ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 362/5070/16
провадження № 61-12099св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Васильківська районна державна адміністрація Київської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
учасники справи за об`єднаним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач: Васильківська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Потабенко Л. В., та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В., Нежури В.А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Васильківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Васильківська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про визнання права спільної часткової власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову, який уточнив у процесі розгляду справи, ОСОБА_1 зазначив, що він є власником 2/3 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 20 грудня 2004 року.
Іншим співвласником 1/3 частки вказаного житлового будинку є ОСОБА_2 .
21 липня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 безоплатно передав у власність (подарував), а ОСОБА_2 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,08 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, надану для обслуговування житлового будинку.
ОСОБА_2 3 березня 2014 року зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, про що в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зроблено відповідний запис.
Позивач вважає що до нього перейшло право власності на 2/3 частки спірної земельної ділянки, оскільки він набув у власність 2/3 частки житлового будинку, а до відповідача - 1/3 частка спірної земельної ділянки, оскільки він набув 1/3 частку житлового будинку.
Вважає, що у відповідача не виникло право власності на земельну ділянку у зв`язку з недодержанням вимог законодавства.
Право власності відповідача на всю земельну ділянку площею 0,0858 га, на якій розташований житловий будинок, порушує його право власності на ту частину земельної ділянки, на якій знаходиться належні йому 2/3 частки будинку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у здійсненні ним права користування майном - частиною житлового будинку АДРЕСА_1, що перебуває у його користуванні, наступним шляхом: скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права приватно (одноособової) власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0858 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,08 га за адресою: АДРЕСА_1 у розмірах часток, визначених у висновку судової експертизи, проведеної в межах цієї справи.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Васильківської РДА, ОСОБА_1 про визнання недійсним витягу та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації нерухомого майна, індексний номер 28592001, від 24 жовтня 2014 року, за ОСОБА_1 зареєстровано 2/3 частки житлового будинку загальною площею 65,7 кв. м, однак частина житлового будинку була знесена його попереднім власником.
Спірний витяг є таким, що порушує його права, оскільки йому на підставі договору дарування від 21 липня 2006 року належить 1/3 частка спірного домоволодіння та вся земельна ділянка, на якій розташований будинок, тому зареєстроване право власності ОСОБА_1 на частку будинку створює перешкоди в реєстрації права власності на його частку будинку.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації нерухомого майна, індексний номер 28592001, від 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_1, виданий Васильківською реєстраційною службою Васильківського міськрайонного управління юстиції, та видалити з Державного реєстру електронної бази дані про реєстрацію оспорюваного витягу.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2017 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Васильківської РДА про земельний спір з цивільною справою № 362/5043/17-ц (провадження № 2-362/2522/17) за позовом ОСОБА_2 до Васильківської РДА, ОСОБА_1 про визнання недійсним витягу протиправної реєстрації відсутнього майна, видалення з електронної бази даних реєстрації відсутнього нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки останнім не подано достатніх, допустимих і належних доказів для застосування до спірних правовідносин положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
Також суд зазначив про те, що висновок судової земельно-технічної експертизи № 9395 від 25 жовтня 2019 року не має заздалегідь встановленої сили, оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Висновок експерта передбачає поділ спірної земельної ділянки, однак, як встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2011 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі, поділ житлового будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці, є неможливим, тому і спірна земельна ділянка, на якій розташований даний будинок, не підлягає поділу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію нерухомого майна від 24 жовтня 2014 року порушує його права як співвласника вказаного житлового будинку та власника земельної ділянки.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і, з урахуванням статті 2 ЦПК України, яка завданнями цивільного судочинства визначає справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за недоведеністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
11 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким усунути йому перешкоди у здійсненні права користування частиною житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом визнання за ним та ОСОБА_2 права спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0858 га на АДРЕСА_1 у наступних частках: за ним - 2/3 частки; за ОСОБА_2 - 1/3 частки.
Підставою касаційного оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 липня 2020 року заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 127/3494/14 (пункт1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводів щодо незаконності судових рішень в частині вирішення об`єднаного позову ОСОБА_2 касаційна скарга не містить.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на відповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності.
Частка ОСОБА_3 складала 1/3, а ОСОБА_4 - 2/3.
У 1995 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області з проханням закріпити на ними земельну ділянку площею 0,20 га за вказаною адресою.
Рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області № 112 від 18 жовтня 1995 року вилучено із землекористування ОСОБА_5 і надано ОСОБА_3 і ОСОБА_4 земельну ділянку площею по 0,08 га в постійне користування для обслуговування будинку на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею по 0,02 га - в тимчасове довгострокове користування для ведення підсобного господарства.
Рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 27 грудня 1996 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га, надану для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
29 травня 1997 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 038724-7804 на земельну ділянку площею 0,08 га, надану для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
15 грудня 2000 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 008211-28874 на земельну ділянку площею 0,100 га, з яких - для будівництва, обслуговування житлового будинку - площею 0,080 га та для ведення особистого підсобного господарства - площею 0,020 га.
20 грудня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування частини житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 2/3 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
21 липня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частки житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
21 липня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,08 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, надану для обслуговування житлового будинку.
Дані обставини встановлено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 липня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішень, державного акта на право приватної власності на землю, договору дарування недійсними та визнання права власності, яким у задоволенні позову відмовлено.
Також вказаним рішенням суду встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2011 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі відмовлено у зв`язку з неможливістю поділу житлового будинку.
Поділ спірної земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, проведено попередніми власниками цього будинку. ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування у розмірі, встановленому цим договором, тому суд дійшов висновку про те, що права ОСОБА_1 як набувача частки на будинок, який знаходиться на спірній земельній ділянці, не порушуються, тому в задоволенні позову слід відмовити. Також судом встановлено, що будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності, а ідеальні частки сторін в натурі не виділено і право власності на земельні ділянки набуто сторонами на підставі договорів, в яких визначено їх розміри і з якими сторони погодилися, прийнявши в дар земельні ділянки.
Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 28592001 від 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 на праві власності належить 2/3 часток житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 65,7 кв. м, житловою площею 32,6 кв. м на підставі договору дарування від 20 грудня 2004 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 56431073 від 31 березня 2016 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0858 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221455300:01:065:0036, що розташована за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 21 липня 2006 року.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 9395 від 25 жовтня 2019 року, загальна площа забудови господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1, які зазначені в договорі дарування частини житлового будинку від 20 грудня 2004 року, згідно з даними технічного паспорта, складеного Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації від 18 жовтня 1979 року, з подальшим уточненням на 13 жовтня 2004 року, становить 120,3 кв. м, у тому числі площа 2/3 часток складає 82,2 кв. м. Площа, яка необхідна для забезпечення можливістю обслуговування та поточного ремонту будівель відповідно до п. 3,25 ДБН 360-92**; п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 та п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, а саме: житлового будинку (літера "А"), літньої кухні (літера "Б"), сараю (літера "Г"), сараю (літера "Д"), замощення (літера "1") та сараю (літера "В"), виходячи з вихідних даних, які містяться в технічному паспорті, складеному станом на 18 жовтня 1979 року, становить 73,7 кв. м, в тому числі 2/3 частки становить 49,1 кв. м. Частка, яку становить площа забудови житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у площі земельної ділянки загальною площею 0,0858 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, становить 14/100 або 7/50.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. Рішенням апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2012 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2012 року в цій частині залишено без змін.