ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 755/16657/19
провадження № 61-11356св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков Олександр Олександрович,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Галагана В. І., та постанову Київського апеляційного суду від 2 червня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Крижанівської Г.В., Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чижиков О.О. (далі - приватний нотаріус КМНО Чижиков О.О.) про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
З метою догляду за вказаною квартирою 11 січня 2018 року вона видала ОСОБА_3 довіреність на управління її майном.
28 серпня 2019 року їй стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 7 серпня 2019 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру.
12 листопада 2018 року приватним нотаріусом КМНО Палагутою Л.О. на підставі поданої нею заяви, яка зареєстрована а реєстрі за № 1647, скасовано довіреність на управління її майном від 11 січня 2018 року.
Розпоряджень на відчуження належної їй на праві власності квартири вона не давала, умови договору купівлі-продажу не погоджувала та їй не відомі, вибір і погодження покупця не здійснювала, ціну договору не погоджувала, коштів від продажу квартири не отримувала.
Вважає, що договір купівлі-продажу від 7 серпня 2019 року вчинено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, тому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 7 серпня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О.О., та повернути їй квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 4 листопада 2019 року заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та витребування доказів у цій справі задоволено частково.
Заборонено державним реєстраторам та будь-якім третім особам, у тому числі ОСОБА_2, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
Заяву в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 повернуто заявнику.
Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О. надати суду у строк до 2 грудня 2019 року належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення оскаржуваного договору купівлі-продажу серія та номер 37142 від 7 серпня 2018 року квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Скасовано заборону державним реєстраторам та будь-яким третім особам, у тому числі ОСОБА_2, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
Рішення мотивовано тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 7 серпня 2018 року укладено ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності на розпорядження майном від 11 січня 2018 року строком три роки, якою позивач добровільно, без тиску з боку сторонніх осіб, уповноважила ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім своїм майном, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заключати всі правочини, що дозволені законом, з керування та розпорядження майном, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно, за ціну та на умовах, які будуть визначатися нею самостійно, виходячи із розумної доцільності, проводити розрахунки за укладеними угодами.
ОСОБА_3 на час укладення оспорюваного договору була наділена повноваженнями на продаж належної позивачу квартири; видаючи довіреність, позивач мала усвідомлювати, що наділила ОСОБА_3 правом продажу квартири будь-якій особі за ціною і на умовах, визначених повіреною на власний розсуд, вказана довіреність позивачем не оспорювалась.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення оспорюваного правочину внаслідок зловмисної домовленості повіреної особи із покупцем квартири, оскільки докази умисного зговору між ними та докази отримання власної або обопільної вигоди внаслідок укладення цього правочину відсутні.
Позовна вимога про повернення квартири на підставі статті 387 ЦК України також не підлягає задоволенню, оскільки позивач та відповідач ОСОБА_2 є сторонами договору, за яким вибуло з власності позивача спірне нерухоме майно, а відповідач ОСОБА_2 є останнім власником, яким набуто право на це майно; у позивача відсутні правові підстави звернення із віндикаційним позовом про витребування майна, в той час як способом захисту порушеного права власника майна як сторони недійсного правочину до набувача права власності як другої сторони цього правочину є реституція (стаття 216 ЦК України).
Постановою Київського апеляційного суду від 2 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_3 на час укладення оспорюваного договору була наділена повноваженнями продати належну ОСОБА_1 квартиру. Видаючи довіреність, позивач повинна була усвідомлювати, що наділила ОСОБА_3 правом продажу квартири будь-якій особі, за ціну і на умовах, визначених повіреною на власний розсуд, та не оспорювати вказану довіреність.
ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів вчинення оспорюваного правочину внаслідок зловмисної домовленості повіреної особи із покупцем квартири, доказів умисного зговору між ними та доказів отримання власної або обопільної вигоди внаслідок укладення цього правочину позивачем не надано.
Неповернення повіреним виручених коштів від продажу майна довірителю не є підставою для визнання правочину недійсним, однак може бути підставою для звернення до суду із відповідним позовом з метою захисту своїх прав у зв`язку із неналежним виконання договору доручення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 2 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 9 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 2 червня 2020 року ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2953цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, проте справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на відповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
У січні 2021 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на відповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
26 липня 2002 року ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Максимовою О.О. 26 січня 2001 року, та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири, за умовами якого ОСОБА_1 прийняла в дар належну ОСОБА_5 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Того ж дня ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважено ОСОБА_3 управляти і розпоряджатися всім майном ОСОБА_1, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, а в зв`язку з цим укладати всі дозволені законом угоди, а саме: купувати, продавати, дарувати, приймати подароване майно, обмінювати, здавати в оренду, заставляти і приймати під заставу будови та інше майно.
27 липня 2010 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження всім майном, якою уповноважено ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім майном ОСОБА_1, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, укладати всі правочини, що дозволені законом по керуванню та розпорядженню майном і цінними паперами, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно.
18 березня 2014 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження всім майном, якою уповноважено ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім майном ОСОБА_1, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, укладати всі правочини, що дозволені законом, з керування та розпорядження майном і цінними паперами, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно.
11 січня 2018 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену довіреність, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Палагутою Л.О., зареєстровану в реєстрі за № 27, на розпорядження всім майном, якою уповноважено ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися всім майном ОСОБА_1, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, укладати всі правочини, що дозволені законом по керуванню та розпорядженню майном і цінними паперами, купувати, продавати, обмінювати, здавати в оренду, заставляти та приймати в заставу будівлі та інше майно, за ціною та на умовах, визначеними нею самостійно, виходячи із розумної доцільності, проводити розрахунки за укладеними угодами. Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам та дійсна протягом трьох років, тобто до 11 січня 2021 року.
7 серпня 2018 року ОСОБА_1, від імені якої діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності на розпорядження майном від 11 січня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Палагутою Л.О. та зареєстрованої в реєстрі за № 27, та ОСОБА_2 зі згоди її чоловіка ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чижиковим О.О. та зареєстрований у реєстрі за № 37142.
Згідно з пунктом 1 вказаного договору ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .
Квартира належить продавцю на підставі дублікату договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Аленік Л.О. 17 червня 2011 року за реєстровим № 8-1083, виданого замість втраченого договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Прядко Т.А. 26 липня 2002 року за реєстровим № 5-1793. Право власності продавця на квартиру зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" 4 серпня 2011 року. Номер витягу: 30863381, реєстраційний номер: 34315505, номер запису: 182/31871 в книзі: 19-257 (пункт 2 договору купівлі-продажу).
Пунктом 3 договору купівлі-продажу передбачено, що продаж цей вчинено за 700 698 грн, які продавець одержала від покупця до підписання цього договору. Підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продану за цим договором квартиру та свідчить про відсутність у неї по відношенню до покупця будь-яких претензій майнового характеру. Продавець свідчить, що зазначена у цьому договорі ціна продажу вважається вигідною, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для нього обставин та повністю його задовольняє. Сторони свідчать, що вони ознайомлені з правовими наслідками приховування реальної вартості квартири.
20 листопада 2018 року ОСОБА_1 складено заяву, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Палагутою Л. О. та зареєстровану в реєстрі за № 1647, згідно з якою заявник анулює (скасовує) довіреність, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Палагутою Л.О. від 11 січня 2018 року за реєстровим № 27, на ім`я ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиви на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 237, частини першої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
Відповідно до положень статей 1003, 1004, 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.