Постанова
Іменем України
28 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 488/2142/20
провадження № 61-5624 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 року
у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів із житлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що згідно зі свідоцтвом
про право на спадщину за законом від 29 березня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої миколаївської державної нотаріальної контори Тищенком О. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-60,
ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири
АДРЕСА_1 . Іншим співвласником указаної квартири є його батько - ОСОБА_2 .
Вказували, що до 2018 року вони проживали у належній їм квартирі
та безперешкодно користувалися нею. ОСОБА_2 є особою похилого віку та потребує стороннього догляду.
У зв`язку з постійними конфліктами з чоловіком ОСОБА_3
(сестра ОСОБА_1, відповідно, донька ОСОБА_2 ) - ОСОБА_7, ОСОБА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_1, та батьком
ОСОБА_2 змушені були переїхати до іншого житла, де мешкають дотепер. Вказані обставини підтверджуються неодноразовими зверненнями до органів поліції.
Відповідачі чинять їм перешкоди у здійсненні права власності, зокрема, права володіння та користування належною їм квартирою.
З урахуванням наведеного, посилаючись на статті 391, 405 ЦК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд усунути їм перешкоди
у користуванні вказаною квартирою шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із цієї квартири.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2022 року у складі судді Чернявської Я. А. у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав
для виселення відповідачів зі спірної квартири, оскільки в силу положень частини другої статті 64 ЖК України та частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника квартири мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Суд установив, що на праві спільної часткової власності квартира
АДРЕСА_1 належить:
ОСОБА_5 (1/3 частка), ОСОБА_2 (5/9 часток), ОСОБА_1
(1/9 частки). Тому доводи позивачів, що жоден із відповідачів
не є співвласником спірної квартири не знайшли свого підтвердження.
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ) є доньками ОСОБА_2 ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3, відповідно, онуком ОСОБА_2, а ОСОБА_6 - чоловіком ОСОБА_3 . За цих обставин безпідставними є твердження позивачів про те, що відповідачі не є членами родини.
Суд першої інстанції послався на відповідні норми ЦК України, ЖК України.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2022 року
в частині викладення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у вступній та резолютивній частинах змінено.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення
без надання іншого житлового приміщення залишено без задоволення.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 є членом родини
позивача - ОСОБА_2, була вселена і набула право користування житлом з 25 травня 2007 року. Її син - ОСОБА_4 також набув
право користування спірною квартирою з 2007 року як член родини ОСОБА_3 та свого діда - ОСОБА_2 зі згоди усіх співвласників квартири на той час. ОСОБА_6 був вселений у спірну квартиру як член родини особи, що має право на житло (чоловік ОСОБА_3 ) та зі згоди одного із співвласників, але не є співвласником житла
та не зареєстрований у ній.
Належних доказів щодо здійснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 перешкод у користуванні та розпорядженні належною ОСОБА_1 часткою спірного нерухомого майна не надано, а судом цього не встановлено. Тому відсутні правові підстави для їх виселення зі спірної квартири.
Сама по собі наявність неприязних стосунків між сторонами не може бути підставою для виселення відповідно до норм статей 391, 405 ЦК України,
які передбачають інші підстави для їх застосування.
Апеляційний суд послався на статтю 8 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Суд апеляційної інстанції уважав, що районний суд зробив правильні висновки по суті вирішення спору, проте допустив помилку під час викладення позовних вимог у вступній та резолютивній частинах рішення, тому змінив судове рішення у відповідній частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає
те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху
та надано строк на їх усунення.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2023 відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу
№ 488/2142/20 із Корабельного районного суду м. Миколаєва Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк
для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що право членів сім`ї власника квартири користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише
за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення,
й останній надав згоду на вселення такої особи як члена своєї сім`ї. Відповідачі безпідставно продовжують проживати у спірній квартирі, чим порушують їх із батьком ОСОБА_2 права як власників на належне користування своїм майном.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 підтвердив наявність у нього іншого житла, відповідно йому та його родині є де проживати.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних, на його думку, справах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до положень статті 47 Конституції України кожен має право
на житло.
У статті 8 Конвенції визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.