, на підлозі якого за вхідними дверима 30 липня 2018 року було виявлено ОСОБА_9 ; протоколом огляду трупа ОСОБА_9 від 06 серпня 2018 року, відповідно до якого в ході огляду трупа ОСОБА_9, під час розтину, встановлено наявність тілесних ушкоджень, зокрема: численні синці на обличчі, на тулубі та кінцівках, численні переломи ребер, внутрішньочерепна травма; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 27 серпня 2018 року. Під час проведення експерименту свідок відтворила, де та в який спосіб ОСОБА_8 завдавала тілесні ушкодження ОСОБА_9 у ділянку голови рукою, у ділянку голови та інших частин тіла ногою, а також місце, де перебувала ОСОБА_9, її позу під час заподіяння їй таких ударів; висновком судово-медичної експертизи від 06 - 17 серпня 2018 року № 451, відповідно до якого виявлена в ОСОБА_9 травма голови, крововиливи в речовину і під оболонки головного мозку, синці
та крововиливи на обличчі належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, що ускладнилося набряком, набуханням головного мозку та призвело до його компресії; висновком експерта від 10 - 17 жовтня 2018 року № 88, згідно з яким між спричиненою потерпілій ОСОБА_9 травмою голови та настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Крім того судпершої інстанціїзазначив, щовинуватість обвинуваченоїпідтверджується такождослідженим всудовому засіданнівідеозаписом слідчогоексперименту зісвідками ОСОБА_13 та ОСОБА_18 .
Так, з показань, наданих свідком ОСОБА_14, вбачається, що в липні 2018 року, вона бачила, як ОСОБА_8 витягнула ОСОБА_9 з будинку на двір, узяла рукою за волосся, а іншою рукою вдарила в обличчя, кинула її на землю та стала завдавати ударів ногами по тулубу, ймовірно в ділянку живота. Коли ОСОБА_9 лежала на правому боці, обвинувачена продовжувала завдавати їй ударів ногами.
Свідок ОСОБА_18 також зазначив, що влітку 2018 року він сидів удома на кухні з ОСОБА_13 та ОСОБА_9 . До них прийшла ОСОБА_8 зі співмешканцем, почала витягати ОСОБА_9 з будинку на двір, лаялася, погрожувала останній, що заб`є її. На вулиці ОСОБА_8 почала бити ОСОБА_9 руками і ногами. ОСОБА_9 лежала на землі на правому боці, а ОСОБА_8 наносила їй удари руками до п`яти ударів у груди, по тулубу, кулаком по підборіддю; ногами нанесла до трьох ударів по ногах, у бік. Потім ОСОБА_8 разом із ОСОБА_17 підняли ОСОБА_9, підвели до машини, поклали в багажник і поїхали.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, зазначила, що 29 липня 2018 року близько 10 год до неї прийшла ОСОБА_9, вони сиділи на кухні, випивали, з ними ще був ОСОБА_18 . Через деякий час приїхала ОСОБА_8, тому що ОСОБА_9 була винна їй гроші, витягнула останню за коси на вулицю, поклала на землю перед дверима і стала її бити, била долонею по обличчю, заподіяла близько семи ударів, також била ногами по тулубу в ділянку ребер, живота, спини, ніг, потерпіла лежала на боку. Б`ючи, казала, щоб ОСОБА_9 повернула гроші. Потім вони з чоловіком підняли ОСОБА_9, повели до автомобіля.
Разом із тим апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги додаткові показання свідка ОСОБА_13, оскільки вони суперечать її первинним показанням, наданим під час судового засідання 19 лютого 2019 року, в якому, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань, ОСОБА_13 послідовно
й чітко розповідала про обставини заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ОСОБА_8, які також узгоджуються також з показаннями інших свідків у кримінальному провадженні.
Водночас, погоджуючись із вироком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що доводи сторони захисту щодо недопустимості ряду письмових доказів, зокрема висновків експертів № 451 та № 88, не заслуговують на увагу і спростовуються дослідженими безпосередньо судом першої інстанції доказами, яким суд, з урахуванням вимог ст. 86 КПК України, надав правомірну правову оцінку.
Так, апеляційний суд також зауважив, що, як убачається з матеріалів провадження, у ході проведення судових експертиз № 451 та № 88 експерт самостійно доказів не збирав. Зазначені експертизи проведено на підставі медичної карти № 14312 стаціонарного хворого Рівненської ЦМЛ, на ім`я ОСОБА_9, та безпосереднього огляду її трупа. З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту про недопустимість указаних висновків судово - медичних експертиз, оскільки вони проведені без медичної картки ОСОБА_9, є безпідставними.
З висновку експерта Комунального закладу "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради" від 10 - 17 жовтня 2018 року № 88 вбачається, що для проведення судово-медичної експертизи, експертній комісії надано, зокрема, медичну картку стаціонарного хворого № 14312 Рівненської ЦМЛ, на ім`я ОСОБА_9 (т.1 а. п. 134).