ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 760/16014/15-ц
провадження № 61-8235св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним і зустрічним позовами, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року, ухвалене у складі судді Шереметьєвої Л. А., та постанову Київського апеляційного суду від 1 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадщину за законом.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат - ОСОБА_3, після якого відкрилась спадщина, зокрема, на 1/8 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 2/8 частки земельної ділянки за тією ж адресою. Вказувала, що її брат у зареєстрованому шлюбу не перебував, дітей не мав, вона є єдиним спадкоємцем другої черги.
28 липня 2015 року вона звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 31 липня 2015 року отримала відповідь, з якої дізналась, що за життя брат склав заповіт на користь ОСОБА_2 і за її заявою нотаріусом заведена спадкова справа. Після цього їй стало відомо, що 29 січня 2014 року її брат зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що ОСОБА_2 вступила у шлюб без наміру створити сім?ю, оскільки її брат 1954 року народження, а відповідач - 1969 року народження, а тому остання не підтримувала з ним подружніх відносин, не виконувала обов`язків дружини, не турбувалась про його стан здоров`я.
Крім того, на момент складення заповіту брат перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки весною 2014 року переніс черговий інсульт, внаслідок чого у нього розвився віковий склероз, спостерігались випадки несприйняття дійсних подій та правильної життєвої орієнтації.
Погіршення стану здоров`я брата підтверджується тим, що у нього стався черговий інсульт, він перебував у тяжкому стані та знаходився на стаціонарному лікуванні з 18 січня 2015 року до 22 січня 2015 року. Однак, не дивлячись на це, відповідач забрала його з лікарні, написавши розписку, чим позбавила брата медичної допомоги; брат також потребував стороннього догляду та турботи, але такого відповідач не забезпечила.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила визнати заповіт, складений ОСОБА_3 17 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хіоніною Н. М., недійсним та визнати за нею право на спадщину за законом на 1/8 частку житлового будинку на 2/8 частки земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, в якому просила визнати за нею право власності на спадкове майно.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.
Позивач вказує, що є спадкоємцем за заповітом, однак оформити спадщину вона не має можливості через конфліктну ситуацію з сестрою чоловіка - ОСОБА_1 . Цей конфлікт виник ще за життя її чоловіка, а після його смерті загострився, ОСОБА_1 не допускає її до успадкованого майна та не визнає її права на це майно.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що вона як спадкоємець першої черги прийняла спадщину у встановлений законом строк, проте перешкоди з боку відповідача унеможливлюють оформлення спадщини, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на 1/8 частку житлового будинку та 2/8 частки земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний - задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частку житлового будинку та 2/8 частки земельної ділянки на АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 874 від 16 грудня 2016 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом при складенні заповіту 17 листопада 2014 року усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними. За таких обставин, виходячи з висновку судово-психіатричного експерта, складений ОСОБА_3 заповіт породжує правові наслідки, зазначені в ньому.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 як дружина ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги, тобто, окрім заповіту, складеного на її користь ОСОБА_3, вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Встановивши зазначене, а також те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не має права на спадкування після брата за наявності спадкоємця першої черги і, як наслідок, відмовив у задоволенні її позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 1 квітня 2019 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цього позову відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказував на те, що необхідною умовою здійснення судового захисту, виходячи з положень законодавства, є наявність порушених прав особи, яка звернулась до суду. За умови відсутності підстав визнання недійсним заповіту, складеного на користь позивача за зустрічним позовом, у неї відсутні перешкоди для реалізації права на спадкування, при цьому обсяг спадкового майна визначається нотаріусом на підставі правовстановлюючих документів. Предметом судового розгляду не було питання визначення всієї маси спадкового майна, спір виник з приводу наявності підстав спадкування ОСОБА_2, який вирішений при розгляді вимог первісного позову. Таким чином, підстав для здійснення судового захисту прав ОСОБА_2 шляхом визнання за нею права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки не вбачається, такі вимоги заявлені нею передчасно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 1 квітня 2019 року в частині вирішення первісного позову скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення в частині вирішення первісного позову є незаконними та необґрунтованими, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи.
Вказувала на те, що при вирішенні справи суди посилались на висновок судово-психіатричної експертизи, однак вказаний висновок містить розбіжності та грубі неточності; наголошує на тому, що заповіт є недійсним, оскільки ОСОБА_3 не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними через стан здоров`я.
Суди як на підставу для відмови у задоволенні її позову також вказували на рішення Веселівського районного суду Запорізької області 19 березня 2018 року, залишене без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 року, яким у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним відмовлено.
Проте ухвалою Верховного Суду від 6 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою на рішення Веселівського районного суду Запорізької області 19 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 року.
Посилаючись на зазначене, просила судові рішення в частині вирішення первісного позову скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд для суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин справи, які мають значення. Судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, не оскаржені.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 1 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Солом`янського районного суду міста Києва матеріали справи № 760/16014/15-ц.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 11 червня 2015 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Після ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/8 частку житлового будинку та 2/8 частки земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок знаходився у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка є рідною сестрою ОСОБА_3 .
Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 травня 1980 року суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 успадкували після смерті батька - ОСОБА_4 1/4 частку вказаного житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВВВ № 148283 від 12 лютого 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 успадкували після смерті матері - ОСОБА_5 1/4 частку вказаного житлового будинку. На підставі зазначених свідоцтв за кожним із них зареєстровано право власності на 1/8 частку.
Із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини після ОСОБА_3 16 червня 2015 року звернулась ОСОБА_2 - його дружина та 5 серпня 2015 року - ОСОБА_1 .
Також судами встановлено, що 29 січня 2014 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 .
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним відмовлено.
17 листопада 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хіоніною Н. М., яким усе належне йому майно заповідав ОСОБА_2 .
З висновку судово-психіатричного експерта № 874 від 16 грудня 2016 року суди встановили, що ОСОБА_3 виявляв ознаки органічного враження головного мозку судинного ґенезу/гостре порушення мозкового кровообігу, страждав на гіпертонічну хворобу, церебральний атеросклероз/з психоорганічним синдромом, МКХ-10 F07/9/. На час складання заповіту - 17 листопада 2014 року ОСОБА_3 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу/ церебросклероз, гіпертонічна хвороба, наслідки перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу /1999, 2014 роки/ психоорганічним синдромом /МКХ-10 F07/9/. У цьому ж висновку експертом зазначено, що за своїм психічним станом при складанні заповіту 17 листопада 2014 року ОСОБА_3 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.
З інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ПБ-2014 № 3295 від 4 березня 2014 року суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 здійснена реєстрація права власності набутого в порядку спадкування майна і за кожним з них зареєстровано по 1/8 частці на підставі свідоцтва від 19 травня 1980 року та по 1/8 частці на підставі свідоцтва від 12 лютого 2004 року. Тобто в порядку спадкування кожним із них набуто право власності на 2/8 (1/4) частину будинку АДРЕСА_1 . Разом з тим, в даній довідці зазначено про набуття ОСОБА_3 права власності на 2/10 частки цього будинку на підставі договору дарування, посвідченого 5 квітня 1996 року № 3-1536 Київською державною нотаріальною конторою № 9, та наявність ще одного співвласника ОСОБА_7, частка якої становить 3/10, що набута на підставі договору дарування, посвідченого також 5 квітня 1996 року № 3-1536 Київською державною нотаріальною конторою № 9.
З Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 120199 від 28 серпня 2006 року суди встановили, що ОСОБА_3 є власником 2/8 часток земельної ділянки АДРЕСА_1 .