ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 202/825/16-ц
провадження № 61-2164св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року, ухвалене у складі судді Бєльченко Л. А, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітку за роботу у надурочний час.
Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного економіста відділу клієнтського обслуговування Південного регіону Управління клієнтського обслуговування операційного департаменту ПАТ "Промінвестбанк" у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач зазначила, що на момент звільнення у відділі банку обліковувалось три посади головного економіста і при звільненні відповідач не врахував її переважне право на залишення на роботі як такої, що має більш високу кваліфікацію, продуктивність праці та безперервно працювала у відповідача з 1981 року; про нараховані їй суми відповідач при звільненні не повідомив. Крім того, працюючи у ПАТ "Промінвестбанк", позивач з 1997 року до 2010 року виконувала надурочну роботу, за виконання якої не отримувала виплат. Обґрунтовуючи підстави порушення строків звернення до суду, зазначила, що 16 березня 2015 року звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, проте ухвалою суду від 25 листопада 2015 року заява була їй повернена у зв`язку з непідсудністю позову.
За таких обставин просила поновити строк звернення до суду з позовом про захист трудових прав, визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "Промінвестбанк" від 17 лютого 2015 року № 367-к про припинення дії договору; поновити її на роботі на займаній до звільнення посаді; стягнути з ПАТ "Промінвестбанк" середній заробіток за час вимушеного прогулу та заробітну плату за роботу у надурочний час; стягнути відшкодування моральної шкоди, розмір якої ОСОБА_1 оцінила в 1 млн. грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди залишені без розгляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнена з роботи з додержанням трудового законодавства, оскільки відповідач при звільненні позивача врахував, що з трьох посад головного економіста - один працівник має статус одинокої матері та має перевагу на залишення на роботі, а щодо двох інших посад роботодавець вирішував питання залишення на роботі працівника, виходячи з відгуків клієнтів, внутрішньоколективних стосунків та особистого ставлення до роботи. Також місцевий суд врахував ненормований графік роботи позивача, що відповідно до умов колективного договору компенсувався їй днями додаткової відпустки. Суд вказав про недоведення позивачем обставин виконання нею роботи в надурочний час, а саме роботи, яка не входила до її посадових обов`язків. Разом з тим, суд вважав пропущеним строк звернення до суду з цим позовом, зазначивши, що пред`явлення позову з недодерджанням правил підсудності не перериває перебіг вказаного строку.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом, обґрунтовано виходив із того, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці; позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, отримано згоду профспілкового комітету на звільнення, враховано переважне право працівників на залишення на роботі, а тому відповідач мав всі підстави для розірвання з позивачем трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Звільнення позивача з посади у зв`язку із скороченням штату працівників відбулося з дотриманням вимог статті 42 КЗпП України, оскільки на роботі була залишена працівник з більш високою продуктивністю праці.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права. Просить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ "Промінвестбанк" № 367-к від 17 лютого 2015 року про припинення дії трудового договору, поновитиїї на посаді головного економіста відділу клієнтського обслуговування Південного регіону Управління клієнтського обслуговування Операційного департаменту ПАТ "Промінвестбанк", стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі встановили обставини справи, не дослідили докази та не надали належної оцінки доказам, які є у справі.
Вказала, що судами попередніх інстанційбезпідставно застосовано до спірних правовідносин частину першу статті 42 КЗпП України, оскільки відповідач не визначив об`єктивних критеріїв для оцінки кваліфікації і продуктивності праці позивача та інших працівників. Разом з тим, судами не застосовано частину другу статті 42 КЗпП України, згідно з якою при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.
Позиція інших учасників справи
2 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов від ПАТ "Промінвестбанк" відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 не містить конкретних посилань на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Зазначив, що позивачем на підтвердження своїх вимог та пояснень не надано належних та допустимих доказів, а викладено самі припущення.
Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 1 лютого 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, щоОСОБА_1 працювала на посаді головного економіста відділу клієнтського обслуговування Південного регіону Управління клієнтського обслуговування операційного департаменту ПАТ "Промінвестбанк".
Рішенням правління ПАТ "Промінвестбанк", оформленим протоколом засідання правління ПАТ "Промінвестбанк" № 328 від 9 грудня 2014 року "Про внесення змін до організаційно-штатної структури операційного департаменту", вирішено скоротити штатні одиниці в підрозділах операційного департаменту відповідно до додатку і зобов`язано Департамент управління персоналом внести відповідні зміни до штатного розпису банку та провести скорочення штату і чисельності працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до додатку до вказаного протоколу засідання правління ПАТ "Промінвестбанк" скороченню підлягають головні економісти відділів клієнтського обслуговування Управління супроводу розрахунків Головного офісу, Центрального, Західного, Південного, Східного регіонів, Управління і валютного контролю Головного офісу, зокрема, підрозділу банку, за яким штатна одиниця закріплена територіально - Обласне відділення в місті Дніпропетровськ.
Протоколом засідання комісії з визначення осіб, що мають переважне право на залишення на роботі № 3 від 10 грудня 2014 року, із урахуванням професійних та ділових якостей, досвіду роботи та продуктивності праці ухвалено рішення про звільнення із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників ОСОБА_1 .
Приймаючи вказане рішення, комісія врахувала, що у відділі клієнтського обслуговування Південного регіону Управління Клієнтського обслуговування Операційного департаменту на посадах головного економіста працюють: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 . ОСОБА_3 має статус одинокої матері, що надає їй перевагу на залишення на роботі (стаття 184 КЗпПУкраїни), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають однаковий рівень кваліфікації та досвіт роботи, тому, в першу чергу, прийнято до уваги професійні якості ОСОБА_1 і ОСОБА_2, внутрішньо-колективні стосунки, відгуки клієнтів та особисте відношення до дорученої справи.
Згідно з наказом ПАТ "Промінвестбанк" від 15 грудня 2014 року № 3520-к ОСОБА_1 попереджена про наступне вивільнення з 18 лютого 2015 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, її ознайомлено про наявність відкритих вакансій в системі ПАТ "Промінвестбанк" та подання письмової заявки щодо участі у конкурсі на заміщення вакансій.
17 лютого 2015 року профспілковий комітет первинної профспілкової організації працівників центрального апарату ПАТ "Промінвестбанк" погодив припинення трудового договору та дозволив звільнити ОСОБА_1 з займаної посади.
ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників центрального апарату ПАТ "Промінвестбанк" присутня не була; 10 лютого 2015 року подала голові профспілкового комітету працівників центрального апарату ПАТ "Промінвестбанк" заяву про розгляд подання про її звільнення з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників без її присутності.
Наказом ПАТ "Промінвестбанк" від 17 лютого 2015 року № 367-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного економіста відділу клієнтського обслуговування Південного регіону Управління клієнтського обслуговування операційного департаменту ПАТ "Промінвестбанк" з 18 лютого 2015 року.
Відповідно до протоколу засідання комісії Операційного департаменту ПАТ "Промінвестбанк" з визначення осіб, що мають переважне право на залишення на роботі, від 10 грудня 2014 року № 3 комісія дійшла висновку, що продуктивність праці ОСОБА_1 є нижчою, порівняно з ОСОБА_2, яка займала рівнозначну посаду; визначено, що, незважаючи на менш тривалий стаж роботи ОСОБА_2, продуктивність її праці - якість виконуваної роботи, виконання складних відповідальних завдань, час який витрачався для виконання завдань різного ступеня складності, вищий порівняно з роботою ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 уважна до клієнтів, активна та зорієнтована на результат, за короткий час опанувала нове програмне забезпечення, ініціативна, успішно вирішувала конфліктні ситуації, що виникали в роботі з клієнтами, має добре розвинуті комунікативні навички.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 16 березня 2015 року звернулась з аналогічним позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська і ухвалою судді від 25 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 повернено на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК України 2004 року для звернення до належного суду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII).
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 і відзиву на неї, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до рішень Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.