Постанова
Іменем України
28 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 199/736/22
провадження № 61-5671 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Дніпровської міської ради,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року у складі судді Спаї В. В.
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року
у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Биліни Т. І., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - виконавчий комітет Дніпровської МР) про визнання членом сім`ї наймача
та зобов`язання надати дозвіл на зміну умов договору найму.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 09 квітня 2010 року
вона за згодою ОСОБА_2 - наймача квартири
АДРЕСА_1, зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою на правах члена сім`ї наймача. Тобто вона набула право користування вказаним житловим приміщенням. Із того часу вона проживала разом із наймачем у вказаній квартирі.
ОСОБА_2 був наймачем квартири згідно з рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради від 20 грудня 1996 року № 611/1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2,
її тітка. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . Після смерті останнього вона продовжила проживати у квартирі, утримувати її у належному стані, сплачувати комунальні послуги, що й продовжує робити.
24 червня 2021 року вона звернулася до Дніпровської МР із заявою
про надання дозволу на зміну договору найму житлового приміщення
та переоформлення особового рахунку на своє ім`я, проте отримала відмову з тих підстав, що не надала документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим наймачем.
Позивачка вважала таку відмову незаконною, так як проживала у спірній квартирі як член сім`ї наймача, продовжує користуватися квартирою
та проживати у ній, сплачує комунальні послуги. Посилалася на відповідні норми ЖК України.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати її членом сім`ї наймача - ОСОБА_2, та зобов`язати виконавчий комітет Дніпровської МР надати дозвіл на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення, розташованого за адресою:
АДРЕСА_2, після померлого
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на ОСОБА_1, визнавши
її наймачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 членом сім`ї наймача - ОСОБА_2 .
Зобов`язано виконавчий комітет Дніпровської МР надати дозвіл на зміну умов договору найму займаного жилого приміщення, розташованого
за адресою: АДРЕСА_2,
із ОСОБА_2 на ОСОБА_1, визнавши її наймачем.
Стягнуто з виконавчого комітету Дніпровської МР на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 984,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірних правовідносинах відповідачем порушено права позивачки, яка є членом сім`ї попереднього наймача спірної квартири і має право на укладення договору найму відповідно до вимог частини першої статті 106 ЖК України.
Суд першої інстанції, надавши оцінку поданим сторонами доказам
і показанням свідків, виходив із того, що ОСОБА_1, двоюрідна сестра ОСОБА_2, зареєстрована за адресою спірної квартири з квітня
2010 року, постійно там проживала однією сім`єю з наймачем, і продовжує проживати у ній, підтримує квартиру у належному стані, сплачує комунальні послуги. При цьому у спірних правовідносинах не потрібно доводи саме факт родинних відносин з попередніх наймачем.
Районний суд застосував відповідні норми ЖК України, врахував судову практику Верховного Суду України у даній категорії справ.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У жовтні 2022 року Дніпровська МР оскаржила вищевказане судове рішення в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської МР залишено без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки по суті вирішення спору, оскільки спірні правовідносини виникли із захисту житлових прав позивачки,
як наймача спірного житлового приміщення, та регулюються відповідними нормами ЖК України.
Апеляційний суд застосував норми ЖК України, урахував положення Порядку надання виконавчим комітетом Дніпровської МР дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської МР
від 23 квітня 2019 року № 389 (далі - Порядок), й виходив із того,
що ОСОБА_1, яка зареєстрована у спірній квартирі, проживала у ній
як член сім`ї наймача й продовжує користуватися квартирою, правомірно хотіла змінити умови договору найму квартири у зв`язку із тим,
що квартиронаймач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відмова міської ради у зміні договору найму спірної квартири з визначених нею підстав свідчить про невизнання органом місцевого самоврядування прав позивачки на користування цією квартирою.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про незалучення
до участі у справі Дніпровську МР та Департамент житлового господарства Дніпровської МР, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. При цьому надання дозволу на зміну умов договору здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення саме виконавчим комітетом міської ради.
Судом апеляційної інстанції враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідну судову практику Верховного Суду України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року виконавчий комітет Дніпровської МР звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року клопотання виконавчого комітету Дніпровської МР про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про задоволення позову ОСОБА_1, не врахувавши відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення на підставі доводів позивачки та показань свідків, а не на підставі оцінки доказів. У матеріалах справи відсутня письмова згода всіх членів сім`ї на вселення ОСОБА_1 до спірної квартири, як і відсутні докази того, що позивачка вселилася у квартиру
з дозволу ОСОБА_2 . Тобто судові рішення ґрунтуються
на припущеннях.
Позовна вимога ОСОБА_1 про визнання її членом сім`ї наймача - ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, не ґрунтується на вимогах закону. Вона не довела правомірність вселення у спірну квартиру, факт реєстрації її місця проживання у спірній квартирі вказаного не спростовує.
При цьому ОСОБА_1 не довела, що була членом сім`ї наймача квартири, а тому вона не набула права користування квартирою. Із цих підстав
не підлягає задоволенню її позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення. Указане є виключними повноваженнями відповідача, проте суди втрутилися у його дискреційні повноваження.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Місце проживання ОСОБА_1, двоюрідної сестри ОСОБА_2,
із 09 квітня 2010 року зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_2 (а. с. 11, 26).
За вказаною адресою було зареєстровано місце проживання
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради від 20 грудня 1996 року №611/1 "Про зміну договорів найму житлових приміщень та переоформлення особових рахунків" зроблено зміни у договорах найму житлових приміщень, укладено їх із такими громадянами: ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру
АДРЕСА_3 у зв`язку зі смертю наймача - ОСОБА_4, батька заявника, сім`я дві особи: ОСОБА_2 - наймач,
ОСОБА_3 - мати (а. с. 8).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 19).
Витрати на поховання вказаних осіб були понесені ОСОБА_1
24 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови м. Дніпро із заявою про надання дозволу на зміну умов договору найму вищевказаного займаного неприватизованого житлового приміщення
(а. с. 9).
19 жовтня 2021 року Дніпровська МР повідомила ОСОБА_1
про відсутність правових підстав для підготовки проєкту рішення виконавчого комітету Дніпровської МР про зміну умов договору найму, оскільки наданий до заяви пакет документів має недоліки, а саме:
не підтверджені родинні відносини заявниці з померлим наймачем; надана копія архівного рішення від 20 грудня 1996 року № 611/1 не засвідчена належним чином; відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_3
(а. с. 10).
Відомості про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (а. с. 12).
Житловий будинок АДРЕСА_4 зареєстровано за місцевою радою на підставі рішення виконавчого комітету від 10 серпня 1990 року
№ 492, про що видано реєстраційне посвідчення від 18 серпня 1990 року
та зроблено запис у реєстрову книгу № 23 за реєстровим номером № 1298 (а. с. 13).
ОСОБА_1 несе витрати по утриманню спірної квартири.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга виконавчого комітету Дніпровської МР задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти
в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше
як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.