ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 519/366/15-к
провадження № 51-1366км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160200000873 від 27 грудня 2014 року, щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 листопада 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК та призначено йому покарання на підставі цього закону у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 06 січня 2015 року по 02 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів і цивільного позову.
За обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 25 грудня 2014 року о 22:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у житловій кімнаті, розташованій у будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту зі знайомим ОСОБА_8 на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, умисно, з метою позбавлення життя останнього, усвідомлюючи характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, кулаком завдав удару в ділянку обличчя потерпілого, від чого той упав на підлогу. Надалі ОСОБА_7 завдав ще не менше двох ударів кулаком в ділянку голови та ногою по тулубу ОСОБА_8 . Продовжуючи вчиняти протиправні дії щодо останнього, ОСОБА_7 взяв тканинну краватку, накинув на шию ОСОБА_8 і почав душити, усвідомлюючи при цьому невідворотність настання смерті потерпілого та свідомо бажаючи саме цього.
Смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії в результаті задушення петлею. Ушкодження в ділянці шиї утворилися внаслідок затягування петлі з м`якого гнучкого матеріалу і за критерієм небезпеки для життя належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Згідно з ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Верховний Суд постановою від 04 лютого 2020 року скасував ухвалу суду апеляційної інстанції і призначив новий розгляд у цьому суді.
За ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року вирок місцевого суду від 02 листопада 2016 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Засуджений указує, що районний суд, пославшись на показання свідків як на докази його винуватості, не врахував того, що ці показання суперечливі, не узгоджуються між собою та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами. При цьому зауважує на вибірковості відображення показань його матері, а також акцентує на тому, що суд не мав зважати на показання свідка ОСОБА_9, адже він є психічно хворою людиною.
Крім того, засуджений уважає, що відсутні будь-які прямі докази його винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
На переконання касатора, місцевий суд не здійснив належного судового розгляду, оскільки залишив поза увагою його неодноразові клопотання, у тому числі ті, що стосувалися допустимості доказів, у достатній мірі не обґрунтував свого рішення й не дослідив усіх обставин так, як це регламентовано ст. 94 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК).
Звертає увагу на суперечності в даті його затримання та порушення його права на захист під час зазначеної слідчої дії, оскільки він не був забезпечений захисником на момент її проведення.
Також, не погоджуючись з оцінкою висновку експерта від 12 січня 2015 року № 29, за яким не виключається наявність слідів крові на вилученій у нього кофті, зазначає, що оскільки кофту було вилучено без дотримання норм КПК.
Стверджує, що в ході судового розгляду не встановлено мотивів вчиненого кримінального правопорушення та не перевірено кваліфікації його діяння саме як умисного вбивства.
Між тим, на думку засудженого, порушення, допущені районним судом, суд апеляційної інстанції не усунув. Усупереч приписам ст. 419 КПК він не виклав докладних мотивів, з яких залишив без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, не врахував аргументів про недопустимість доказів, на які послався у своєму рішенні місцевий суд, не вжив усіх заходів для повного і всебічного апеляційного розгляду.
Водночас уважає, що апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 04 лютого 2020 року, адже не дав вичерпних відповідей на доводи щодо застосування до нього недозволених методів слідства.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, подану засудженим, та просив її задовольнити з викладених у ній підстав, прокурор ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання засудженим установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевірили доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК видно, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який кожний доказ оцінює із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зміст вироку узгоджується з положеннями ст. 374 КПК, зокрема п. 2 ч. 3 цієї статті.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7, суд першої інстанції послався на показання потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, зміст яких докладно відобразив у вироці.
Крім цього, суд зважив на дані ряду письмових доказів, а саме: протоколу слідчого експерименту від 07 січня 2015 року з фототаблицею, згідно з яким під час експерименту підозрюваний ОСОБА_7 відтворив обставини вчиненого ним злочину; протоколу слідчого експерименту від 08 січня 2015 року з фототаблицею, за відомостями якого свідок ОСОБА_9 у ході експерименту відтворив обставини скоєного його братом кримінального правопорушення; висновку криміналістичної експертизи дослідження ґрунтів від 30 січня 2015 року № 111/14, згідно з яким ґрунтові зразки, вилучені в ході додаткового огляду місця події від 07 січня 2015 року на відстані 20 м від місця пригоди, мають общеродову (общегрунтову) приналежність з ґрунтовими нашаруваннями, вилученими з штикової лопати, надісланої на дослідження; висновку судово-медичної імунологічної експертизи від 12 січня 2015 року № 29, за яким кров потерпілого ОСОБА_8 належить до групи В з ізогемагглютиніном анті -А за ізосерологічною системою АВО. На чоловічій кофті (об`єкт № 1-7, маркування відділення), яка належить ОСОБА_7, знайдена кров людини групи В з ізогемагглютиніном анті -А по ізосерологічній системі АВО, що не виключає виникнення від будь-якої людини, носія цієї групової властивості, у тому числі потерпілого ОСОБА_8 ; висновку від 12 січня 2015 року № 57 судово-медичної імунологічної експертизи, згідно з яким кров потерпілого ОСОБА_8 належить до групи В з ізогемагглютиніном анті - А за ізосерологічною системою АВО, кров ОСОБА_7 - до групи А з ізогемагглютиніном анті -В за ізосерологічною системою АВО. На чоловічій кофті та на краватці, вилучених під час огляду потерпілого ОСОБА_8, на одному із зразків мотузки, вилучених у ході огляду місця пригоди, знайдено кров людини, при дослідженні на групову належність якої виявлений антиген В, а на об`єкті № 14 (маркування відділення) на краватці і ізогемагглютиніном анті - А, властивій групі крові В з ізогемагглютиніном анті - А по системі АВО, що не виключає походження від потерпілого ОСОБА_8 (носія антигена В) і виключає походження від обвинуваченого ОСОБА_7 (носія антигена А); висновку судово-медичної імунологічної експертизи від 12 січня 2015 року № 62, відомостями в якому кров потерпілого ОСОБА_8 належить до групи В з ізогемагглютиніном анті - А за ізосерологічною системою АВО, кров обвинуваченого ОСОБА_7 - до групи А з ізогемагглютиніном анті -В за ізосерологічною системою АВО. На двох марлевих тампонах зі змивами, вилучених під час огляду місця події, знайдено кров людини, у ході дослідження на групову приналежність якої знайдено антиген В, властивий групі В з ізогемагглютиніном анті -А по системі АВО, що не виключає походження від потерпілого ОСОБА_8 (носія антигена В) і виключає походження від обвинуваченого ОСОБА_7 (носія антигена А); висновку судово-медичної експертизи від 08 січня 2015 року № 13, згідно з яким під час судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_8 встановлено, що його смерть настала від механічної асфіксії в результаті удавлення петлею.