ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 320/3560/17 провадження № 61- 5748св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Горбачової Ю. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 5 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про визнання незаконними дій та надання копій документів.
Позовні вимоги мотивовано тим, він є стороною кредитних договорів № ZPMOG100000055 і № ZPMOG200000055 від 19 червня 2007 року. При здійсненні платежів за вказаними договорами через мобільний додаток "Приват24" платежі були заблоковані внаслідок відступлення АТ КБ "ПриватБанк" права вимоги на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "А-Банк". На його звернення до відповідача із заявою щодо підстав відступлення прав вимог банк відповіді не надав.
Просив визнати порушення його прав і законних інтересів внаслідок дій посадових осіб АТ КБ "Приватбанк", а саме:
- права отримання об`єктивних письмових відповідейна звернення, пов`язані з вимогою підтвердження заміни кредитора в зобов`язаннях в терміни, встановлені статтею 15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян";
- права оскарження незаконних дій співробітників АТ КБ "ПриватБанк" в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі в рамках статті 16 Закону України "Про звернення громадян";
- права отримання доказів того, що виконання зобов`язань боржником приймається належним кредитором відповідно до частини другої статті 527 ЦК України;
- права на своєчасну безперешкодну оплату за кредитами відповідно до кредитних договорів № ZPMOG100000055 і № ZPMOG200000055 від 19 червня 2007 року;
- встановити факт існування та надати йому копії наступних документів, пов`язаних з відступленням права вимоги на користь ПАТ "А-Банк" за кредитними договорами ZPMOG100000055 і № ZPMOG200000055 від 19 червня 2007 року, а саме договору факторингу, укладеного АТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А-Банк" від 1 листопада 2007 року; документу, яким АТ КБ "ПриватБанк" у п`ятиденний термін зобов`язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги на користь ПАТ "А-Банк"; документу, яким АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовує свої дії, виконуючи функції кредитора після заміни кредитора в зобов`язанні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанцію виходив з того, що укладений АТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А-Банк" договір факторингу є дійсним, позивач у позовній заяві не зазначає, чим саме були порушені його права. Місцевий суд зазначив, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів отримання боржником доказів прийняття виконання належним кредитором від особи, яка відступила право вимоги. Також суд зазначив про недоведення позивачем обставин привласнення відповідачем сплачених ним коштів.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 5 лютого 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року- без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відступлення прав вимог за кредитними договорами не порушує прав позивача, а матеріали справи містять докази перерахування коштів на погашення кредитів на розрахунковий рахунок ПАТ "А-Банк". Правильним вважав висновок місцевого суду про незазначення позивачем у позові про права, які він вважає порушеними.
Апеляційний суд врахував, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з договором факторингу, укладеним АТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А-Банк" 1 листопада 2007 року, а обставини щодо законності укладення вказаного правочину не входять до предмета доказування у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, просить рішення ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 5 лютого 2019 року скасувати і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили наявні у справі доказів.
Вказує про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про те, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 належить ПАТ "А-Банк", у квитанціях про сплату заборгованості та у виписках з програми "Приват24" отримувачем коштів вказано АТ КБ "ПриватБанк".
Суди, як він вважає, проігнорували обставини, встановлені ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2010 року у справі № 4-с-20-10 про те, що АТ КБ "ПриватБанк" в 2010 році було іпотекодержателем предмета іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № ZPMOG100000055 від 19 червня 2007 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено,що ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитні договори № ZPMOG100000055 і № ZPMOG200000055 від 19 червня 2007 року.
АТ КБ "ПриватБанк" відступило права вимоги за вказаними кредитними договорами ПАТ "А-Банк" на підставі договору факторингу від 1 листопада 2007 року.
Договорами № ZPMOG100000055 і № ZPMOG200000055 від 19 червня 2007 року, укладеними АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, не передбачена обов`язкова згода боржника на заміну кредитора в зобов`язанні.
Зі змісту листів АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-20170217/5042 від 22 лютого 2017 року та № 20.1.0.0.0/7-20170304/1639 від 6 квітня 2017 року, адресованих ОСОБА_1, суди встановили, що на день подання позову позивач обізнаний про уступку права вимоги за кредитними договорами № ZPM0G100000055 від 19 червня 2007 року та № ZPM0G200000055 від 19 червня 2007 року.
З наданих позивачем суду копій платіжних документів, за якими він сплачував кошти за кредитними договорами № ZPM0G100000055 та № ZPM0G200000055 від 19 червня 2007 року, суди встановили, що з червня 2011 року позивач здійснював погашення кредиту на рахунок ПАТ "А-Банк" № 29093055724587.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 5 лютого 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.