ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/1607/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Кузнецової Ю.В.,
Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання
"Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
Вінницької обласної ради" - не з`явився,
Вінницької обласної ради - не з`явився,
Приватного акціонерного товариства
"Страхова компанія "ВУСО" - Винокурова О.В., Сокол Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 (у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 (суддя Селівон А.М.)
у справі № 910/1607/22
за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради", Вінницької обласної ради
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
про визнання договору недійсним і стягнення 1 425 520,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2022 року Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради" (далі - КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР") та Вінницької обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО"), у якому просив:
- визнати недійсним договір від 18.06.2021 № 16719652 добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO", укладений між КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" і ПрАТ "СК "ВУСО";
- стягнути з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" безпідставно збережені кошти, які сплачені за договором від 18.06.2021 № 16719652 добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO" в сумі 1 425 520,00 грн, шляхом зарахування їх на розрахунковий рахунок КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір суперечить положенням статей 1, 2, 3, 5, 13, 20, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки його укладено без використання електронної системи закупівель та без проведення відритих торгів, що є підставою для визнання цього правочину недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та стягнення з відповідача сплачених на виконання зазначеного договору коштів у сумі 1 425 520,00 грн відповідно до статей 1212, 1213 ЦК.
ПрАТ "СК "ВУСО" подало заяву про повернення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), як такої, що подана за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, заяву ПрАТ "СК "ВУСО" про повернення позовної заяви без розгляду задоволено частково; позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., ОСОБА_1., від 15.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1607/22 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.01.2023.
ПрАТ "СК "ВУСО" та КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при залишенні позовної заяви прокурора без розгляду, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Водночас ПрАТ "СК "ВУСО" у відзиві наведено орієнтовний розмір судових витрат, який відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції та становить 30 000,00 грн.
Прокурором подано відповідь на відзив КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР".
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2023 касаційне провадження у справі № 910/1607/22 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 905/1907/21.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2023 поновлено провадження у справі № 910/1607/22; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.08.2023.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справу № 910/1607/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С., у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_1.
КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" і Вінницька обласна рада в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" і Вінницької обласної ради щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що 15.06.2021 ПрАТ "СК "ВУСО" направило КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" лист з пропозицією про укладення договору щодо добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO", за результатами розгляду якої 18.06.2021 прийнято рішення тендерного комітету, оформлене протоколом засідання № 58, щодо проведення закупівлі за предметом: Код національного класифікатора України ДК 021:2015-66510000-8; Страхові послуги (добровільне страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO") шляхом проведення закупівлі без використання електронної системи.
18.06.2021 між КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" та ПрАТ "СК "ВУСО" укладено договір № 16719652 "Добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO", предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю застрахованих осіб, зазначених в Додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього договору; ціна договору становить 1 425 520,00 грн.
Вінницькою обласною прокуратурою за результатами опрацювання сайту "PROZORRO" встановлено, що цей договір укладено без проведення процедур, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Оскільки проведення закупівлі без електронної системи страхових послуг є незаконним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" та Вінницької обласної ради про визнання зазначеного договору недійсним та стягнення з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" безпідставно збережені кошти в сумі 1 425 520,00 грн, що сплачено за цим договором.
ПрАТ "СК "ВУСО" подало до суду заяву про повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК, оскільки її подано за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, заяву ПрАТ "СК "ВУСО" про повернення позовної заяви без розгляду задоволено частково; позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК.
Судові рішення мотивовано відсутністю у цій справі передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, оскільки безпідставно не зазначивши належний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Разом із тим, за висновками суду, саме у Державної аудиторської служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та, зокрема у Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти, тобто в даному випадку на ці органи покладено обов`язок з перевірки дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні оспорюваного договору. Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що прокурор перед зверненням до суду перевірив, що захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
У поданій касаційній скарзі прокурор послався, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при поверненні позовної заяви без розгляду було неправильно застосовано положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 2, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", а також порушено статті 53, 226, 236 ГПК; судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених в ряді постанов Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм права при вирішенні питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема, без належної оцінки судів залишилися ті обставини, що органи Держаудитслужби набувають відповідних повноважень на звернення до суду в інтересах держави лише у випадках, визначених законом, зокрема за результатами проведеного відповідного контрольного заходу; натомість у цій справі органами Держаудитслужби взагалі відповідних заходів не проводилося, а відтак зазначений орган у цьому випадку не набув права на звернення до суду з відповідним позовом. Водночас судами попередніх інстанції не враховано, що КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" відповідно до статуту є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада, а укладення оспорюваного договору та сплата відповідно до його умов коштів, призводить до порушення майнових прав територіальних громад сіл, селищ, міста в особі Вінницької обласної ради, тому відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" саме на Вінницьку обласну раду покладено функції контролю за ефективністю використання комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Вінницької області, в тому числі при проведенні публічних закупівель, отже цей орган уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України "Про прокуратуру". Проте зазначений орган належним чином не здійснює функції захисту інтересів держави у цих правовідносинах, що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду. Водночас судами попередніх інстанцій не було враховано, зокрема висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статті 53 ГПК передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5).
За змістом частини 4 статті 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
У пункті 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано Законом України "Про прокуратуру".
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Згідно з абзацами першим та другим частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань (абзац третій частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").