ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 524/5568/18
провадження № 61-12384св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року, ухвалене у складі судді Кривич Ж. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою пенсіонером за віком. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчук Полтавської області, де отримує пенсію на картку, видану АТ "Ощадбанк".
У червні 2017 року відповідач заблокував її картку, тому вона не змогла скористатись належними їй грошовими коштами. Вважала, що банк неправомірно втрутився у її право власності на кошти, позбавив права на соціальний захист (одержання пенсії) та порушив права споживача банківських послуг.
Вважаючи, що дії банку мають характер дискримінаційних, оскільки таке блокування пенсійних карток застосовується виключно до осіб, які проживають на непідконтрольній території України, просила суд визнати протиправними, дискримінаційними та такими, що порушують права споживача,
дії АТ "Ощадбанк" щодо обмеження доступу до власних коштів, які знаходяться на її рахунку; зобов`язати банк негайно зняти обмеження доступу до цих коштів.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2009 оку у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що блокування відповідачем рахунку позивача з підстав непроходження нею ідентифікації відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова № 637).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року - без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, вважаючи, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник у касаційній скарзі зазначає, що судами не встановлено, кому саме належать грошові кошти, які перебувають на її рахунку, відкритому
в АТ "Ощадбанк". Також заявник вказує на помилковість висновків судів, що до неї як внутрішньо переміщеної особи застосовуються додаткові вимоги під час здійснення соціальних виплат, не з`ясували, чи відноситься до таких виплат пенсія, яка за своєю правовою природою є особистими коштами заявника.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року АТ "Ощадбанк" надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому послалось на необґрунтованість її доводів, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Зазначило, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_1 .
Зі змісту довідки від 1 серпня 2016 року № 1604002721 суди встановили, що ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
1 серпня 2016 року ОСОБА_1 подала, а АТ "Ощадбанк" оформило заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), на підставі якої банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 (Тарифного пакет "Моя країна"), операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (картка/платіжна картка) за дебетовою-кредитною схемою.
АТ "Ощадбанк" у відповідь на заяву позивача від 7 серпня 2018 року листом
від 10 серпня 2018 року № 2052 повідомив, що у зв`язку з непроходженням нею процедури фізичної ідентифікації, 5 червня 2018 року зупинено видаткові операції. Після проходження ОСОБА_1 обов`язкової фізичної ідентифікації 7 серпня 2018 року банком поновлено видаткові операції за пенсійною карткою.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги заявника на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 10 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 10 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
При цьому відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції.
Місто Довжанськ (Свердловська міська рада) входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня
2015 року № 1275-р, із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р, а також включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" від 7 листопада 2014 року № 1085.
Постановою Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року
№ 436 на території Донецької та Луганської областей з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.
В подальшому здійснення всіх видів фінансових операцій в населених пунктах, які не контролюються українською владою, було призупинено відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 6 серпня
2014 року № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій".
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" основним напрямом захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги, зокрема надання медичних та соціальних послуг на контрольованих Україною територіях.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.